22 листопада у Прип’яті «ожила» масштабна інтерактивна діджитал-скульптура у рамках міжнародного арт-проекту ARTEFACT. Оскільки перформанс відбувався в самому епіцентрі Чорнобильської зони відчуження, спостерігати це мали змогу лише представники організаторів (Міністерства інформаційної політики України, Українського культурного фонду та Українського інституту), 200 представників провідних ЗМІ світу та працівників Агентства з управління зоною відчуження. Так багато сторонніх водночас у зоні відчуження ще не збиралося.
Для створення діджитал-скульптури Український культурний фонд виділив 1 400 000 грн. Це приблизно 70 % загальної вартості, решту команда арт-проекту мусила шукати самостійно. «Ми отримали 716 заявок, – говорить директорка фонду Юлія Федів. – АРТЕФАКТ переміг у нелегкій боротьбі, оскільки аудіовізуальна індустрія є одним із 8 пріоритетних секторів фонду – адже культура, інформаційна безпека надзвичайно важливі, враховуючи ті події, які відбуваються в житті українського народу».
Саундтрек до скульптури створив і представив під час активації номінант на «Греммі» Крістоф Етьє (Telepopmusik) у співпраці з українським медіамитцем на сценічне ім’я RASSVET. Отримана композиція найбільше нагадує музичний стиль рейв і містить семпли з бібліотеки «Звуки Чорнобиля», створеної завдяки організаторам АРТЕФАКТу. «Я познайомився з Крістофом, коли він грав на Євробаченні, – розповів RASSVET. – Він антиглобаліст і всю інформацію завжди перевіряє».
Перш ніж активувати скульптуру, організатори влаштували журналістам кількагодинну екскурсію зоною відчуження, щоб ті могли як слід пройнятися атмосферою «мертвого міста» (незабаром на нашому сайті з’явиться окремий репортаж про цю поїздку). Вночі на центральній площі Прип’яті відбувся сам перформанс. Журналісти, завбачливо одягнені організаторами в спецодяг, мали змогу спостерігати лазерне шоу, котре докорінно змінило вигляд покинутих будівель та дерев, котрі вже підійшли до них впритул. Охорона суворо стежила за тим, щоб ніхто не розбрівся, тим більше вже настала темрява, і дуже зріс ризик не встигнути застерегти стороннього, що він наблизився до джерела опромінення в 10 тисяч бер. Оскільки перформанс тривав понад півтори години, то журналісти, замкнені на обгородженому просторі, почали танцювати. Загалом видовище було дуже сюреалістичне.
Автори скульптури надихнулися фантастичною повістю братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі» та її екранізацією Андрія Тарковського «Сталкер». Твір виявився пророцтвом – адже на момент його написання Зони відчуження ще не існувало. І оскільки у зоні відчуження з’являється Артефакт, здатний відповісти на найважливіші питання і виконати бажання людей, то організатори вирішили, що настав час здійснити і це пророцтво. На їхню думку, саме такий ARTEFACT зараз необхідний як символ правди, до якого варто прагнути в неосяжному потоці інформації.
«У цій скульптурі є штучний інтелект, – пояснює RASSVET. – Це нейромережа, ми працювали з нею, давали їй різні шаблони – це були твори мистецтва – і вона вміє відповідати. Це не чат-бот, який вибирає якусь відповідь – її відповіді дуже унікальні, і ми ніколи не знаємо, що вона відповість цього разу. Її можна запитати голосом, дати текст чи завантажити якусь картинку, а вона може відповісти: “47” або “чорне” чи “смугасте”. Насправді її відповіді проструктуровані і мають на увазі мистецькі проекти, особливо візуальні». Картинки, спродуковані цим штучним інтелектом, – це не просто наративний контент, а результат аналізу мистецьких творів. Якби йшлося про людину, можна було би просто сказати, що художник так бачить.
Організатори висловили припущення, що присутні опинилися в місці майбутнього – адже невідомо, що буде за 50-60 років, і ми творимо це майбутнє. Можливо, у Прип’яті з’явиться друге дихання – будівлі висітимуть у повітрі, і гіперлуп-3 зв’яже Прип’ять з іншими містами. Хай там як, але поки що АРТЕФАКТ збирається «на гастролі» – у планах організаторів подорож світом для того, аби привернути увагу світової спільноти до проблематики проекту. Звісно, другий такий майданчик, як у Прип’яті, буде складно знайти, проте організатори не здадуться. Вони запевняють, що, хоча люди, просто подивившись на цей арт-об’єкт та поставивши запитання штучному інтелекту, не почнуть фільтрувати інформацію, але є сенс працювати саме в такій формі.
