До Дня Національної поліції, який із цього року відзначають 4 липня, Радіо Свобода розпитало правозахисників та дослідників про здобутки і провали реформи силового блоку, оновлення системи та експерименти, за проведенням яких потрібно зараз стежити.
Михайло Каменєв, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини у діяльності правоохоронних органів
Основним досягненням було ухвалення закону про Національну поліцію, який містить багато прогресивних норм. Однак, не всі з них запрацювали, хоча минуло вже три роки. Наприклад, не підписано дисциплінарний статут, який кілька місяців тому підтримала Верховна Рада, але ми маємо сподівання, що президент його підпише «під красиву дату».
Вдалося запустити патрульну поліцію, тобто справді відбулася реформа цього блоку, і замість системної корупції в ДАІ ми отримали орган, який складається з людей, які раніше не працювали у силових структурах. Але навіть цей прекрасний орган отримав старі юридичні інструменти як Кодекс про адміністративні правопорушення 1984 року.
Попри дуже високі очікування, реформа загалом досі не відбулася. Були здійснені точкові зміни, але не було змінено в цілому механізмів роботи, наприклад, кримінального блоку, який лишився у старому складі і працює за тими ж правилами.
Або, наприклад, досі не працює норма, за якою діяльність поліції має оцінюватися за рівнем довіри населення. І для того, щоб це оцінити, потрібні були підзаконні акти. Такий документ був прийнятий Кабінетом міністрів більш-менш нещодавно, але досі ще не зроблено такої оцінки, і є ризик, що МВС спробує вплинути на остаточний текст в результаті цього оцінювання. Тобто після того, як професіонали зроблять незалежну оцінку, поліція, можливо, буде вирішувати, цензурувати це чи ні.
Андрій Черноусов, заступник голови правління Харківського інституту соціальних досліджень
Міліція зразка 2004-го і поліція 2018-го – це два різних виміри. Нині не можна просто так приховати якісь зловживання – про це одразу дізнається Facebook, YouTube і таке інше. Мені здається, це така синергія реформування і розвитку технологій. Ви не можете заборонити мені знімати поліцейського, який мене зупинив, щоб попередити незаконні дії.
Поволі ми йдемо до того, що поліцію будемо оцінювати по-іншому – через вимірювання довіри населення. Протягом трьох років нічого для цього не робилось, але зараз ми знаємо, що оголошено тендер на залучення провайдера таких послуг, який проводитиме опитування населення і так далі. Звісно, потім у нас будуть питання, і тоді, як його проведуть: хто, як, який режим доступу до даних. Не можу сказати, що ми відійшли від «палочної системи», але це вже рух.
Я не дуже у захваті від патрульної поліції, але вона дала притік нових людей, нових облич. Вони мали різний вплив, але загалом йдеться про оздоровлення системи. 12 тисяч людей – це суттєва зміна, багато ідей було посіяно, частина з них сходить.
Із негативного можу сказати, що продовжується робота «на показники». Останній рік, після призначення нового голови поліції, вона посилилася, бо перед виборами, я так думаю, вони хочуть продемонструвати суперефективність роботи поліції. Але мушу сказати, що ефективність завжди перебуває на одному і тому самому рівні. Те, що вони по-різному це висвітлюють, це – маніпуляція зі статистикою, і багато наших досліджень це доводять. Ми успадкували такі «хвороби» від старої міліції, як катування і жорстоке поводження. Вони – як ракові пухлини у новому організмі, ефективну протидію ми ніяку не запропонували і отримали тільки поширення цієї хвороби. Нові люди не очистили систему, а навпаки – «інфікувались» її вадами.
Ми розпочали реформу поліції, але зупинились на півдорозі, тому що вся країна рухається до децентралізації, а силовики – у зворотному напрямку, посилюючи вертикаль. Нам здається, що реформа поліції має включити у себе децентралізацію компетенцій: охорона громадського порядку і розслідування дрібних правопорушень – це компетенція місцевої поліції, а економічні злочини, важкі злочини, убивства, грабежі – це компетенція Національної поліції. Так це влаштовано у Франції, у Туреччині, у Сполучених Штатах. Бо це нормально, коли у вашій громаді є поліцейські, і вони підпорядковані місцевій владі, бо ви цей орган обираєте.
Ми досі не досягли того, щоб поліція стала сервісом. Це досі озброєний правоохоронний орган, репресивний, який досі застосовують для різних цілей. А це має бути сервісом, послуг, яку люди у громаді замовляють, отримують і мають право її оцінити, і якщо їм щось не подобається – змінити.
Юрій Бєлоусов, голова правління Експертного центру з прав людини
Паростком реформи поліції стало створення патрульної служби, яка однозначно краще працює за своїх попередників. Але не треба випускати із поля зору і підготовку патрульних поліцейських, і неправомірне застосування сили з їхнього боку, а такі випадки останнім часом з’являються у ЗМІ. Можливо, ще сюди варто додати створення сервісних центрів, які займаються наданням адміністративних послуг. Реформа у цій сфері також відбулася.
Не відбулося суттєвих змін у розслідуванні кримінальних злочинів – сфері, в якій застосовується катування, побиття затриманих осіб з боку оперативних працівників, слідчих. Наразі здійснюється кілька пілотних проектів щодо запровадження інституту детективів. Ми як громадські активісти підтримуємо цю ініціативу, бо вважаємо, що розслідуванням має займатися одна людина, а не дві – слідчий і оперативник. Але я зараз не готовий оцінювати, як ці експерименти реалізуються.
Я міг би відзначити експеримент у Херсонській і Дніпропетровській областях – впровадження системи custody records, так званої системи електронного обліку затриманих, в якій фіксуються всі дії щодо затриманої особи, коли вона потрапляє до ізолятора тимчасового тримання. Ми безпосередньо дотичні до цього проекту, впроваджуємо британську модель, коли людина з моменту потрапляння в ізолятор перебуває повністю під контролем держави, тобто не залишається таких моментів, коли могли б відбутися порушення прав людини: що відбувається з людиною – фіксується, хто ці дії вчиняє – також фіксується, людина перебуває під відеоспостереженням. Якщо ця ініціатива згодом пошириться і на інші ізолятори, то я буду вважати це прикладом успішної реформи саме в сфері прав людини.
Але найголовніше – ми хочемо привнести в Україну новий спосіб проведення допиту затриманих осіб – так зване процесуальне інтерв’ю, якщо перекласти дослівно. Це також британський досвід, який там застосовують вже 30 років, ми його зараз вивчаємо і намагаємося впроваджувати у поліції.
Реформу гальмує небажання з боку керівництва МВС і Національної поліції щось змінювати. Окрім окремих, може, осіб. Можливо, вони не розуміють, що ці зміни потрібні, можливо, вони вважають, що все чудово відбувається, що немає проблем у сфері розслідування злочинів. Сьогодні змінились підходи до правоохоронної діяльності у світі, і Україна відстає у впровадженні цих підходів.
