В травні-червні поточного року на нашому ресурсі «Голос-Інфо» було оголошено про проведення конкурсу на найцікавіші творчі роботи про АТО від самих учасників цієї війни. До редакції надійшло понад 500 листів зі всіх куточків України. Нашим експертам довелося плідно попрацювати, аби визначитися із найкращими роботами.
Ми не можемо не поділитися із нашими читачами цим скарбом – роботами учасників. Сьогодні до вашої уваги пропонується творча робота переможця конкурсу – Леоніда Федевича. Ми зв’язалися з героєм, щоб зробити бліц–інтерв’ю.
Леоніде, чим займалися до війни?
Я працював юристом у великих компаніях та директором кількох підприємств у Львові.
Як ви потрапили на фронт?
На війну я пішов добровольцем. З початку бойових дій активно займався волонтерством, відправляв і продукти харчування, і бронежилети, але десь у липні все кинув та поїхав на фронт. Потрапив у батальйон імені генерала Кульчицького, перший резервний батальйон Нацгвардії.
Ваш позивний та де довелось воювати?
«Сталкер». Весь час був там, де й батальйон. В квітні 2016 року я демобілізувався. Зараз я директор комунального підприємства «Муніципальна варта» Бориславської міської ради.
Що надихнуло на участь в конкурсі?
Я дописувач на вашій сторінці у фейсбуці, побачив там оголошення про конкурс та вирішив взяти в ньому участь. Місяця два до цього присвячував вільні хвилини, щоб зробити цей кліп, прив’язати його до музики, – а тут саме така нагода випала.
Ставлення сім’ї до участі батька у військових операціях?
Дружина плакала та збирала сумку. Знала, що мене відмовити від цього кроку неможливо. Син також хотів йти на фронт, але не пройшов за станом здоров’я.
З ким поїдете на відпочинокі?
Безперечно з дружиною. Вона в мене прекрасна людина, до того ж, й воює до цих пір, але по-своєму.
Ваше побажання нашим читачам.
Любіть свою землю, любіть Україну! Крім нас в неї нікого немає, вона не потрібна ані Америці, ані Росії, ані Європі. Ми самі повинні досягати того, щоб наша земля була прекрасною, гарною, сильною та могутньою. Це дуже важливо, щоб ми це зрозуміли. Ніде нам щастя немає, як тут. Це наша земля, нікому її не можна віддавати.
