Після якого зі слів буде поставлена кома- покаже час. Згідно з Конституцією, чергові вибори глави держави мають відбутися в останню неділю березня 2019-го, тобто 31 числа. Однак в політичних залах та кулуарах все частіше лунають думки, що може бути призначена нова дата, а саме червень наступного року.
Подейкують, що відповідне подання до Конституційного суду наразі готується юристами Банкової.
Гіпотетично судді КСУ можуть підіграти команді чинного президента, втім, є одне надважливе “але”. Річ у тім, що люди в малинових мантіях апріорі не можуть винести рішення про новий виборчий час “Х”, оскільки Конституційний суд не займається законотворчістю, а лише трактує існуючі норми і їх відповідність Основному закону країни. Це — з одного боку. З іншого, прецедент, коли КСУ раніше вже роз’ясняв “правильну” дату виборів вже мав місце в новітній історії України.
Так, у травні 2014 року за поданням 101 депутата Конституційний суд розглянув суть положень Основного закону, обраного на позачергових виборах. Рішення КСУ було сформульовано так: “Положення частин першої, п’ятої статті 103 Конституції України необхідно розуміти так, що президент України обирається громадянами на позачергових, як і на чергових виборах строком на п’ять років”.
Окрім того у нас, як водиться, закон, що дишло. Річ у тім, що частина перша Конституції передбачає, що гарант обирається строком на п’ять років, ось частина п’ята цієї ж статті визначає датою проведення чергових президентських виборів “останню неділю березня п’ятого року повноважень”.
І вишенька на торт: частина перша статті 104-ї роз’яснює, що відлік президентських повноважень починається з моменту прийняття присяги. Петро Порошенко присягнув на вірність українському народу 7 червня 2014 року. При застосуванні до його президентських повноважень формату від “А” до “Я”, то вони — повноваження- у діючого глави держави повинні закінчитися 7 червня 2019-го. Якщо вхопитися обома руками за цю законодавчу еквілібристику, справді можна вимагати іншої дати проведення виборів.
Хай там як, але згідно закону рішення про перенесення дати виборів приймається парламентом. Якщо деталізувати, то за сто днів до дати визначених на даний момент Конституцією виборів (31 березня) нардепи мають схвалити відповідну постанову.
В те, що у Верховній Раді набереться необхідна для позитивного рішення кількість голосів віриться, м’яко кажучи з великим трудом. Так, постанова — це не закон і тут потрібно не 226, а 150 голосів, в той час як пропрезидентська фракція станом на сьогодні нараховує 135 чоловік. Крім того, БПП і особисто Петро Порошенко ризикують наразитися на шквал критики (якщо не організовані масові протестні акції), адже представники різноманітних фракцій, приміром “Опозиційного блоку”, “Радикальної партії”, інших, навпаки – неодноразово виступали за необхідність проведення дочасних президентських виборів.
Тому якщо Блоку Петра Порошенка в такий відповідальний момент не підставлять плече представники депутатських груп “Воля народу” та “Відродженння”, які регулярно підіграють БПП, на результативне голосування годі й очікувати.
Що стосується коаліційних партнерів БПП з “Народного фронту”, тут ситуація ще більш складніша. Багато з них зараз, розуміючи свої примарні можливості самостійною колоною пройти до ВРУ наступного скликання (а парламентські вибори теж не за горами) перебувають у пошуках надійного політичного даху і все частіше відвідують офіс “Батьківщини”, розташований на вулиці Турівській. А позиція лідера цієї партії відома. Юлія Тимошенко, з подачі якої власне й заговорили про ймовірність перенесення дати виборів, жорстко розкритикувавши такі плани, змалювала наступний сценарій: чинний гарант вводить, посилаючись на ситуацію на сході країни, надзвичайний стан, в умовах якого вибори проводити в принципі неможливо.
Що стосується мотиваційної частини історії під назвою “Перенесення виборів”, то вона очевидна як божий день. По-перше, рейтинги президента… скажімо так, залишають бажати кращого, а Петро Олексійович, як він сам одного разу публічно заявив, не програв ще жодних виборів. Тобто амбіції в нього ще ті.
Тому ставка робиться передусім на те, що влітку політична активність громадян традиційно падає в рази і автоматично відчиняються шикарні шлюзи для маніпуляцій/фальсифікацій. Тим більше, що перепис населення проводився ще за царя Гороха, тому невідомо скільки буде голосувати “мертвих душ”.
Навіть попри те, що “фронтовики” Яценюка-Авакова влаштували демарш і заблокували призначення лояльного до чинного президента Центрвиборчкому фальсифікації цілком можливі. Ну, і власне чинний голова ЦВК пан Охендовський саме з рук діючого глави держави отримував орден за заслуги, а таке не забувається…
По-друге, чинному гаранту Конституції фактично немає з чим йти і переконувати виборця. Візова тема вже настільки заяложена, що на неї клюне у кращому випадку маленький карасик, а не обізнана в політичних перипетіях електоральна щука. Томус? Це питання ще “підвішене” і власне не факт, що може мобілізувати прихильників Петра Олексійовича. Навпаки, ефект може бути прямо протилежний.
Годі вже казати про те, що ціни на продукти харчування щодня ростуть як на дріжджах. І хоча де-юре, за економічну політику відповідає прем’єр-міністр, люди як правило в усіх гріхах звинувачують першу особу держави — президента. Курс долара? Тут, видається коментарі зайві. Тарифна політика також no comments.
Є ще один важливий нюанс — часовий. Не секрет, що Банкова хоче вивести у другий тур з Порошенком (а там не сумніваються, що правдами-неправдами він туди потрапить) зручного кандидата, у якого навіть з таким низьким рейтингом Петро Олексійович виграє без проблем. І таким кандидатом, подейкують, є лідер “Опозиційного блоку” Юрій Бойко. Тому АП кров з носа потрібен час аби з фактично маргінальної персони зробити політика-важковика. Невипадково на всіх пропрезидентських телеканалах Юрія Бойка можна побачити частіше аніж прогноз погоди.
І насамкінець головне. Різноманітні соціологічні дослідження свідчать проте, що понад усе українці прагнууть миру в країні. Йде п’ятий рік не проголошеної війни, яку Петро Порошенко, йдучи на вибори, обіцяв припинити за лічені години. Так, він показово вибачився за невиконану обіцянку під час нещодавнього святкування Дня незалежності. Але зі стовідсотковою впевненістю можна прогнозувати, що це вибачення до виборів забудеться. Якщо звісно президент не буде цю тезу повторювати щодня як “Отче наш”.
