Його називали “сірим кардиналом” української політики ще півтора десятка років тому, коли він був главою адміністрації президента Леоніда Кучми. За більш ніж двадцять років у політиці Віктор Медведчук встиг поміняти не одну політичну партію.
“За життя”
Сам процес переходу Медведчука до партії Вадима Рабіновича “За життя” зі сторони міг здатись театральною постановою. Спершу в прямому ефірі Рабінович представляє програму своєї партії, а згодом глядачі голосують за тих, кому можна довірити той чи інший напрямок. Так склалося, що глядачі запропонували, аби саме Віктор Медведчук очолив напрямок “відновлення миру з Росією, відновлення переговорів із СНД”. Якщо вірити словам Рабіновича, Медведчуку знадобилось менше доби, щоб прийняти запрошення. Жодних з’їздів і обговорень.
Опозиційний блок
І це досить дивно, адже з 2014 року Віктор Медведчук був зосереджений на групі свого впливу в Опозиційному блоці в українському парламенті. Хоча юридично Медведчук жодним чином не зв’язаний з цією партією. Втім, на думку оглядачів, він почав втрачати цікавість до цієї політсили. На це, мовляв, є кілька причин. По-перше, “Опоблок” має різні центри впливу й ніколи не був єдиною структурою. По-друге, ця політсила часто голосувала синхронно з правлячою коаліцією, що не могло подобатись як її електорату, так і самому Меведчуку, вважають оглядачі.
Першим дзвіночком вірогідного розриву стали минулорічні дискусії навколо рішення Нестора Шуфрича, тісного соратника Медведчука, про вступ до партії “За життя”. При цьому, однак, Шуфрич і надалі залишається членом фракції “Опозиційного блоку”.
Український вибір
Йти на наступні парламентські вибори з власним творінням – рухом “Український вибір” Віктор Медведчук не захотів. Створений у 2012 році проект так і не приніс очікуваного ефекту, його не вдалось розкрутити. Рух вважають відверто проросійським, є запитання до діяльності “Українського вибору” і в ГПУ. Популярності цього руху не достатньо для проходження до Верховної Ради. Ризикувати й ставити на малопопулярний проект Медведчук не хоче, бо вже мав провальний досвід, вважають оглядачі.
СДПУ(о)
На парламентських виборах 2006 року Соціал-демократично партія України (об’єднана) (СДПУ(о)), яку тоді очолював Медведчук, йшла в складі опозиційного блоку “Не так!”. Цей проект не пройшов до Верховної Ради, отримавши підтримку трохи більше одного відсотка українців. А на попередніх парламентських виборах у 2002 році СДПУ(о) отримала лише 6,2 відсотка підтримки виборців. До цієї політсили Медведчук прийшов після об’єднання у 1995 році СДПУ(о) з “Партією прав людини”, членом якого він був. За часи його керування партією СДПУ(о) входила до парламенстької коаліції з “Партією регіонів”. В липні 2007 року через провал на виборах Медведчук залишив посаду голови СДПУ(о).
