Цими днями минає четверта річниця діяльності Верховної Ради чинного скликання. Восени 2014-го після позачергових виборів крісла у сесійній залі зайняли 423 народні обранці. В їх числі — багато колишніх журналістів та комбатів АТО.
“Голос-Інфо” вирішив погортати сторінки недалекої парламентської історії і виділити ключові голосування за період каденції діючої Верховної Ради зі знаком плюс та мінус.
Але спочатку бекграунд. Починалося все в 2014-му досить оптимістично. Отже, невдовзі після прийняття присяги у Раді була створена правляча коаліція, до складу якої увійшло 302 парламентаря з п’яти фракцій: БПП, “Народного Фронту”, “Батьківщини”, РПЛ та “Самопомочі”.
Втім ідилія в коаліційному домі тривала не довго. Через рік лави правлячої більшості покинули радикали Олега Ляшка. Аналогічний крок незабаром здійснили “Батьківщина” і Самопоміч. Наразі коаліція складається лише з депутатів від БПП та НФ, однак точної кількості коаліціантів ніхто й досі не знає. Спікер Андрій Парубій на відповідні запити ЗМІ зазвичай відповідає риторичними відписками, мовляв, це не належить до його компетенції — рахувати членів більшості.
На думку фахівців, найбільш серйозні рішення ВР VIII скликання- старт освітньої, судової, медичної та пенсійної реформ.
Також депутати створили низку антикорупційних органів на чолі з антикорупційним судом, оновили склад ЦВК та припинили дію цілої низки двосторонніх документів з Росією.
Окрім цього народні обранці продовжили дію закону про місцеве самоврядування на тимчасово окупованих територіях Донбасу та змінили АТО на Операцію об’єднаних сил.
Парламентарі також зняли недоторканність з десяти своїх колег.
За минулі чотири роки під куполом відбулося чимало сутичок між депутатами. В “кулачних боях” були помічені Олег Ляшко, Сергій Лещенко, Семен Семенченко, Володимир Парасюк та багато інших. Варто зауважити, зо згідно з регламентом депутатам за бійки у стінах парламенту можуть заборонити відвідувати пленарні засідання, але поки що подібних прецедентів не було зафіксовано.
Ще одне важливе рішення – після тривалих дискусій народні обранці відправили на звалище історії скандальний закон Ківалова-Колесніченка через процедурні порушення під час його ухвалення, до яких належить і не особисте голосування. До речі, про “гру на піаніно”.
Поза всяким сумнівом, запам’ятається чинне скликання ВР і масовим кнопкодавством. До прикладу, лише за жовтень, за даними громадського руху “Чесно”, десять нардепів голосували “за себе і того хлопця” 25 разів. Зазначається, що лідер за цим показником є Ірина Єфремова з “Народного Фронту”. Нещодавно вона склала повноваження і увійшла до складу Центрвиборчкому. Почесну другу сходинку у цьому рейтингу обіймає Андрій Шинькович від БПП. Третє місце закріпив за собою теж представник коаліції Андрій Іванчук (НФ).
Найчастіше на кнопкодавстві ловили представників фракції БПП ( 9 зафіксованих фактів), та “Народного фронту” (7 фактів).
Нагадаємо, ст. 84 Конституції зобов’язує народних депутатів України голосувати особисто. Проте чинне законодавство не передбачає жодних санкцій за порушення цієї норми.
На переконання експертів, проблема не персонального голосування пов’язана, передусім, з низьким рівнем відвідуваності нардепів. І справді, особливо по п’ятницям (у ВР це скорочений день) присутніх у сесійній залі можна порахувати на пальцях. Притому, в момент реєстрації на табло висвічується цифра більше 200 присутніх і спікер Андрій Парубій як правило закриває очі на очевидні порушення та продовжує проводити засідання.
А тепер — вишенька на торт. Днями Управління справами ВР оголосило тендер на заміну системи електронного голосування з використанням ID-карток. Орієнтовна вартість робіт- 5,7 млн гривень, тобто більше 13 тисяч на кожного з депутатів.
Згідно з тендерною документацією, стаціонарне робоче місце нардепа має включати модуль з кнопками для голосування, модуль безконтактного зчитування ID-картки, кольоровий сенсорний екран, телефон, гучномовець, модуль підзарядки електронних пристроїв та електронну табличку з іменем депутата.
Чи зміниться якість процесу законотворчості після введення нової системи для голосування — велике питання. Ризикнемо припустити, що на будь-який (сенсорний, тощо) лом наші винахідливі володарі мандатів винайдуть дієвий прийом, який дозволить їм голосувати не лише за себе, а й за колег.
Погоджується з таким прогнозом і політолог Віктор Мішин. Зокрема, в коментарі “Голос-Інфо” експерт зазначає наступне: “Причина відкритого антизаконного кнопкодавства має кілька граней. Перша- морально-етична. Хто з депутатів боїться потрапити в об’єктиви телекамер? Чхати вони хотіли. Чому? Все гранично просто і це є друга грань — депутати переконані в безкарності, яка й породжує їхню вседозволеність. Ніякі сенсорні кнопки не змінять ситуацію, допоки подібного роду порушення не будуть каратися кримінальною відповідальністю. Але вони не камікадзе, щоб схвалювати подібний закон. Тому, особисто я не бачу світла в тунелі кнопкодавства”.
Загалом, експерти, аналізуючи роботу єдиного законодавчого органу країни, констатують, що депутати перетворилися на банальних статистів. І це, зауважте, в умовах де-юре парламентсько-президентської республіки.
І насамкінець. Як свідчать результати проведеного нещодавно фахівцями компанії Gfk Ukraine опитування, нині Верховній Раді довіряють 11% українців, політичним партіям – 13%, уряду – 13%, президенту- 15 відсотків. Quo Vadis, power?
