Зовнішекономбанк (ЗЕБ) закликав Україну вступити в переговори з врегулювання ситуації з арештом акцій Промінвестбанку (ПІБ), котрий йому належить. Держкорпорація вважає, що Україна порушила угоду з Росією про захист взаємних інвестицій, і розраховує на компенсацію. Однак добровільно Україна навряд чи погодиться відшкодовувати ЗЕБу втрати, а виграти справу в міжнародному арбітражі шансів мало, вважають юристи.
«Комерсант» опублікував лист ЗЕБа від 14 вересня, адресований президенту України Петру Порошенку, прем’єр-міністру країни Володимиру Гройсману, міністру закордонних справ Павлу Клімкіну, міністру економічного розвитку і торгівлі Степану Кубову і голові Національного банку України Якову Смолію. У листі держкорпорація вказує, що Україна порушила укладену з Росією угоду від 1998 року про взаємний захист капіталовкладень, і пропонує адресатам «негайно зв’язатися і вступити в переговори по дружньому врегулюванню спору».
Інвестиційна суперечка в рамках угоди від 1998 року, на думку ЗЕБа, виникла через те, що Україна з 2014 року «робить дії, які носять міжнародно-протиправний характер». Зокрема, «націоналістично налаштовані активісти» лише в 2017 році провели 43 акції проти відділень ПІБу і ще 37 – проти банкоматів. Акції, на думку ЗЕБа, були організовані державою і привели до «критичного погіршення економічного стану банку». Санкції України проти російських держбанків привели до того, що ПІБ був відрізаний від ринку цінних паперів і не зміг переказувати кошти на користь пов’язаних з ним осіб (наприклад, повертати отримані від ЗЕБа міжбанківські кредити). Українським держпідприємствам із березня 2017 року був заборонено розміщувати в ПІБі кошти.
Крім того, найбільший боржник банку – ПАТ «Українська залізниця» – отримав кредити на $ 153 млн, і вони перебувають у простроченні понад три роки. Оскільки засновником позичальника є уряд України, ситуація, на думку ЗЕБа, свідчить про те, що держава заохочує неповернення банку кредитів.
Останньою краплею став арешт акцій ПІБу за рішенням Київського арбітражного суду. Гаазький арбітраж у травні виніс рішення за позовом 19 компаній проти РФ, які можуть бути пов’язані з колишнім власником Приватбанку Ігорем Коломойським, присудивши позивачам близько $ 130 млн компенсації за втрату нерухомості в Криму. Минулого тижня апеляційний суд Києва в рамках виконання даного рішення заарештував акції ПІБу, а також українських «дочок» Ощадбанку і ВТБ. У своєму листі ВЕБ називає це рішення «незаконною експропріацією інвестицій», яка носить непрямий характер. Вона не привела до позбавлення власності, а «звела до нуля» вартість належних ЗЕБу акцій ПІБу, які на 1 березня 2014 року коштували $ 2,27 млрд. За порушення угоди 1998 року передбачена відповідальність у вигляді компенсації витрат і збитків інвесторів, а також відсотки, попереджає ВЕБ у кінці листа.
Старший віце-президент, керівник правової дирекції ЗЕБа Ігор Краснов заявив “Комерсант”, що точний розмір компенсації буде визначено в ході переговорів з Україною. Якщо ж переговори зайдуть у глухий кут, то ВЕБ через шість місяців зможе звернутися в Стокгольмський арбітраж.
Експерти по-різному оцінюють доречність відсилання ЗЕБа до угоди 1998 року. Партнер FMG Group Микола Коленчук вважає її логічним кроком, оскільки саме до цієї угоди апелювала Україна в проігнорованій Росією суперечці в Гаазі. Повноважний представник інтересів РФ в міжнародній асоціації PraeLegal Алім Бішенов вважає інакше: «Якщо аналізувати всі обставини того, що сталося, то стає зрозуміло, що ніякого порушення не було. Йдеться про застосування санкцій, а заяви про непряму експропріацію є притягнутими». Однак експерти одностайні в думці, що міжнародні інстанції навряд чи підтримають ВЕБ. «Україна провела блокування активів на виконання прийнятого рішення міжнародного суду, – додає Коленчук. – З цього погляду вона керується міжнародним законодавством».
Прес-служба ЗЕБа прокоментувала це так: «Слід розуміти, що третейський суд у Гаазі розглядав справу, де відповідачем була РФ, а не фінансові інститути, акції яких заарештовано рішенням арбітражного суду в Києві. ВЕБ як НКО не має учасника і не є власністю РФ, а також не відповідає фінансово за зобов’язаннями РФ в силу закону і принципів міжнародного права».
