Як повідомляв сьогодні Голос-інфо, Перший заступник голови Служби безпеки Павло Демчина подав заяву проти співробітників НАБУ та вимагає неупередженого досудового розслідування. Якщо стисло викласти суть цього документу, то в ньому йдеться про те, що для співробітників НАБУ є типовим порушувати закон при розслідуванні справ, які знаходяться в їх провадженні. Як приклад, наводиться випадок, коли для того, щоб отримати компрометуючі матеріали на працівника Національного банку, планувалося влаштувати підставну аварію, напоїти алкоголем і підкласти під нього повію з метою фільмування сексу та подальшого шантажу. Зрозуміло, що цей працівник був лише ключем для того, щоб отримати компромат на когось з більш високим статусом в установі.
Якщо проаналізувати цей приклад, то можна дійти логічного висновку, що подібні “спецоперації” неможливі без особистого погодження директором НАБУ Артемом Ситником. Більше того, найбільш логічною є версія, що саме “згори” в НАБУ і “спускаються” замовлення/вказівки, проти кого саме і як треба проводити розслідування. Напевно, там пробують виходити з логіки, що в боротьбі проти зла всі засоби хороші. Але чи справді це так і чи дійсно НАБУ веде боротьбу проти справжніх корупціонерів? Спробуємо розібратися.
Ефективність НАБУ
Як відомо, жодна людина не може бути названа злочинцем, якщо це не підтверджено судовим вироком, принаймні, на офіційному рівні. З іншої сторони, ми всі пам’ятаємо, що неможливість добитися справедливості в часи, коли Віктор Янукович був Президентом, мало наслідком революційні події зими 2013-2014 років. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) як інституція є прямим наслідком тих подій і покликане бути незалежним органом, який провадить розслідування щодо зловживання службовим становищем, корупції та інших злочинів, які вчиняються державними службовцями, в тому числі – правоохоронцями. Але чи можуть такі дії робитися з порушенням закону?
Принаймні на сьогодні НАБУ є юридично і фактично незалежним органом, який проводить розслідування щодо різних посадових осіб. Жодна гілка влади не має на нього критичного впливу і, відповідно, не може впливати на слідчі дії. Чи бракує НАБУ якогось інструментарію, який не дозволяє робити їх роботу ефективно? Невідомо, проте не було жодної публічної заяви ані пана Ситника, ані когось іншого про це, з чого робимо висновок, що тут їх все влащтовує. Чи бракує фінансування? Також, здається, ні.
То чому ж їх діяльність не призвела до жодного позитивного судового вироку по тим справам, які з такою помпою рекламувалися у ЗМІ? Візьмемо офіційний звіт НАБУ за перше півріччя 2018 року і серед 130 сторінок знайдемо кілька, де йдеться саме про результати їх розслідувань. Першу, про яку вони звітують і яка дійсно є найгучнішою – справа т.зв. “рюкзаків Авакова”, за якою вони навіть затримували сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова.
Звіт красиво виглядає, якби не маленька приміточка внизу – справу проти сина міністра МВС закрито. Не вдаючись до подробиць чому саме так сталося, просто констатуємо факт – справу провалено. Той, кого так помпезно затримували, на волі. І, при бажанні, може подати на НАБУ до суду, за шкоду репутації.
В цій справі в обидвох випадках (і якщо син Авакова винен, і якщо ні), ефективність НАБУ виявилася нульовою. Хоча, повторюємо, вони є незалежними і ніхто їм проводити якісно слідчі дії не заважав. Те саме можна сказати і про бурштинову справу Бориса Розенблата, через яку вся країна дізналася про існування «агента Катерини», і вже давню але не менш помітну справу тодішнього голови ДФС а нині – фактично кандидата в Президенти України Романа Насірова, і багато інших.
В жодній з цих справ немає фінальної крапки – судового вироку і покарання.
НАБУ всі методи дозволені?
Повертаючись до оприлюднених сьогодні документів щодо провокування співробітника Національного банку України на вчинення злочинних дій, не можна не помітити схожість запропонованих дій співробітників НАБУ з діяльністю кримінальників-шантажистів. Особливо цинічно виглядають ці інструкції в тому світлі, що вони стосуються, очевидно, добро сім’янина, оскільки згадується «вірність дружині» та засобом домогтися інтимного контакту з «дівчатами» вважаються стресові умови та велика кількість алкоголю.
Також Голос-інфо хотів би поцікавитися (і ми обов’язково скеруємо відповідний запит до НАБУ), де саме планувалося брати «дівчат»? НАБУ має в штаті повій чи підтримує контакти з сутенерами? Чи може навчання для співробітників, які проводяться за бюджетні та грантові кошти, включають також і тренування подібних навичок?
Зрозуміло, що в суспільстві є велика недовіра до «старих» правоохоронних органів. Але якщо нові і прогресивні почнуть використовувати в своїй діяльності незаконні та антиморальні методи, при цьому, якщо і ефективність їх діяльності буде наближатися до нуля – ми можемо досягнути прямо протилежного ефекту, про що говорять нині більшість експертів в цій галузі.
Голос-інфо буде слідкувати за розвитком подій та інформувати читачів про нові подробиці цієї справи.
