Наскільки взагалі рентабельний проект «Національне антикорупційне бюро України»?
За 4 роки свого існування 212 співробітників скерували до суду 143 справи, відшкодували державі 360,3 млн грн збитків, саме ж НАБУ лише за 2018 рік коштуватиме державі понад 8,5 млрд гривень. Бо якщо «на хлопський розум» порівняти, скільки ця установа за майже 4 роки свого існування повернула в бюджет розікраденого, із сумою, витраченою на саме існування НАБУ, то виникає низка запитань. І різні експерти відповідають на них по-різному.
Наведені цифри викликають враження дуже низької ефективності НАБУ – чи критерії боротьби з корупцією мають бути якісь інші?
Ігор Луценко, голова підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції: Цифри потрібно скорегувати з поправкою на те, що до витрат на НАБУ слід додати і витрати на існування спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Адже НАБУ без САП не функціонує, тому ефективність цих органів треба рахувати разом. І вона надзвичайно від’ємна. Мусить бути саме такий критерій ефективності боротьби з корупцією: дивитися, скільки коштів повернуто, скільки посадовців засуджено (а у нас більше 80 % усіх виродків, котрі фігурують у справах, які вело НАБУ, – «по угоді зі слідством», тобто пропонують дати свідчення на інших людей і за це іде така угода).
Гліб Канєвський, голова громадської ради при АРМА: На превеликий жаль, на сьогодні ми не можемо взяти за основу кількісних показників роботи НАБУ суму повернутих грошей тільки через те, що дві із трьох ланок антикорупційної системи України не працюють. А саме не працює антикорупційний суд, який ще просто не створений (власне, за вироком цього суду будуть конфісковані гроші, і коли він буде створений, можна буде врешті підрахувати ефективність антикорупційного бюро). І друга ланка, яка не працює, – це агентство запобігання корупції, яка має попереджати корупцію, однак зараз вони політично упереджені і борються з корупцією тільки за політичними вказівками. Що ж до якісних показників, то тут, авжеж, треба звернути увагу на рівень посад, які є фігурантами кримінальних справ НАБУ. За цими показниками НАБУ, звичайно, виправдовує своє існування. Ми знаємо, що НАБУ дуже щільно працює по народних депутатах: це і екс-нардеп Мартиненко, який, власне, після справи НАБУподав у відставку, і Розенблат, і Дейдей, і низка інших одіозних народних депутатів. Більш того, я гадаю, справи антикорупційного бюро, які розкривають, а що не так на своїй посаді робить той чи інший високопосадовець, той чи інший депутат, для виборців стануть дуже гарним орієнтиром на наступних виборах.
Сергій Сокур, голова правління ГО «Всеукраїнський центр протидії корупції та сприяння правоохоронним органам «Антикорупційна ініціатива»: Мабуть, трішки рано говорити про якусь конкретну оцінку роботи НАБУ, оскільки на цей час правові аспекти діяльності зазначеного органу повністю не розкриті, а деякі нормативно-правові акти не приведенні у відповідність один до одного. Для нашої держави це нова сходинка до європейських стандартів, ми її обрали та поступово ідемо до неї, а тому нам потрібен час, щоб цей механізм запрацював як годинник. У боротьбі з таким явищем, як корупція, повинен запрацювати один цілий механізм із правоохоронних та судових органів. Як ви знаєте, у нас уже прийнятий Закон України «Про Вищий антикорупційний суд». Сподіваємося, що усі справи, які НАБУ порушило проти корупціонерів, будуть ретельно вивчені судом із наданням їм відповідної правової оцінки, а винні особи все ж таки будуть сидіти за ґратами. Звісно, ми не забуваємо про людський фактор, а тому ті особи, які працюють в антикорупційних органах, потребують зовнішнього контролю та повинні розуміти, що всі ми рівні перед законом. А для такого контролю і розуміння є ми – громадськість та небайдужі громадяни України, котрі виявляють корупційні правопорушення і повідомляють про них відповідні відомства. Тому лише в сукупності функціонування цих усіх складових ми зможемо реально та об’єктивно надавати оцінку роботи антикорупційним органам. У будь-якому разі нашій державі потрібні реальні та дієві закони, де громадянин відчуває себе захищеним, а державний службовець знає, що не залишиться безкарним.
Чи НАБУ виконує сьогодні функції, які закріплені за бюро? Що може заважати детективам НАБУ працювати ефективніше і боротися із корупцією високопосадовців?
Ігор Луценко: У детективів НАБУ дуже низький рівень освіченості саме в оперативній, у безпосередній роботі по боротьбі з корупцією, оскільки з самого початку туди не були залучені власне професіонали в достатній кількості. Крім того, взагалі в НАБУ відсутня культура виконання закону, процесуального кодексу, оскільки є багато судових рішень про незаконні дії детективів НАБУ, і ніхто їх не карає. Відсутність покарання за порушення закону породжує таку нігілістичну правову культуру і відповідно ефективність роботи надзвичайно падає. На сьогодні НАБУ взагалі є безконтрольною структурою в органах влади, оскільки немає жодного механізму контролю за діяльністю цього органу. Тобто ні парламентарі, ні аудитори НАБУдо сьогодні навіть призначені, ніхто за законом зараз не може взагалі добитися якоїсь відповідальності. Ну і звісно, в умовах безвідповідальності йде в кращому разі безалаберна робота, а в гіршому разі корупція з боку самих НАБУ.
Які справи НАБУ можна вважати найрезонанснішими?
Гліб Канєвський: Слід виділити справу екс-голови фіскальної служби Насірова, який підписував податкові розстрочки фіктивним фірмам Оніщенка, справа Оніщенка, який через мережу фіктивних фірм дешево збував державний газ, справа Мартиненка, який організував цілу серію фірм які заробляли на посередницьких послугах на енергетичних підприємствах України. Ну і резонансна справа у постачанні палива від фірми «Трейд коммодіті» до Міністерства оборони, коли державі було завдано збитків на 150 мільйонів гривень – якщо подивитися на матеріали розслідування, то ниточки чітко ведуть угору, до перших осіб держави.
Скільки, на Вашу думку, НАБУ ще буде працювати?
Ігор Луценко Сподіваюся до нового складу парламенту, коли ми зможемо нормально реформувати законодавство. НАБУ єантикорупційним органом, тому що, наприклад, його керівника призначає Президент, а такого немає переліку повноважень Президента в Конституції. На жаль, загал цим не опікується, але це кричуще порушення законності.
Скільки років доведеться боротися в Україні з корупцією, щоб за нинішніми темпами НАБУ врешті побороти її?
Ігор Луценко Річ у тім що, практично в жодній країні із розвинутою правовою системою немає такого органу, як Національне антикорупційне бюро. Там працюють звичайні правоохоронні органи, які борються у звичайному режимі з корупцією. А в нас не розділені гілки влади у державі, тобто судова, виконавча і наполовину парламентська – вони зрощені. Це і є головна причина корупції, а не наявність Національного антикорупційного бюро. Тому треба просто перетворювати нашу правову систему на систему розвинених правових демократій, і тоді у нас зменшиться корупція, а не придумувати нові репресивні органи з більшим ступенем безконтрольності.
Як у інших країнах працюють подібні структури?
Гліб Канєвський: Щодо міжнародного досвіду, то тут не можна виокремити якусь одну конкретну країну, яку можна було би порівняти з Україною. Тому що в різних цивілізованих країнах -європейських, США – на які рівняється Україна, протидія і боротьба з корупцією є системним явищем, яким займаються всі ланки й органи влади та власне судова система. У деяких країнах особливу роль відіграє поліція, у деяких – прокуратура, у деяких – схожі спеціалізовані органи, як у нас антикорупційне бюро. Але врешті-решт у європейських країнах та в Америці на будь-якому рівні – і на місцевому, і на національному – відбувається цілеспрямована боротьба з корупцією.
Чи варто утримувати структуру, результати діяльності якої не відповідають очікуванням?
Гліб Канєвський: На мою думку, НАБУ абсолютно виправдовує своє існування, але ще раз підкреслю, воно є лише ланкою в антикорупційній системі. Для того, щоб ця антикорупційна система запрацювала, напевно, треба обов’язково завершити створення антикорупційного суду, забезпечити його аполітичність і неупередженість та повністю змінити керівництво національного агентства запобігання корупції – для того, щоб із корупцією не боротись, а попереджати її виникнення.
Атанайя ТА
