Крим у питанні дотримання прав людини чим далі перетворюється з півострова на острів, де не мають змоги працювати міжнародні організації, такі як ООН, ОБСЕ, їхні моніторингові механізми, туди майже не їздять міжнародні правозахисні організації, залишаючи цю територію, оточеною «стіною мовчання». На фоні посилення тиску на людей жорсткої автократичної системи, де знищена свобода слова, відсутній правовий захист та продовжує зростати рівень політичних репресій, які почалися у Криму після окупації Російською Федерацією в 2014 році.
Про це заявила голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик, презентуючи разом з представниками Домів прав людини 18 грудня у Києві доповідь міжнародної правозахисної місії, що складалась з представників цієї мережі з Білорусі,Азербайджану та України, яка у вересні 2018 року відвідала окупований Кримський півострів з метою документування ситуації з правами людини.
За словами Тетяни Печончик, протягом чотирьох днів, проведених у Криму,члени групи зустрілися більш ніж з 50 особами – жертвами порушень прав людини та їхніми родичами, матерями і дружинами політв’язнів, журналістами, юристами і адвокатами, громадськими активістами. Представники місії поговорили з людьми,які мешкали в Криму до початку окупації і не виїхали, а також з тими, хто переселився з Росії до Криму вже після окупації. Місія зустрічалася з людьми різних політичних поглядів і переконань: як тими, які були проти окупації, такі з людьми, які її підтримували.
В реалізації цього проекту брали участь: Білоруський дім прав людини ім. Бориса Звозскова, Дім прав людини в Азербайджані, Освітній дім прав людини в Чернігові (Україна) та Кримський дім прав людини (Україна).
За враженнями учасників поїздки інформація, яка з’являється в основному завдяки сучасним засобам комунікації, і свідчить, що ситуація з правами людини в Криму є катастрофічною і серйозні порушення тривають, цілком відповідає дійсності. Переважна більшість активістів правозахисного руху були змушені покинути Крим через погрози і переслідування. Ті ж активісти, які продовжили роботу в сфері захисту прав людини в Криму, піддаються серйозному ризику і змушені працювати не публічно.
У своїй доповіді за результатами поїздки правозахисники підтверджують, що, незважаючи на спроби держави – окупанта створити видимість для зовнішнього світу, в Криму немає«нового нормального життя ». Окупаційний режим на півострові побудований на системі репресій, на підтримці атмосфери страху, на переслідуванні кримських татар,українців, громадських активістів, адвокатів, журналістів, блогерів, членів релігійних громад і всіх, кого влада сприймає як опонентів. Діюча на півострові влада замовчує, пригнічує і стримує будь-які спроби висловити незгоду або критикувати офіційну політику.
З моменту перших арештів, вироблених російською владою в Криму в 2014 році,число політичних в’язнів постійно росте: у в’язницях в Криму і Росії нині перебувають за сфабрикованими кримінальними звинуваченнями принаймні 68 українців. Ситуацію погіршує узгоджена політика, спрямована на зовнішню ізоляцію півострова і на перешкоджання візитам до Криму українським та міжнародним спостерігачам за дотриманням прав людини, журналістів та інших осіб,що підсилює безкарність за повсюдні порушення прав людини в Криму.
За чотири роки Крим перетворився в «сіру зону», де не існує механізмів захисту прав людини, де жителів залишили на милість влади Російської Федерації, яка абсолютно безкарно порушує їх права.
В Криму всі наші співрозмовники акцентували увагу на існуючій там тотальній атмосфері страху, – повідомив Кирило Єкимов, який у місії представляв Освітній Діму прав людини в Чернігові. –Навколо Кримського півострова створена “стіна мовчання”, що блокує доступ та міжнародний контроль над ситуацією з правами людини в Криму. Що фактично розв’язує руки у переслідуванні російською владою інакомислячих жителів півострова.
Я приїхав з не зовсім вільної країни, з Білорусі, але навіть для мене все те, що відбувається в Криму,виглядає дико, – заявив Олег Мацкевич, учасник місії, представник Білоруського дому прав людини. Він зауважив, що в Білорусі, незважаючи на її похмуру репутацію у сфері свободи слова і дотримання прав людини, громадські організації та пересічні громадяни відчувають значно більше свободи у своєму волевиявленні. Я наче повернувся в гіршу пору життєвих реалій Радянського Союзу, – підкреслив він.
Кирило Єкимов, зокрема,навів приклад розмови із сімферопольським таксистом, який засвідчив, що на політичні теми або про критику влади в Криму сьогодні можна розмовляти лише з найближчими людьми, щоб не потрапити під репресії.
Згідно з висновками місії, найбільш згубний вплив на права людини в Криму спричинило застосування російського законодавчого пакету щодо екстремізму,тероризму та сепаратизму, зокрема, проти кримських татар та українців.
Росія вправно грає зі своїми законами щодо тероризму та екстремізму. Це інструменти, за допомогою яких можна сфабрикувати справу проти кого завгодно.Вони для цього і призначені, щоб закрутити гайки, – пояснили місії адвокати захисту у судових справах, які розглядаються в Криму.
Цікавий приклад свавілля російської Феміди в розмові з правозахисниками навів відомий журналіст Микола Семенуха, який нещодавно був неправомірно осуджений в одному із кримських судів. В судовому вироку, який призначив йому умовне покарання терміном у 2,5 роки, йому заборонено «займатися публічною діяльністю», але суд відмовився надати пояснення, що мається на увазі. От живу і не знаю, каже журналіст, може після нашого спілкування мене «заберуть» за «публічну діяльність».
За словами юристки Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’ї Свиридової, в численних бесідах з членами місії кримчани говорили, що відчувають себе покинутими і забутими. Тому важливо домагатися доступу до Криму для міжнародних організацій, заохочувати поїздки журналістів і правозахисних місій. Потрібно спростити процедуру доступу до Криму і посилити адвокаційні кампанії на національному та міжнародному рівнях, – сказала вона.
До речі, на прес-конференції з боку її учасників прозвучали серйозні претензії до роботи Міграційної служби України за її зволікання з наданням дозволу для в’їзду до Криму. Був наведений приклад канадської журналістки, яка,не дочекавшись дозвільних документів, була змушена через два тижні повернутися додому. До того ж документи мають бути оформлені лише українською мовою і подані особисто до служби, що значно ускладнює поїздки міжнародних правозахисників до Криму.
В той же час, присутній на заході голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров обурився врахуванням членами місії коментарів людей, які приїхали жити до Криму вже після його окупації. Це все одно, що проводити опитування серед окупантів , які сприяють нагнітанню репресій на півострові, – заявив він.
Підсумовуючи виступи учасників прес-конференції Тетяна Печончик повідомила, що отриману під час поїздки інформацію Дома прав людини використають для інформування міжнародної спільноти стосовно ситуації з правами людини в Криму, а також для просування рекомендацій до влади РФ, України і міжнародного співтовариства з метою посилення захисту прав людини в Криму. Презентація доповіді місії Домів прав людини за результатами поїздки до Криму вже відбулася в Берліні, Тбілісіт а Женеві. Крім того, в січні 2019 року доповідь презентують на зимовій сесії ПАРЄ у Страсбурзі.
