Ми вже писали і про те, як неоднозначно оцінюють діяльність НАБУ різні експерти, і персонально про Артема Ситника, до якого в українців претензій – вагон і маленький візок. Мабуть, маленьким візком є його квартира в Броварах площею 82,6 квадратних метри, придбана за третину ринкової вартості. Що глибше занурюєшся в історію з цією квартирою, то цікавішою вона виглядає.
Отже, по порядку.
Купівлю було здійснено у 2010 році. Звичайно, ніякого НАБУ тоді ще не було і в проекті – на той момент Артем Ситник обіймав посаду начальника слідчого відділу прокуратури Київської області. ЗМІ давно розкопали всі деталі його кар’єри на цьому терені: призначення слідчим отримав завдяки дружбі батька з Олександром Гардецьким, тодішнім прокурором Кіровоградської області. Пізніше Гардецький став прокурором уже Київської області, де про масштаби його діяльності досі ходять легенди. На нове місце він перетягнув і Артема Ситника, де «доростив» до начальника слідчого відділу прокуратури. Звичайно, Ситник на такій посаді просто не міг не знати про оборудки Гардецького. Та й не брати в них безпосередньої участі також не міг.
Здавалось би, до чого тут квартира? Багато хто купує квартири. Комусь навіть щастить купити їх дешевше. Наприклад, продавцеві були потрібні гроші негайно, і він погодився значно поступитися в ціні. Або квартира має «підводні камені» – негаразди з документами, потреба в капітальному ремонті, привиди та полтергейсти тощо. Крім того, квартира по пайовій участі загалом стане дешевше. Але броварські забудовники у 2010 році за квадратний метр нерухомості правили 7-8 тисяч гривень. Тобто такий метраж коштував би не 295 708 грн, а від 578 200 до 660 800 грн. На вторинному ринку за двокімнатні квартири тоді просили 50-55 тисяч доларів, однак експерти відзначали, що важко сказати, наскільки реальними були ці апетити, бо попит на таку нерухомість у Броварах тоді саме суттєво впав.
Проте знижка 60 % навіть тоді була можлива лише для тих, хто міг як слід зловжити службовим становищем. Органи прокуратури, здійснюючи загальний нагляд за дотриманням законності, могли створити проблеми будь-якому підприємству за своїм вибором, тому забудовник – ТОВ «Броварський заводобудівний комбінат» – погодився на таку, майже символічну, ціну. (Слід зазначити, що таким чином він пішов назустріч прокуророві Київської області Олександру Гардецькому та Броварському міжрайонному прокуророві Сергієві Щербині. Гардецький та Щербина – куми, а нотаріус Тетяна Щербина, котра оформлювала договір купівлі-продажу квартири Ситника, доводилася Сергієві Щербині дружиною.)
Але вартість квартири – це лише перша матрьошка в цій історії. Друга – Артем Ситник заплатив за цю квартиру не із власної кишені. З ухвал судів, розміщених у Єдиному реєстрі судових рішень, випливає, що із травня 2017 року прокуратурою розслідується кримінальне провадження № 42017000000001706 за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України: «Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, – карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітки: 1. Хабаром у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян». І наразі слідство має достатньо підстав вважати, що вищевказану квартиру було набуто в якості неправомірної вигоди. Досудовим слідством встановлено, що сплату коштів забудовнику за вищевказаними квартирами зробив Благодійний фонд «Правозахисний фонд “Вільна громада”». Оригінальна благодійність! Хоча якщо подивитися, які люди у нас борються з корупцією, то, мабуть, нічого дивного в такій благодійності немає…
Третя матрьошка – причини цієї самої благодійності. Підписантом, керівником та ліквідатором БФ «Правозахисний фонд “Вільна громада”» є Лілія Олександрівна Гартік, а серед засновників фігурує Валерій Володимирович Гартік, селищний голова Козина. За результатами розслідувань, зазначена квартирає подарунком Валерія Гартіка в якості «відкату» за дерибан земельної ділянки площею понад 100 га.
Можна виймати мартьошки далі і далі – наприклад, розповісти, як у грудні 2017 року наявність цієї квартири примусила Артема Ситника погодитися надавати Генпрокуратурі оперативну допомогу, обладнавши підслуховуючим пристроєм кабінет спеціального антикорупційного прокурора Назар Холодницького. Хитросплетіння стосунків Ситника та Холодницького – окрема історія. Можна дістати далі матрьошку про те, чому Юрій Луценко зацікавлений у тому, аби всю цю справу спустили на гальмах – адже Ситник приготував на нього достатньо, аби потягнути за собою у разі серйозних неприємностей. Але поки що обмежимося саме цією квартирою – тут ще поле неоране не лише для друкованих, а й для силових органів.
Що ж нам робити в цій ситуації?
«Це дійсно виглядає як привід розслідувати, – вважає Ігор Луценко, голова підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції. – І безумовно, прокуратура, в котрій працював Ситник, займалася подібними речами в режимі конвеєру. Тому я думаю, що не потрібно ототожнювати НАБУ з Ситником. Потрібно розвивати інституцію – зокрема культивувати механізми її очистки від несумлінних працівників. Проблема якраз у дикій політизації роботи НАБУ, котра здійснюється силами НАБУ та тих високобюджетних організацій, котрі забезпечують піар-супровід НАБУ. А це лише на шкоду боротьбі з корупцією».
«Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, – так коментують цей інцидент у ГО “Антикорупційна ініціатива”. – Немає різниці, чи ти депутат, чи посадова особа, чи звичайна людина – закон писаний ОДИН для всіх! Коли законність твоїх дій ставиться під сумнів, необхідна їх ретельна перевірка та об’єктивний аналіз. Тому, якщо є достатні підстави вважати, що Артем Сергійович придбав двокімнатну квартиру за заниженою вартістю, то першочерговим завданням правоохоронних органів має бути перевірка зазначеної інформації, зібрання необхідної доказової бази та надання їй об’єктивної оцінки. Ми ж бачимо чергову “мильну бульбашку” навколо справи топ-посадовця з імітуванням бурхливої діяльності. Звісно, якщо пан Ситник “чистий на руку”, то боятися йому нема чого, все що необхідно – бути відкритим перед правоохоронними органами та громадськістю.
На превеликий жаль, до влади в Україні прийшли не політики, а бізнесмени, які навчились домовлятися з ким завгодно, і тому розраховувати хоч на якусь неупередженість із боку компетентних органів зараз можуть тільки легковажні чи далекі від політики люди. У справах, пов’язаних із корупцією, слідство нібито “рве і метає”, але у кінцевому результаті підозрювані якимось дивом ухиляються від відповідальності. Зникають докази та свідки, справи “затихають”, а суспільство втрачає довіру до правоохоронної системи. Складається таке враження, що влада не розуміє суті боротьби з корупцією, а тому громадськість повинна їй “допомогти”».
