Найпомітнішими політичними подіями 2018 року в Україні стали: ранній старт передвиборчої президентської кампанії, трансформація АТО в ООС, внесення змін до Конституції щодо вступу України в ЕС і НАТО, російська агресія в Азовському морі, введення воєнного стану в 10 областях та боротьба за створення єдиної помісної православної церкви в Україні.
Про це заявили відомі політичні експерти під час прес-конференції на тему “Політичні підсумки року напередодні завершення воєнного стану та старту виборів президента” 21 грудня у Києві.
На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, 2018 рік у політичному плані був досить складним, але значно складнішим обіцяє бути 2019 , який стане роком транзиту влади. Майже весь наступний рік ми перебуватимемо у виборчих кампаніях, політичних скандалах, соціологічних дослідженнях , рейтингах і головне , щоб країну ці випробування не послабили, а посилили. Тому що нова влада- це нові сподівання і шанси. Я називаю ці вибори виборами останньої надії, – зазначив він.
За словами Карасьова президентська команда цілий рік намагалася створити електоральний прорив і особливо ці намагання стали відчутними в другій половині року. Але останні рейтинги свідчать , що це їм зробити не вдалося. І навіть ситуація з нападом РФ на наші кораблі у Керченській протоці та подальше введення воєнного стану не змінили політичного балансу. Тому жодних гарантій проходження нинішнього президента до другого туру виборів наразі немає.
Остання соціологія свідчить , що відрив Юлії Тимошенко від групи політиків , які йдуть за нею вже настільки великий, що за декілька місяців до виборів вона має найреальніші шанси на участь у другому турі.
“Якщо говорити про мої прогнози, то я думаю, що в другому турі зустрінуться Тимошенко і Порошенко. Жовту майку лідера весь цей рік несла Юлія Тимошенко. Нинішній президент і його партійна машина – “БПП” цілий рік намагалися наздогнати партію “Батьківщина” для того, щоб якось зрівняти шанси й отримати доступ до другого туру”, – сказав В. Карасьов.
Він зауважив, що наразі сподівання на місце в другому турі президентських виборів є у багатьох політиків, зокрема лідера партії “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка, лідера “Опозиційної платформи – За життя” Юрія Бойка, а також актора Володимира Зеленського.
“З одного боку, В. Зеленський може подобатися як політик, як людина. Я не кажу про його артистичний талант, але потрібно розуміти, чи є команда. Потрібно щодня вирішувати виклики та не допускати нових… Якщо він виграє президентські вибори, то не зможе бути хорошим президентом – він ще не готовий до цього”, – зазначив експерт.
Аналізуючи політичні події року, керівник соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко звернув увагу на ролі трьох жінок в житті нашого суспільства, зокрема, на Валерію Гонтарєву, яка, за його словами за час свого головування в НБУ розвалила 120 українських банків і так поглумилася над українською банківською системою, як до неї ще не вдавалося нікому. На початку року її нарешті звільнили і в цьому році відбувався розпродаж ліквідованих банків. На його думку діяльність Гонтарєвої – яскравий приклад використання кланово-олігархічною системою процесу так званого реформування країни для викачки з неї якомога більших ресурсів для особистого збагачення.
Ще одним маркером року політолог назвав ситуацію з Надією Савченко, підтримка якої суспільстві скотилася з початку до кінця року з 13 до 0,5-1%. За його словам – це ілюстрація запиту українців на чесних і порядних політиків, людей з незаплямованою репутацією, який вона не виправдала, отже стала великим розчаруванням.
Однією з несподіванок Небоженко вважає утримання протягом року лідерства в електоральному президентському рейтингу голови партії Батьківщина Юлії Тимошенко. І справа не в тих масованих піар –заходах, які проводить її політична сила, а можливо в тому, що вона реалізує певну історичну місію, незалежно від позитивної чи негативної її оцінки в суспільстві.
Ця місія, на думку експерта, полягає в позбавленні України від президента Порошенко, який довів свою повну нездатність «підняти» нашу країну , в результаті довівши її до вкрай важкого стану. Значно примноживши при цьому свої статки на фоні троєкратного зубожіння середнього класу України, не кажучи вже про більшість її населення.
В усякому разі, перемога на президентських виборах опозиційного і по справжньому патріотичного кандидата, і не обов’язково Тимошенко, дасть нам усім надії на перезавантаження існуючої моделі, яка планомірно веде до краху Україну, – переконаний політолог.
Визначним трендом в політичному і релігійному житті країни Небоженко вважає створення Православної церкви України. І дуже позитивним є той факт, що Вселенський патріархат, обмеживши повноту прав нової церкви, залишив певні запобіжники, які дадуть змогу убезпечитись від використання церковного питання в запеклих передвиборних баталіях, які тільки розгортаються. Як з боку Кремля, так із боку нинішньої української влади.
Головне, відзначив він, що в українців з’явився унікальний історичний шанс збудувати нову патріотичну, хоча би менше користолюбиву і близьку до народу церкву. А деякі обмеження , встановлені Вселенським патріархатом, дадуть змогу мінімізувати в цьому процесі вплив існуючої в суспільстві корупції та інших негативних явищ.
Коментуючи питання введення воєнного стану, експерт корпорації стратегічного консалтингу “Гардарика” Костянтин Матвієнко зауважив, шо на мирних територіях і навіть у регіонах , де було введено воєнне положення ніяких утисків своїх прав громадяни не відчули, отже воєнний стан більшою мірою мав політично-формальне значення, а не військове.
В той же час воєнний стан відмінив вибори у новоутворених об’єднаних територіальних громадах у 10 областях, які мали відбутися 23 грудня. Відповідно громади не отримають нову владу, а старий адміністративний ресурс зможе впливати на проведення майбутніх виборчих кампаній.
Окрім цього повномасштабні вибори в ОТГ могли продемонструвати ситуацію з підтримкою різних політичних сил і партій напередодні виборчих кампаній. І до речі, підкреслити негативне ставлення українців до існуючої влади, що для неї , безумовно, стало би ще однією «чорною міткою».
За його словами, за перемогу на політичному Олімпі в країні практично змагаються дві партійно- політичні машини : БПП і БЮТ. Рейтинги, в яких на другому місці неодноразово опиняється актор Володимир Зеленський, випереджаючи лідера БПП, свідчать про те, що суспільство, настільки невдоволене владою, готове віддати свої симпатії людині, яка ніколи не була в політиці, з невідомими електоральними намірами – фактично віртуального політика.
Щодо Тимошекнко, то на його думку, в українській політиці така тривала підтримка лідера партії як у випадку з “Батьківщиною” – безпрецедентна. “Усі попередні вибори в ОТГ фіксували значну підтримку партії “Батьківщина”, а відповідно і лідера цієї партії Юлії Тимошенко. Справедливо сказати, що весь 2018 рік вона демонструвала першість, при цьому ця першість з тенденцією до зростання”, – відзначив політолог.
Аналізуючи успішність політиків у році, що минає, Вадим Карасьов ще раз згадав Юлію Тимошенко, назвавши її найуспішнішим політиком року. На друге місце політолог поставив голову уряду Володимира Гройсмана, зауваживши, що , незважаючи на проколи в економічній політиці, в політичному сенсі він себе зберіг, маючи рейтинг, який дозволить йому претендувати разом зі своєю політичною силою на місце в майбутній Верховній Раді. Цікаво, що йому вдалося уникнути ролі технічного прем’єра, яку йому нав’язувала весь час президентська команда, – підкреслив Карасьов.
Третім в «успішному» списку він назвав Володимира Зеленського, можливі президентські амбіції якого ще на початку року викликали у більшості величезну іронію. Зате зараз його вже цілком серйозно сприймають як реального кандидата, незважаючи на жодну публічну заяву про електоральні наміри.
В західних регіонах збільшила свою електоральну базу партія «Укроп» і кандидат в президенти Володимир Шевченко, про якого в минулому році ще майже ніхто не знав. До речі на Заході Шевченка підтримують більше за відомого лідера «Свободи» Олега Тягнибока, який , розуміючи свою програшність , навіть не балотується у президенти, а також за мера Львова і голову «Самопомочі» Андрія Садового.
Одним з політичних розчарувань року Карасьов назвав лідера музичної групи «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука, електоральна невизначеність якого знизила його рейтинг до 4%-5%. Хоча можна й заперечити, що Зеленський теж не робив відкритих заяв про своє майбутнє балотування , однак його рейтинги не падають.
Ще одними електоральними невдахами експерт вважає Андрія Садового разом з його партією «Самопоміч», від яких на початку року очікували значно вищого рівня виборчої підтримки як від проєвропейської національно-патріотичної сили.
Багато чекали і від Анатолія Гриценка, якому на початку року пророкували майже гарантовану участь у другому турі , але організаційні затримки зі створенням штабу та формуванням команди загальмували також і зростання його рейтингів.
Знизив свої шанси і Опозиційний блок, який ще навесні анонсував, що буде мати єдиного кандидата від Південного Сходу, але сьогодні ми бачимо його фактичне розшматування на три частини: Опозиційна платформа на чолі з Юрієм Бойком, Опоблок, який висунув Олександра Вілкула і партія «Наші» Євгена Мураєва. Що звичайно значно зменшило загальний електоральний потенціал цих політичних сил.
Народний фронт Яценюка також не зміг виборсатися з електоральної ями, в яку потрапив у попередні роки, тому його виборчі шанси на майбутнє виглядають сумнівно.
Цей рік, за словами Карасьова, відзначений високими рівнями недовіри практично до усіх діючих політиків, що свідчить про очікування людей на більш серйозне і солідне лідерство. Але за законами електоральних технологій ті хто не визначився, як правило, голосують на виборах або за фаворитів, або взагалі не беруть в них участі.
