В українському уряді розробили стратегію інформаційної реінтеграції Донбасу, яку планують реалізувати до 2020 року. Та вже нині деякі аспекти документа викликали критику оглядачів, що розглянули його на “круглому столі”.
В уряді України декларують не лише прагнення повернути окуповані частини територій Донецької та Луганської областей, але й борються за прихильність та симпатії мешканців тимчасово непідконтрольних територій Донбасу. Так у міністерстві інформаційної політики України та міністерстві з питань тимчасово окупованих територій вважають, що процес фізичної реінтеграції непідконтрольного Донбасу має передбачати і формування у жителів окупованих територій певних переконань та позитивне ставлення до української держави. З цієї причини 26 липня цього року український уряд затвердив стратегію інформаційної реінтеграції. Текст документа – нетаємний, кожен охочий може ознайомитись з ним у відкритому доступі. Подальші кроки реалізації цього плану урядовці та громадськість обговорили у вівторок, 25 вересня, у Києві під час круглого столу “Інформаційна реінтеграція Донбасу: стратегія є, що далі?”.
Що? Для кого? Коли?
Як ідеться у тексті документа, головна мета стратегії – це створення у свідомості жителів по обидва боки штучно поділеного зараз Донбасу передумов для реінтеграції тимчасово непідконтрольних територій. З цією метою уряд планує розширити і полегшити жителям Донбасу доступ до українського інформаційного продукту. У міністерстві інформаційної політики України переконані, що саме вплив російської пропаганди на мешканців Донбасу і формує у них вороже ставлення до України.
Найбільше перешкод на цьому шляху створює неможливість повного відновлення мовлення українських телерадіокомпаній без фізичного доступу на ці території. Тому у мінінформ намагаються розширити ефірне мовлення з підконтрольних територій на непідконтрольні – з 2014 року цей показник виріс на 30 відсотків, переконують у відомстві. Друковані інформаційні матеріали російською мовою розповсюджують у державних установах та на пунктах пропуску на лінії розмежування – наклад сягає 500 тисяч примірників на місяць. Однак, у міністерстві зізнаються, що фактичну результативність цього важко вирахувати.
Реалізація цієї стратегії розрахована до 2020 року включно і передбачає щорічний перегляд та актуалізацію. Остаточної ясності щодо фінансування програми досі немає – у мінінформ спиратимуться на щорічні обсяги держбюджету та донорську допомогу. Перша заступниця міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова пояснила, що “це не означає, що ми не віримо у деокупацію до того часу (до 2020 року – Ред.). Встановлюючи строки, ми виходили з практичних можливостей імплементації подібних змін”, – каже Джапарова і додає, що у відомстві усвідомлюють, що інформаційна реінтеграція триватиме “достатньо довго й після встановлення державного контролю над окупованими територіями”.
Однак міністр з питань тимчасово окупованих територій України Вадим Черниш сам визнає, що сама по собі стратегія ще не наближає реінтеграцію: “Затверджений документ не означає наявність політичного консенсусу, і це значно сповільнює ефективність нашої роботи”. Міністр також зауважив, що, на його думку, в українському політичному дискурсі досі не сформовано чіткого розуміння, яким чином відбуватиметься політична реінтеграція Донбасу та відсутнє уніфіковане ставлення до мешканців непідконтрольних територій.
Якісний контент як запорука успіху
Попри те, що над текстом документа впродовж півтора року разом працювали представники уряду та громадського сектора, певні положення цієї стратегії досі викликають запитання у експертів.
Серед таких дискусійних питань – побоювання щодо формулювань “нових смислів для Донбасу”. Зокрема, уряд України ставить собі за мету сформувати у свідомості мешканців Донецької та Луганської областей розуміння “безальтернативності євроінтеграційного курсу України” чи “підвищення рівня української громадянської ідентичності та свідомості”. Головний редактор сайту “Новости Донбасса” Олексій Мацука ввважає, що у деяких формулюваннях сама стратегія вже містить у собі мову ворожнечі. “Уряд має дотримуватись принципів робити з чутливими темами та відмовитись від політизації процесу реінтеграції”, – вважає Мацука. На його думку, така риторика не покращить рівень довіри до українських ЗМІ, який залишається невисоким.
Із зауваженнями щодо стратегії виступає і виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик. На її думку, обговорювати текст самої стратегії вже немає сенсу, адже його вже затверджено, тому варто зосередитись над методами її втілення. “Слова та смисли не мають викликати агресії та відторгнення у людей. Також під час реалізації стратегії ми не маємо права займатися перепрограмуванням чи зомбуванням. Тільки м’які, але ефективні дії”, – пояснює свою думку Дуцик.
У експертів також викликають занепокоєння і ті пункти стратегії, які вже реалізуються. Так, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко звертає увагу на якість інформпродукту. “Російська пропаганда – це дуже якісний контент, тому Україні потрібно робити свій контент ще цікавішим та якіснішим. Зокрема, і значно краще його поширювати на Донбасі”, – вважає експертка. Медіааналітики також підкреслюють, що при неякісному українському контенті марно сподіватись на успіх стратегії та жваву інтеракцію.
У міністерстві інформаційної політики України, тим часом, звітують, що подібна інформаційна стратегія реінтеграції також вже розроблена і для анексованого Криму. За словами, Джапарової, уряд має затвердити її уже найближчими місяцями.
