Американське аерокосмічне агентство NASA вирішило відправити новий ровер на Марс в 2020 році в кратер Езеро.
NASA вважає, що в скелях цього кратера, ширина якого досягає 50 км, могли зберегтися ознаки давнього життя на червоній планеті. Про це пише Бі-бі-сі, – передає Уніан.
Супутникові зображення Езеро вказують на те, що там була дельта річки, що впадала у велике озеро. У такому середовищі 3,5-3,9 млрд років тому могли з’явитися бактерії. У той час Марс був теплим і вологим, ніж зараз.
За словами менеджера проектів NASA Кена Фарлі, дельта річки відмінно зберігає біологічні ознаки – будь-які докази життя, яка “могла існувати у воді озера, в підводному мулі, а також організмів у верхів’ї, які відносило річкою, і вони могли зберегтися в дельті”, сказав він журналістам.
Численні типи гірської породи в Езер, включаючи карбонати і глину, також могли зберегти органічні молекули, які б стали ознакою того, що колись тут існувало життя.
Глибина кратера – 500 м, він був обраний після чотирьох років консультацій з дослідниками Марса. Езеро став фаворитом голосування на одній з останніх конференцій NASA.
Кратер знаходиться на північ від екватора Марса. Його назвали на честь боснійського міста; у деяких слов’янських мовах “езер” означає “озеро”.
Одна з інших ключових цілей місії 2020 року – вибрати і “упакувати” в невеликі каністри зразки породи, які можна буде зібрати і доставити на Землю для аналізу в ході майбутніх місій.
NASA працює з Європейським космічним агентством над цією ініціативою, але коли ємності із зразками зможуть підібрати – поки неясно.
Проект ще на ранній стадії, сказав керівник наукового директорату NASA Томас Цурбухен: “В залежності від того, як все складеться, це може бути початок 2030-х”.
Відомо, місія 2020 року знову буде використовувати технологію Skycrane, щоб спустити ровер на поверхню Марса.
Проект марсохода 2020 року заснований на роботі “Кьюріосіті”, який NASA посадили до кратера Гейл у 2012 році. “Кьюріосіті” став величезним успіхом, і агентство хоче його повторити. Використання того ж “шаблону” дозволяє заощадити гроші на запчастини. Проте проект має невеличке доповнення – інженери розробили нову навігаційну систему Terrain-Relative, яка повинна забезпечити ще більш високу точність приземлення.
Разом з тим, з точки зору інструментарію новий апарат трохи відрізняється. Так, у нього знову будуть камери, автоматична рука, бур і лазер. Але на нову модель також встановили сенсори і прилади для аналізу. Ровер зможе навіть провести експеримент: перевірити, як майбутні астронавти зможуть виробляти кисень на Марсі.
Як повідомляють у NASA, через особливості розташування планет, місії на Марс можуть запускатися тільки в короткому часовому вікні. Місія 2020 року буде запущена в липні-серпні, а досягне червоної планети до 18 лютого 2021 року.
“У NASA довга історія успіху досліджень Марса. З тих пір, як Марінер-4 відправився на Марс в 1965 році, ми посилали апарати на орбіту, приземлялися і їздили по поверхні червоної планети”, – сказав Лорі Оці, виконуючий обов’язки директора підрозділу NASA з планетарним досліджень.
“І у нас буде можливість продовжити цю історію успіху через тиждень, коли ми посадимо на поверхню “Інсайт”. Ми чекаємо цього з нетерпінням”, – додав Оці.
На відміну від ровера 2020 року і “Кьюріосіті”, “Інсайт” – статичний модуль. Його перша місія – “заглянути всередину” планети. Він буде використовувати сейсмометри для вивчення “марсотрясінь”, щоб проаналізувати внутрішню структуру планети.
Водночас на Марс у 2020 році також посилає ровер і Європейське космічне агентство. Європейські вчені вибрали пунктом призначення рівнину Оксиа Планум. Супутникові знімки показують, що як у випадку з Езеро і Гейл, в цій місцевості також є сліди того, що раніше там була вода.
