Грудень – традиційна пора підведення підсумків і вимірів соціальних настроїв в суспільстві різноманітними соціологічними службами, які наввипередки проводять опитування в надії визначитись з прогнозами на майбутнє. Особливо напередодні доленосного, з огляду на двовимірні вибори, 2019 року.
Цікавим є опитування , проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова практично наприкінці року, на результати якого безумовно вплинули і завершення об’єднавчого процесу в єдину Православну у церкву України і фінальна стадія воєнного стану в низці областей країни.
За словами, директора Фонду Ірини Бекешкіної опитування проводилося з 19 по 25 грудня 2018 року по всій Україні, окрім тимчасово окупованих територій.
За його результатами головною політичною подією 2018 року більшість українців (24%) назвали створення єдиної помісної православної церкви і надання їй Томосу. Наступними у списку найважливіших подій опитані вважають введення воєнного стану (17%) та російську агресію в Керченській протоці (9%). Жодної події не змогли назвати 12% (торік 25%).
Щодо світових подій , то головною політичною подією 2018 року визнано масові протести у Франції (7%). Далі йдуть: посилення санкцій проти Росії (4%), події у Вірменії (3%), та інцидент у Керченській протоці (3%).
«Політиком 2018 року, як і торік, визнали Петра Порошенка. У минулому році його вибрали 10%. Далі – Юлія Тимошенко, 12%, яка у минулому набрала 6%, Олег Ляшко – 6% (у минулому – 5%) та Володимир Зеленський – 5%, якого у минулому році не називали, та Юрій Бойко – 4%. 25% громадян не назвали жодної кандидатури», – розповіла Ірина Бекешкіна.
Настрої та сподівання населення
70% українців вважають що події в Україні розвиваються у неправильному напрямку (у 2017 році цей показник становив 74%); «у правильному» – 18%, порівняно із 14% у 2017 році. За словами Ірини Бекешкеної, відносно позитивні думки українців про розвиток країни у правильному напрямі з рівнем 50% закінчилися у далекому 2005 році і з того часу лише погіршуються. Серед причин такого погіршення називають: продовження війни на Сході, високу корупцію, зростання цін на фоні невисоких зарплат, стрибок комунальних тарифів,відсутність боротьби з олігархами, погану медицину і відсутність результатів реформ.
На думку 67% ситуація в Україні за цей рік змінилася на гірше, найбільше скаржаться на зростання цін і тарифів (85%) та економічну ситуацію (68%). Цей показник з роками покращується: наприкінці 2017 року про зміни на гірше казали 69% респондентів, наприкінці 2016 року – 73%. При цьому 40% вважають що зросла обороноздатність країни.
Якщо порівняти з минулим роком, то у 2017- му найбільші зміни на гірше відмічені у сфері соціального захисту (у 2017 р. – відзначали 49%, у 2018 р. – 60%), пенсійному забезпеченні (у 2017 р. – 39%, у 2018 р. – 56%), в оплаті праці (у 2017 р. – 49%, у 2018 р. – 58%). Водночас у деяких сферах відзначалося істотне поліпшення – насамперед щодо міжнародного іміджу України, де цього року 32% відмітили зміни на краще (у 2017 р. – 24%).
Дещо зменшилися показники негативних змін щодо ситуації із злочинністю (у 2017 р. зміни на гірше позначали 61%, у 2018 р. – 52%), економічному становищі країни (відповідно, 72% і 68%), рівні добробуту родини (63% і 59%), рівні стабільності (72% і 67%), охороні здоров’я (61% і 57%), освіті (42% і 39%).
Щодо самоідентифікації , то 67% респондентів вважають себе в першу чергу громадянами України, у тому числі на Сході – 52%. Регіональна ідентифікація переважає у 18%; найвища вона на Півдні і Сході – 26% і 20% відповідно. 5% досі відчувають себе громадянами колишнього СРСР (переважно на Сході).
Думки населення про зовнішньополітичну орієнтацію України за рік майже не змінилися. 59% респондентів бачать майбутнє України у складі ЄС, 12,5% обрали б орієнтацію на Митний Союз. У 2014 році, ці показники становили 57% і 16% відповідно. При цьому, найвищі євроінтеграційні настрої на Заході і в Центрі (88% та 70%). На Півдні орієнтацію на ЄС підтримують 41%, на Митний союз – 12%. Найнижча підтримка європейського вектора на Сході – 27%, порівняно з 33% бажаючих вступити до Митного союзу. До того ж на Сході, на здивування експертів, зберігається значна частка населення у 20%, яка хоче бачити Україну в воєнному союзі з Росією. При цьому, на Півдні та Сході найвища частка респондентів, які не визначилися з відповіддю – 47% та 40% відповідно.
І наостанок експерти відзначили , що українці переважно залишаються оптимістами. Адже 20% з нас впевнені, що Україна здатна подолати труднощі у найближчі декілька років. 46% – що це відбудеться у більш віддаленій перспективі. 15% вважають, що країна не впорається з викликами, 28% не визначилися з відповіддю.
А 23% респондентів вірять, що наступний рік буде кращим, 55% – сподіваються на це. 10% думають, що гіршого буде більше, ніж кращого. Основними почуттями людей, коли вони думають про майбутнє, є надія (52%), тривога (33%) та оптимізм (28%), і лише 1% думають, що наступний рік буде ще гіршим.
Але найбільш несподіваними результатами, навіть для самих експертів, стали заміри «індексу щастя» українців, які виявили, що всупереч всьому 60% українців у 2018 році були дуже або переважно щасливі. Найбільше «щасливчиків» виявилося у Західному регіоні – 69%, але й в усіх інших – «щасливчики» переважали: у Центральному регіоні – 62%, Південному – 50%, Східному – 50%.
Виборчі колізії
В цьому опитуванні 76% українців підтвердили бажання брати участь у виборах Президента України, 14% – не планують, решта – не визначилися.
Серед громадян, які планують брати участь у виборах, лідером рейтингів, як і протягом всього року, залишається Юлія Тимошенко із показником 16,1%. На другому місці Петро Порошенко, чия підтримка, порівняно з попередніми опитуваннями, зросла до 13,8%.
«Гадаю, це пояснюється, насамперед, подіями щодо Томосу. Якщо подивитися регіонально, це насамперед Захід і Центр», – зазначила Ірина Бекешкіна. Наступні у списку – Володимир Зеленський (8,8%), Юрій Бойко (8,4%), Анатолій Гриценко (6,8%), Олег Ляшко (6,9%), Євген Мураєв (3,1%), Олександр Шевченко (2,9%), Святослав Вакарчук (2,6%) та Андрій Садовий (2,4%). Не визначилися з кандидатами – близько 13% і ця цифра зменшилась порівняно з попередніми опитуваннями.
За регіональними показниками, Юлія Тимошенко має підтримку у всіх областях, Петро Порошенко – усіх, крім Сходу. Прихильники Анатолія Гриценка і Святослава Вакарчука – переважно із Заходу та Центру; Юрія Бойка – з Півдня і Сходу; Олександра Вілкула і Євгена Мураєва – зі Сходу; Андрія Садового та Олександра Шевченка підтримують переважно на Заході, Володимира Зеленського і Олега Ляшка – у Центрі, на Півдні та Сході.
При цьому, зауважила Ірина Бекешкіна, виборчий пул кандидатів на посаду президента вже практично сформувався і навряд чи в цьому списку вже з’явиться кандидат, який матиме реальні шанси на місце у топовому рейтингу, хоча кількісний список на ці вибори буде досить широким.
13,1% громадян ще не визначилися з вибором, а 3,3% голосували б проти всіх.
Висновки цього опитування збіглись з думками директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали,який вважає, що у другий тур президентських виборів найімовірніше вийдуть лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко та нинішній президент України Петро Порошенко. Говорячи про те, як основні кандидати в президенти підійшли до початку виборчої кампанії, та посилаючись на дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», Бала припустив, що Тимошенко на 99% забезпечила собі участь у другому турі. Він також додав, що негативний рейтинг Тимошенко знизився. «З тієї тенденції, яка відбувалася, також складається враження, що, скоріш за все, її опонентом у другому турі буде Петро Порошенко. Хоча, за цими даними, він на третьому місці після Зеленського», – зазначив Бала. Водночас, він висловив думку, що шоумен і співзасновник «Студії «Квартал 95» Володимир Зеленський – це «певний феномен, і ще незрозуміло, чи він зареєструється чи не зареєструється».
Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький висловив думку, що на даний момент для входження у другий тур виборів та того, щоб конкурувати там між собою, «по-справжньому є ресурси» у Тимошенко, Порошенка і Бойка. Він додав, що ще півроку тому існувала думка, що Порошенко не має жодних шансів на проходження у другий тур президентських виборів. «Зараз велика частина експертів розуміє, що з тими можливостями, ресурсами… У Порошенка можливостей достатньо багато, щоб набрати ще кілька відсотків і обігнати того самого Зеленського», – сказав Голобуцький. Разом з тим, зауважив він, якщо Зеленський не висуватиме свою кандидатуру на пост президента, то соціологічна картина дуже зміниться. «І дуже цікаво, на кого розійдуться ці голоси», – додав експерт.
В такій неоднозначній ситуації особливо цікавими стали результати опитування при моделюванні голосування за виборчі пари у другому турі, за якими:
У парі Юлія Тимошенко – Петро Порошенко 22% населення готові проголосувати за Юлію Тимошенко, 16% – за Петра Порошенка, проте 36% не віддали б перевагу жодному з них, 14% у разі такого складу другого туру не пішли б на вибори і ще 11% не визначилися.
У парі Юлія Тимошенко – Володимир Зеленський голосування фактично рівне: 21% – за Зеленського, 20% – за Тимошенко, 35% не підтримали б обох, 13% не пішли б на вибори і 11% не визначилися.
У парі Юлія Тимошенко – Анатолій Гриценко в голосуванні також виявився паритет: 21% виборців готові проголосувати за Гриценка і 20% – за Тимошенко. За жодного з них не готові проголосувати 33%, ще 14% у разі такого варіанту не підуть на вибори і 12% не визначилися.
У парі Юлія Тимошенко – Юрій Бойко за Юлію Тимошенко готові проголосувати 24%, за Юрія Бойка – 14%. За жодного з них не готові проголосувати 38%, ще 14% у разі такого варіанту не підуть на вибори і 12% не визначилися.
У парі Петро Порошенко – Анатолій Гриценко за Гриценка готові проголосувати 22%, за Порошенка – 15%. За жодного з них не готові проголосувати 36%, ще 14% у разі такого варіанту не підуть на вибори і 13% не визначилися.
У парі Петро Порошенко – Володимир Зеленський за Володимира Зеленського готові проголосувати 22%, за Петра Порошенка – 17%. За жодного з них не готові проголосувати 37%, ще 13,5% у разі такого варіанту не підуть на вибори і 11% не визначилися.
У парі Петро Порошенко – Юрій Бойко за Петра Порошенка готові проголосувати 19,5%, за Юрія Бойка – 14%. За жодного з них не готові проголосувати 41%, ще 13% у разі такого варіанту не підуть на вибори і 13% не визначилися.
Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», звернув увагу, що в останньому соцопитуванні групи «Рейтинг» на другому місці серед кандидатів – не Петро Порошенко, а Володимир Зеленський.
«Це може бути пов’язано з тим, що ми проводили опитування в інший період, коли вже відбувся і Томос, і воєнний стан. Щодо воєнного стану думка українців розділилася, деякі ставляться критично. Але для Порошенка як його ініціатора – це, насправді, не є важливим – для Порошенка є важливою мобілізація того електорату, який дасть йому перевагу над іншими кандидатами, щоб вийти у другий тур. А цей електорат якраз – Захід і Центр, для якого воєнний стан і Томос мають значення», – зазначив Олексій Гарань.
На парламентських виборах готовність голосувати виявили 77% українців, 15% – відмовились від участі у виборах.
Серед партій, здатних подолати 5% бар’єр, рейтинг очолює ВО «Батьківщина» (16,4%), далі йдуть «Блок Петра Порошенка» (11,9%), «За життя» (9,2%), «Слуга народу» (8,3%), «Громадянська позиція» (6,7%) та «Радикальна партія Олега Ляшка» (5,8%). Регіональний розподіл підтримки приблизно співпадає з підтримкою лідерів цих політичних сил.
Експерти з народом
Експертне дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи», в рамках якого було опитано 67 експертів, виявило, що більшість з них, в унісон з громадською думкою, вважають найважливішою позитивною подією року створення єдиної помісної православної церкви. Експерти відзначили також продовження міжнародних санкцій проти Росії і виграші справ проти Росії у міжнародних судах, посилення обороноздатності, у тому числі отримання летальної зброї від США, поглиблення співпраці з НАТО, поступове економічне зростання і відновлення співпраці з МВФ.
Головною негативною подією вони назвали ескалацію російської агресії в Азовському морі і запровадження воєнного стану, зазначивши, що це мало і позитивні наслідки – консолідацію країн Заходу на підтримку України. Серед негативних подій і тенденцій відзначають також ситуацію із розслідуваннями нападу на Катерину Гандзюк та інших активістів, відсутність покарань корумпованих посадовців.
Експерти оцінюють демократію, економічну свободу і свободу слова краще, ніж минулого року – ми бачимо зростання на 0,3-0,4 процентних пункти. Водночас, рівень корупції оцінюють вище, ніж у минулому році», – розповів Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
За оцінками опитаних експертів, рейтинг найуспішніших політиків року очолив Петро Порошенко. На другому місці – Юлія Тимошенко, далі Володимир Гройсман, Володимир Зеленський і Уляна Супрун. Водночас, Петро Порошенко майже очолив негативний рейтинг найменш успішних політиків, лише на декілька балів поступившись Юрію Бойку. Наступні – Андрій Садовий, Михеїл Саакашвілі та Юрій Луценко.
Політика і економіка: успіхи, поразки, втрачені шанси
Характеризуючи стан вітчизняної економіки в 2018 році, Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професор кафедри економічної теорії Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначив, що упродовж останніх років в Україні стабілізувалася економічна ситуація, і головне завдання на найближчий час – утримати ці показники та продовжувати реформи.
На його думку, на наступний рік пріоритетними питаннями мають бути продовження пенсійної та медичної реформи, обслуговування зовнішніх боргів, вдосконалення системи державних закупівель, а також – більша увага до системи стримування і противаг на місцевому рівні, зважаючи на те, що в рамках децентралізації більше повноважень переходить на місця.
Але більшість експертів сприймають економічну ситуацію не настільки оптимістично. Зокрема Ерік Найман , керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times Investment Company, вважає ,що 2018 став роком економічної стагнації, тому що зростання в 2,3 і навіть в 4% для України означає лише топтання на місці після її провалу в останні роки. За підсумками року ВВП України вперше буде нижче ВВП Молдавії, відправивши нашу країну в кінець європейського «списку бідності».
Тенденція, яка стала відкриттям ще минулого року було те, що українська економіка показує хоч якесь зростання, завдяки грошам заробітчан і айтішників. Зараз це два найбільш динамічно зростаючих фактора української економіки. Чим більше людей їде працювати за кордон, чим більше програмістів працює на іноземні компанії, тим більше фінансів вливається в нашу економіку, а без цих грошей у нас показники ВВП були б не плюс, а мінус 3%. Тому добре, що є українці, які всупереч гальмування в реформах, постійним проявам політичної дестабілізації, завдяки своїм талантам і активності рятують країну, – зазначив експерт.
За його словами, держбюджет прийнятий на 2019 рік є досить помірним та компромісним і можна навіть сказати непоганим. Могло бути набагато гірше, більш популістично, але він прийнятий в нормальному варіанті. Правда після президентських виборів, якщо вони відбудуться, бюджет швидше буде переглянутий у бік більшого популізму, – підсумував Ерік Найман.
В свою чергу директор Українського інституту аналізу і менеджменту Руслан Бортник вважає, що особливістю 2018 року є певна економічна та політична стабілізація. “Зростання економіки у 2%-3% – це не зростання, але й не падіння, як було у 2014-2015 роках, коли економіка рушилася. Гірше жити не стало, але й краще, на жаль, ні”, – заявив експерт. Також він додав, що для досягнення рівня 2013 року з нинішніми темпами зростання необхідно близько 15 років. Хоча політична стабілізація у цьому році є очевидна. Багато негативних прогнозів минулого року, як-то розпад коаліції, новий уряд, не збулися.
“Ми бачили успішні голосування по бюджету, по ЦВК, по інших ключових питаннях”, – підкреслив він. “Проте у цій стабілізації є і мінус – розгром протестної активності, починаючи від вигнання Саакашвілі і до вбивства Катерини Гандзюк. Протестне ядро, потенційно небезпечне для влади, піддається тиску” – підкреслив політолог. Другий підсумок року, за його словами – це програш у боротьбі з корупцією. Маркером цього програшу стали конфлікт Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, відсутність Вищого антикорупційного суду. “Ситуація з “ізнасіруванням” країни підвела підсумок всій цій боротьбі з корупцією” – констатував експерт.
В той же час, на його думку цей рік став роком втрачених шансів. «Розпіарені реформи, починаючи від митниці і закінчуючи інвестиціями в аграрну сферу, були провалені. Реформування митниці перетворилося в боротьбу за крісло. Ремонт доріг, боротьба з корупцією, – все це виявилося виконано лише частково або перетворилося в інструмент боротьби за фінансові потоки всередині уряду», – сказав Бортник, уточнивши при цьому, що уряд працював лише на підтримку нинішньої ситуації в країні.
«Однак, чим більше людина перебуває в комі, тим менше ймовірності, що вона з неї вийде. Наш уряд тримав українську економіку в комі, в той час, як економіка наших сусідів, світова економіка росла», – резюмував експерт.
За словами Бортника, ще одним політичним підсумком року є проходження активних праймеріз, “що дає підстави говорити про пул кандидатів у президенти”. Їх, на думку політолога, можна розділити на 4 категорії. Одна з них – кандидати, які реально боротимуться за посаду. Це лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, чинний президент Петро Порошенко, співзасновник «Студії «Квартал 95» Володимир Зеленський, лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко.
Ще 10 кандидатів, на думку експерта, через участь у президентських виборах конкуруватимуть за місця у парламенті. Серед них експерт назвав лідера Радикальної партії Олега Ляшка, голову партії «Об’єднання «Самопоміч» Андрія Садового та голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока. Руслан Бортник зазначає, що також є група, яка балотуватиметься, щоби «потішити своє самолюбство або обміняти свій результат на місце у парламенті для себе», і ще є група технічних кандидатів, які атакуватимуть «топових» кандидатів та торгуватимуть місцями у виборчих комісіях.
На думку експертів, одним з найбільш негативних трендів року, що минає, стала масова міграція трудових ресурсів з України. Вони відзначають, що 100 тисяч українців щомісяця залишають країну на тлі різкого зростання доходів сотні найбагатших співвітчизників. Поки ті багатіють, про погіршення економічного становища своєї родини заявляє 61% громадян.
На постійній основі за кордоном працює 3,2 мільйона громадян України, які тимчасово – від 7 до 9 млн осіб, повідомив глава Мінсоцполітики Андрій Рева.
Цифри 7- 9 мільйонів звучала і раніше. Всього в країні налічується 24 млн працездатних громадян. Мають офіційну роботу лише близько 16 мільйонів чоловік. Директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко зазначив в ЗМІ, що кількість тих, хто виїхав, становить третину трудових ресурсів України.
«Якщо третина трудових ресурсів знаходиться за межами країни, то це величезний показник, який моментально руйнуватиме відразу багато всього. Перший негайний наслідок відтоку трудових ресурсів – уповільнення темпів економічного зростання, а потім на цьому тлі, якщо не вдається залучати інвестиції, і не вдається зупинити відтік робочої сили, то в кінці економіка падатиме», – заявив він.
Очікуємо гіршого, сподіваємось на краще
У наступному році існує небезпека жорстких політичних конфліктів, що можуть призвести до послаблення державності через дві виборчі кампанії, президентську і парламентську, які вперше в історії країни пройдуть в один рік, – заявив, підводячи підсумки року академік та віце-президент Академії економічних наук України, Анатолій Пешко підкресливши, що влада провалила реформи за всіма напрямками.
«Влада обіцяла золоті гори після Майдану, але полегшення досі не настало, а велика частина українців вже зараз живе за межею бідності. Проблема полягає в тому, що українські політики які знаходяться при владі і гадки не мають як працюють підприємства, як розвивається аграрна галузь, як працюють фінансові та банківські механізми. Економіка в повному провалі, наша країна на межі банкрутства і навіть не в змозі виплатити зовнішні запозичення. Влада далека і від народу, і від дійсності» – акцентував академік.
Говорячи про президентську виборчу кампанію, яка стартує через декілька днів, Анатолій Пешко зазначив, що чинного президента чекає “тотальний провал, а для запобігання провалу Порошенко може вдатися до” тотальних фальсифікацій або ж до загострення конфлікту з РФ “.
У свою чергу, президент Української Асоціації професіоналів безпеки Сергій Шабовта сказав, що «Україна знаходиться в стані глибокої емоційної депресії і суспільство не в змозі впоратися з нею. А головна проблема в тому, що більшість політиків вкрай далекі від народу».
Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «ОПОРА», також зазначила, що у наступному році визначальними подіями для України будуть президентські та парламентські вибори, а також вибори до Європейського парламенту, що буде мати вплив на зовнішньополітичну підтримку України. «Прогноз на президентські вибори очевидний не в тому, хто переможе або хто вийде до другого туру – хоча є однозначна претендентка, а в тому, наскільки ця кампанія буде динамічна і протиборна», – зазначила Ольга Айвазовська. Основними ризиками під час виборчої кампанії в Україні, на її думку, може бути реєстрація великої кількості технічних кандидатів, що ускладнить організацію виборів, а також можливі інформаційні атаки.
