3 липня 2018 р. Верховна Рада прийняла законопроект 6027-д «Про відновлення кредитування». «Чесно кажучи, прочитавши остаточну версію закону, я не розумію кого тепер кредитувати, тому що тільки повний недоумкуватий ідіот тепер побажає в Україні взяти кредит, – прокоментував це Олександр Гуміров, судовий юрист, що спеціалізується на кредитних спорах. – А недоумкуватим ідіотам, як відомо, кредити не дають. Я б назвав цей закон “Про повне нехтування права власності на догоду рейдерам” – так яснішою стає його суть».
Олександр Гуміров за більш ніж 10 років практики має декілька десятків процесів, вирішених на користь позичальників. Окрім того, він очолює ГО «Справа принципу», котра, власне, займається правозахисною діяльністю, захищаючи споживачів. Тому говорити про цей закон може більш ніж предметно.
Усі охочі можуть прочитати сам текст законопроекту – попри зубодробильні юридичні формулювання, зрозуміти суть багатьох його положень можливо. Щоправда, для розуміння цілісної картини треба знати, як вона виглядала раніше. Олександр Гуміров написав пост, у якому популярно виклав деякі особливо «веселі» нововведення.
«Цим законом вносяться зміни в закони і кодекси (що особливо важливо) України, – написав він. – І зміни ці необґрунтовано й однобоко підсилюють позицію кредитора. Тепер кредитор – це істина, яка не потребує доказів, і звільнена від судів і розглядів. Якщо коротко, серед змін є такі.
Поручителі тепер не можуть бути звільнені від відповідальності, навіть якщо відбулися події, котрі припиняють поруку, наприклад, закінчився термін давності або кредитор із позичальником змінили умови кредиту, не повідомивши про це поручителя. Також змінюється підхід до майнової поруки – якщо я “заклав” майно, поручившись за друга і бувши готовим ризикнути цим майном, то тепер у мене відберуть не тільки закладене, а й усе, чим я володію. А якщо я посмію померти, то і все, чим володіють мої спадкоємці.
Спадкоємці позичальника, котрий помер, не погасивши кредит, тепер зобов’язані (а не “мають право”) вступити в спадок боргу і віддати за цей борг усе, чим володіють. Винятків немає.
“Іпотечне застереження” про порядок врегулювання спору в разі виникнення такого тепер є правовстановлюючим документом на нерухомість. Прикольно, правда? І кредитор просто йде до нотаріуса і переоформляє право власності на заставу на себе. Без судів і розглядів. І плювати на захист Конституцією недоторканності житла і слова в ній “заборонено інакше ніж за рішенням суду”.
Загалом, вибиті з законодавства всі положення, що дозволяли зберігати баланс прав кредитора і позичальника. Тепер кредитор у всьому правий і нікому нічого не повинен доводити. А якщо позичальник не згоден (наприклад, із завищеною сумою боргу – а це в моїй судовій практиці відбувається у всіх кредитах), то і Бог із ним – це його, позичальника, особисті гігієнічні проблеми»
Олександр Гуміров розповідає, як тричі Верховна Рада під тиском громадськості знімала з розгляду цей законопроект-маячню і його, але «банківське лобі» змінювало два-три рядки і повторно подавало цей опус. Але врешті-решт його таки протягнули.
Тим, хто тепер злорадіє – мовляв, а нема чого було набирати кредити – Олександру Гуморів відповів: «Я не буду вам нагадувати, що будь-яка послуга повинна бути якісною та безпечною для споживача, тому що ви все одно не зрозумієте. Я лише нагадаю, що існує поняття “аналогія права”, а значить, слід чекати драконівських методів і в інших “видах” боргів. Наприклад, комунальних. Або “за розписками”. Або ще якимось. Ви, злостивці, точно впевнені, що до кінця життя у вас не виникне боргів? А на підході ще один диво-закон “Про валюту”, який також “заднім числом” скасує валютні ліцензії, а отже, валютні кредити стануть законними. Навіть ті, в яких валюти ніколи не існувало».
Але найбільший абсурд – те, що закон 6027-д, згідно його перехідних положень, застосовується і до договорів, що виникли до його прийняття. Це взагалі попирання всього римського права, за яким закон зворотної сили не має. Про це та про інші моменти ми поговорили з Олександром Гуміровим. Інтерв’ю вийшло доволі песимістичним, хоча юрист і вважає, що тягнутися за мотузком та милом ще рано.
– Олександре, чим, на Вашу думку, страшний закон 6027-д?
– Я вважаю, що функція держави – це все-таки зберігати баланс інтересів між усіма сторонами правовідносин. До прийняття цього закону баланс інтересів формувався судовою практикою, яку повністю скасовує цей закон. Усі аргументи, які до цього Верховної суд України поклав в основу рішень, які забезпечували справедливість – усі ці норми законів, застосовувані раніше, переписані на користь кредиторів. Але найголовніше – порушено принцип, що закон не має зворотної сили: він може стосуватися лише договорів, які буде укладено після набуття ним чинності. В цьому законі сказано, що він поширювати свою дію і на договори, укладені раніше. Тобто людина, припустимо, брала кредит у 2008 році і розраховувала на певні правила гри, а зараз їй говорять: ми заднім числом ці правила змінили, і тепер ти безправний.
– Як мінімум дивно, що тобі можуть підвищити процентну ставку, навіть не ставлячи до відома, а єдине, що ти можеш зробити у цій ситуації, – це повністю погасити кредит протягом 30 днів.
– Звісно, це ненормально. І зараз існує практика, що процентну ставку підвищують і навіть не повідомляють позичальника. Тому тут вони просто свій уже і так існуючий «бєспрєдєл» узаконили. Утім, коли тобі викручують руки, яка тобі різниця, вимагають у тебе один мільйон чи два – у тебе все одно немає ні мільйона, ні двох.
– Яким чином узагалі могло було прийнято щось подібне?
– На жаль, це питання якості наших депутатів і того, що вони приймають у Верховній Раді. Вочевидь, вони вважають, що настала ера вседозволеності. Або просто не знають юриспруденції і не розуміють елементарних речей, відомих школярам.
– Якщо Президент не накладе на вето на цей закон, чи є сенс звертатися до Конституційного суду?
– А от тут цікаве питання. У нас проведено реформу Конституційного суду, в результаті якої звичайні люди звернутися у цій конкретній ситуації до Конституційного суду не можуть. Для цього людина має пройти всі інстанції судової системи загальної юрисдикції: першу інстанцію, апеляцію, касацію, Верховний суд. На це піде мінімум 5 років. І лише коли Верховний суд застосує цей неконституційний закон до людини, то людина зможе звернутися до Конституційного суду з заявою – «цей закон порушив мої права і він суперечить Конституції, виправте це». Єдині, хто зараз може звернутися до Конституційного суду (але це з розряду фантастики), – це група з не менше сорока п’яти народних депутатів. Ясно, що стільки їх не набереться.
– Чи можна в такому разі звернутися до міжнародних інстанцій?
– Знов-таки, аби звернутися до Європейського Суду з прав людини, потрібно вичерпати всі доступні всередині країни методи.
– Ви наголошували, що Верховна Рада – це не щось абстрактне, а конкретні люди з конкретними прізвищами.
– На сайті Верховної Ради опубліковане поіменне голосування – переважно це кнопкодави, яким плювати, за що голосувати – вони ніколи не читають, за що голосують. Але є там присутні і знакові хлопці, які виступили співавторами цього закону. Хай як це дивно, але це депутати із фракції Ляшка та з «Самопомочі». По суті, цей законопроект вийшов від імені цих двох фракцій плюс БПП.
– Є бодай якісь підстави для оптимізму чи ситуація просто безнадійна?
– Я беру участь у проекті «Нові лідери» на каналі ICTV. Мій проект, з яким я зараз пройшов у другий тур – написати текст закону, який забезпечить неформальну протидію рейдерству, і пролобіювати його через Верховну Раду. Сьогодні ми прийшли до того, що якщо не зможемо добитися вето президента на ось цьому законі 6027-д, то маємо просто внести такі норми і пункти, які нівелюють його. Тобто захистять право власності людей. Іншого шляху я, відверто кажучи, не бачу.
– Але ж цей закон усе одно створює колізії, і вони залишаться – вирішальним чинником стане судова практика?
– Так. Але як показує останній час, судді ти далі частіше розуміють, хто є ху, і приймають достатньо зважені рішення. Надія лише на судову систему залишилася.
– Слабка надія, відверто кажучи… Що можуть зробити пересічні українці, прочитавши це інтерв’ю?
– Найпростіше – це підписати петицію на сайті президента з вимогою накласти вето на закон 6027-д. Друге – підтримати своїми голосами наш законопроект у програмі «Нові лідери». Ну і третє, найскладніше – бути громадсько активними. Ми вчора в Одесі провели 16 годин на рейдерському захопленні – силою сусідів та людей, котрі відчули, що півень може клюнути і їх, вдалося зупинити те, що жінку з двома малолітніми дітьми викинуть на вулицю. Людям потрібно відчути свою силу.
