Мабуть, сьогодні святкувало Різдво менше українців, ніж говорили про те, чи варто його святкувати саме 25 грудня. І це питання справді не настільки однозначне, як хотілось би.
Почнімо з історичного екскурсу. Якщо ви читали Новий заповіт, то звернули увагу, що ніде не вказано не лише дня народження Ісуса Христа, а й рік залишається дискусійним питанням. Відкритою інформацією є те, що дата, від якої начебто ведеться відлік (Р.Х.), дуже умовна, а юліанський календар розробив ще в 46 р. до н.е. олександрійський астроном Созіген на замовлення імператора Юлія Цезаря (офіційно вони були співавторами, але зрозуміло, хто дав своє ім’я, а хто зробив майже всю роботу – ця схема не в радянські часи з’явилася). Однак потрібна була дата, від якої можна «танцювати» у розробці плану богослужінь упродовж року та розрахунку пасхалії.
Чому християнська церква обрала датою народження Христа 24/25 грудня? За принципом «якщо не можеш чогось перемогти, треба це очолити». 25 грудня було святом чи не в усіх язичників. Хтось у цей день святкував народження Гора, хтось – Аттіса, хтось – Діоніса, хтось – Мітри, а хтось – нового Сонця, тому що 21 грудня відбувається зимовий сонцеворот, котрий триває три дні, а отже, починається новий календарний цикл. Тому, стомившись від намагань викорінити традиції, християни вирішили просто внести корективи, і на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 р. було прийнято рішення про святкування Різдва Христового саме 24-25 грудня.
Мабуть, зайве нагадувати, звідки взялося 6-7 січня у частини православних. Запровадження григоріанського календаря входить до шкільного курсу історії. Тому тепер питання не в тому, звідки це взялося, а що з цим робити.
Уже кілька років у суспільстві точиться дискусія щодо дати святкування Різдва. Запит на зміни є давно, але він поки що не сягнув критичної точки. Утім, уже вдруге ми маємо державні вихідні 24 та 25 грудня. Це ні у кого відторгнення не викликало – адже зайві вихідні завжди вітаються населенням. І не лише тим, яке святкувало Різдво в ці дні і раніше.
На 2013 рік в Україні налічувалося близько 1,5 мільйонів римо-католиків. Релігійні організації римо-католицької церкви становили 22,1 % католицьких осередків країни або 3 % від всіх релігійних організацій держави. Війна не дуже підкоригувала цю статистику, оскільки переважна більшість релігійних структур РКЦ діють на заході України: у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій та Житомирській областях. Утім, 24-25 грудня Різдво святкують не лише католики, а й багато протестантів (англіканці, лютерани, пресвітеріани та ін.). У світі також є й багато православних церков, для яких Різдво настає саме в цей день: Константинопольська, Антіохійська, Александрійська, Албанська, Румунська, Болгарська, Православна Церква Чеських Земель і Словаччини, Грецька, Кіпрська, Фінляндська, та Православна церква в Америці. 11 помісних церков із 15. Зрозуміло, що перспектива Томосу значно пожвавила суспільну дискусію стосовно дати святкування Різдва. Багато хто сподівається, що це стане приводом відірватися від московської традиції, але форсувати події поки що ніхто не готовий. І Епіфаній висловився в тому дусі, що це питання не на часі.
«І для цього релігійного, а точніше псевдорелігійного лохторату – перехід на новоюліанський календар буде справжньою “геополітичною катастрофою”, – наголошує один анонімний автор. – Не сам по собі перехід, а те, як його подасть ФСБ, російське телебачення та Кірілл із своїми посіпаками. І тут в принципі православних колишнього КП, а нинішньої ПЦУ можна навіть і зрозуміти – по сусідству у них потужний ворог, у якого як мінімум парафій по території України більше, і який моментально включить пропагандистську машину. А він включить, не сумнівайтеся. Він її уже давно включив, і всі ці вкиди, чутки та ін. навколо всього процес створення ПЦУ – це якраз і є робота цієї машини. А тут такий привід – “католикам продалися, США, Заходу, Гейропі бездуховній!”. Тому я в принципі згоден із митрополитом Епіфанієм: усе повинно робитися поступово. Принаймні в тій ситуації, коли Московський патріархат має усі можливості і потужності для контратаки. І разом із тим я вчергове наголошую: вся причина у вас, люди, громада, суспільство. Це як із переходом церков із РПЦ(У) в ПЦУ. Зібралися, прийшли, заявили вимогу до панотця, перейшли. Це ваша церква, де ви маєте на це право. Так само і з календарем. Доки ви будете споживати цю тухлятину про “католицький календар” і “зраду православного світу” – доти ФСБ/РПЦ вами і буде крутити, як циган сонцем».
Юрій Залісний, викладач філософії в Українському Католицькому університеті, на своїй сторінці у ФБ написав про готовність святкувати 25 грудня. Коментарі виявилися дуже показовими.
Уже є дані про те, що сьогодні Різдво святкувала третина українців. Це набагато більше, ніж католики та протестанти. 6-7 січня частина тих, хто святкував сьогодні, знову накриє святковий стіл. Але бажання долучитися до святкування, часто без раціональних аргументів, у суспільстві стало набагато сильнішим.
Отже, поки що резюме таке: запровадження «ще одного Різдва» стало дуже правильним кроком – можливо, до цивілізованого світу; поки що нема сенсу «рвати кіньми» – краще нехай будуть два Різдва в календарі, з часом одне з них відімре своєю смертю; а наші люди іноді набагато прогресивніші, ніж заведено очікувати – адже навіть, здавалось би, дуже консервативні християни у ці дні пишуть: «Кожного разу, коли двоє людей пробачають один одного, це – Різдво.
Кожного разу, коли ми допомагаємо комусь, це – Різдво.
Кожного разу, коли народжується дитина, це – Різдво.
Кожного разу, коли ми дивимось на когось очима серця, це – Різдво,
бо любов, справедливість, надія і ніжність народжуються.
Ісус родився… в серці.
З Різдвом Христовим всіх! ♡
Веселого Різдва для всіх! ♡»
