4 листопада у Києві померла херсонська громадська активістка Катерина Гандзюк, на яку 31 липня скоїли напад, обливши концентрованою сірчаною кислотою. Від опіків у неї постраждало понад 30% поверхні тіла. Офіційна причина смерті активістки ще не відома, поліція заявила, що її оголосять після медичної експертизи.
33-річна Катерина Гандзюк брала участь у Помаранчевій революції, Євромайдані в Херсоні, раніше працювала в громадських організаціях, а також Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області.
У 2014 році пані Гандзюк працювала у передвиборному штабі Володимира Миколаєнка, який був кандидатом в мери Херсону від партії “Батьківщина”. Після перемоги на виборах, у 2015 році Миколаєнко вийшов з партії. Покинула “Батьківщину” і Катерина Гандзюк.
До нападу активістка працювала у міській владі Херсону у якості виконуючої обов’язки керуючого справами виконавчого комітету Херсонської міської ради, а також була радником мера міста Володимира Миколаєнка.
Активна критика
Катерина Гандзюк відома своєю критикою правоохоронців і представників місцевої влади, яка часом набувала доволі різких форм. Друзі активістки звертають увагу, що у пані Гандзюк було два головних “напрямки”, за якими вона мала принципових опонентів: це протидія “проросійським рухам” у Херсоні, а також боротьба з корупцією певних підрозділів місцевої поліції.
Вона разом з іншими активістами активно виступала проти “проросійських сил” у регіоні, особливо під час спроб влаштувати так звану “російську весну” на півдні України у 2014 році.
Пані Гандзюк жорстко критикувала силовиків за бездіяльність у боротьбі з проросійськими та сепаратистськими групами у регіоні. Вона мала конфлікт з начальником Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Артемом Антощуком. У вересні 2017 року вона звинуватила Антощука у корупції.
“Артеме Ігоровичу (Антощук), ані я, ані мої колеги не планують з вами домовлятися і не плануємо вам платити”, – написала вона тоді у Facebook.
Артем Антощук подав позов проти пані Гандзюк про захист честі й гідності, але Херсонський міський суд відхилив більшість його вимог. У Херсонській області проводили службову перевірку Антощука, але її результати не опублікували.
Неодноразово пані Гандзюк критикувала діяльність правоохоронних органів при розслідуванні нападів на громадських активістів. Наприклад, вона критикувала правоохоронців за зволікання з розслідуванням нападу на херсонського журналіста Сергія Нікітенка.
З Нікітенком пов’язана й інша акція Гандзюк. У 2016 році вона кинула за комір депутату міськради Дмитру Ільченку голову оселедця через його заклик блокувати сторінку Нікітенка в Facebook.
У квітні 2018 року Катерина Гандзюк заявила, що майже 200 несправжніх журналістів отримали в обласній поліції дозволи на травматичну і газову зброю у 2014-2018 роках. Також Гандзюк критикувала голову Херсонської облдержадміністрації та звинувачувала його в організації “тітушок” проти противників вирубки лісів у регіоні.
Активістка входила до групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, яка займається розробкою та розміщенням зовнішньої реклами поблизу адмінмежі з окупованим Росією Кримом.
Вона критикувала владу за слабку протидію інформаційній агресії з боку Росії, в тому числі, безпосередньо тих, хто за цей напрямок відповідає.
Напад на Гандзюк
31 липня зловмисник облив активістку концентрованою сірчаною кислотою біля її будинку. Кислота потрапила на частину голови, обличчя, спину, руки, ноги та на частину грудної клітки.
Потерпілу доправили до місцевої лікарні, але згодом перевели до медичного закладу в Києві, де вона перебувала під охороною поліції.
Правоохоронці декілька разів змінювали кваліфікацію нападу: спочатку “хуліганство”, потім “нанесення тяжких тілесних ушкоджень”, а згодом, після підтвердження того, що Гандзюк облили концентрованою сірчаною кислотою, – “замах на вбивство з особливою жорстокістю”.
Тепер злочин класифікують як “умисне вбивство, вчинене групою осіб, з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, на замовлення”.
Спочатку поліція заявила, що виконавцем нападу на активістку був Микола Новіков, але 22 серпня його відпустили, заявивши про непричетність до нападу.
Пізніше правоохоронці затримали п’ятьох підозрюваних у замаху на Катерину Гандзюк. Серед них – організатор, пособники, виконавець і водій. Усі вони, за словами правоохоронців – колишні українські військові, які воювали на Донбасі.
19 жовтня перший заступник голови Національної поліції України В’ячеслав Аброськін повідомив, що “слідство розглядає дві основні версії нападу: професійна діяльність Катерини Гандзюк… та друга версія – активна громадянська позиція, а також її громадська і політична діяльність як активіста”.
