В кінці грудня минулого року Міжнародний валютний фонд (МВФ) оприлюднив текст меморандуму з Україною про економічну і фінансову політику в рамках нової програми на 2018-2020 роки. У ньому зазначено, що в цьому році Україна отримає два транші по 1,3 млрд доларів – в травні і листопаді. За це в МВФ очікують, що Уряд підніме роздрібну ціну на газ для населення ще на 15% до 1 травня і проведе наступне підвищення до кінця року.
Слід зазначити, що жоден з відомих експертів у сфері економіки та енергетики, до яких звернувся за коментарями з приводу цієї співпраці Голос-Інфо, не назвав позитивним її вплив на добробут українців і стан вітчизняної економіки.
За словами експерта з питань енергетики Валентина Землянського, інформація, яка давно надходила з переговорів з МВФ, не лишала сумнівів, що МВФ буде давати транші тільки в обмін на виконання певних умов. Озвучені умови були закріплені в кінці минулого року в 867 Постанові Уряду, в якій і були прописані підвищення ціни до 8550 грн, яке вже відбулося ,і там же вказано, про травневе і наступне підвищення.
Причому говорити про ринкову ціну або про економічне обґрунтування, на думку експерта, тут не доводиться, тому – що формула підвищення, зазначена в цьому документі більше нагадує формулу «підлога-палець-стеля», тобто рівняння підганяється до заздалегідь відомої відповіді.
І якщо раніше, хоча б зберігалася видимість прив’язки до німецького хабу (газорозподільного центру – ред.), то в згаданій постанові була взята ціна газу для промисловості, яку встановив НАК Нафтогаз в кінці літа минулого року , і її просто помножили на знижуючий коефіцієнт. Відповідно далі цей коефіцієнт буде рости. Зараз він становить 0,69, потім він буде складати 0,8, далі доросте до 1, тобто вже нічого не буде знижувати, а ціна газу складе близько 13 тис. гривень за тисячу кубометрів, – пояснив Землянський.
На жаль у нас формула розрахунку ціни не прив’язана до жодних об’єктивних показників. Чому 13, а не скажімо 5. Орієнтуватися на європейські ціни – не зовсім коректно, тому що ми далеко не повністю залежимо від імпорту газу, а газ власного видобутку покриває всі потреби населення і підприємств комунального сектора. Якщо додати сюди ще 1 млрд кубометрів газу від приватних газодобувних компаній України, – уточнив експерт.
Слід нагадати, що спочатку логіка нашого ціноутворення була прив’язана до ціни німецького хаба. У той час як всі експерти говорять про те, що має бути прив’язка лише до прямих контрактів. Не хочете мати справу з Газпромом, укладіть довгостроковий контракт з однією з крупних європейських компаній, яка отримує газ за нижчими цінами і за рахунок ліквідації прив’язки до згаданого хабу ми отримаємо зниження мінімум на 50 доларів від нинішньої ціни, а то й більше, в залежності від умов підписання контракту, – додав він.
Відповідно треба припинити і обрахування газу внутрішнього видобутку за ціною європейського хабу. І якщо нараховувати її з мінімальною рентабельністю, яка покриє потреби з його видобутку, то ціна газу, за словами того ж глави Нафтогазу Коболєва, може скласти всього 70 доларів за тисячу кубометрів. Сьогодні ж газ, який Нафтогаз купує у своєї дочірньої компанії Укргазвидобування, потім продається вже по 200 доларів, з рентабельністю яка наближається до 300%.
Тому я, крім зобов’язань, зазначених в меморандумі з МВФ, не бачу жодних підстав для подальшого підвищення газових тарифів. Вважаю, що будь-яке зростання тарифів повинно бути пов’язане зі зростанням доходів населення. Якщо цього не відбувається, в країні настає енергетична бідність, яка спочатку призводить до масових неплатежів, а в результаті і до фінансового колапсу в самій енергетичній галузі, – підкреслив Землянський.
Але МВФ дав чітко зрозуміти, якщо ми не будемо піднімати тарифи на газ, ми не отримаємо грошей. Тому будь-якій владі, яка переможе на виборах, у разі неотримання траншей, потрібно буде шукати компенсаторний механізм, який покриє дефіцит від недоотримання цих фінансів в сумі понад 2 млрд доларів. Або шукати внутрішні резерви чи зайнятися нарешті розвитком економіки, а не тим, чим займалася чинна влада останні чотири роки, займаючи і перезаймаючи кредити, щоб якось протриматися.
Можливий дефолт, звичайно ж – не найкращий сценарій, але практично всім країнам, які співробітничали з МВФ, рано чи пізно доводилося його оголошувати. Взяти хоча б Китай, який в 70-і роки брав активну участь в його програмах. МВФ йому радив тоді не розвивати власну промисловість. Якщо вам чогось не вистачає, ми вам продамо і грошей дамо на те, щоб купити те чого вам не вистачає. Розвивайте сферу послуг, аграрний сектор, – підказували міжнародні консультанти. Тобто співпраця була спрямована на вибивання базису національної економіки, яким є промислове виробництво. В результаті Китай, відмовившись від цієї «допомоги», став другою економікою у світі.
І до тих пір, поки ми не подивимося в очі реальності, Україна без сучасної розвиненої промисловості не стане європейською цивілізованою державою, а ми буде постійно жити на подачки МВФ під страхом майбутнього дефолту.
Повертаючись до обговорення цін на газ, експерт зазначив, що останнє підвищення призвело до підняття тарифів на опалення і гарячу воду від 15 до 22%. І якщо в травні вона знову виросте, підуть знову вгору і комунальні тарифи. Крім удару по гаманцю громадян ця тенденція сильно гальмує розвиток самих газоенергетичних підприємств, не даючи можливості їм навіть підтримувати себе в робочому стані і вкладати в розвиток власної інфраструктури.
Тому згубність підйому тарифів на газ не тільки в тому, що складається непідйомні ціни, а тому що знищується сама інфраструктура централізованого постачання тепла та гарячої води і ставиться під питання безперебійна подача газу.
Таким чином рівень енергетичного комфорту для величезного числа сімей в Україні стає фінансово недоступним і перед багатьма виникає дилема: нагодувати і одягнути дітей або заплатити за комуналку. Відповідь очевидна, що призведе до обвалу неплатежів від населення, -підкреслив Землянський.
За його словами, крім цього, підняття тарифів без прив’язки до підвищення життєвого рівня та зарплат є непрямим оподаткуванням наших громадян. Адже коли в країні вже більше половини домогосподарств не здатні покривати зростаючі витрати на тепло і електроенергію – це і є непряме оподаткування, спроба влади витягнути у людей гроші, які знаходяться в тіньовій економіці. Шляхом їх вилучення не з підприємств, які «сидять» в тіні, а вже безпосередньо з простих споживачів.
Голова комітету економістів України Андрій Новак також вважає, що сьогодні у нас немає прямого зв’язку між світовими цінами на газ та нафтопродукти і внутрішніми цінами, які формуються в Україні. Головна причина в тому, що український ринок газу, електроенергії та й пального зараз абсолютно монополізований. А коли є монополія , то монополісти знімають з цього ринку «пінку», тобто ставлять максимальну ціну при мінімальній якості.
Тому поки наш енергетичний ринок буде монопольним, а у нас монополії і на стадії видобутку, і переробки, і постачання, наші споживачі будуть змушені залишатися в такій ситуації. Для її зміни треба демонополізувати цей ринок на усіх трьох стадіях і зробити його відкритим. Щоб постачати енергоресурси могли всі бажаючі компанії, а не «обрані». Лише тоді наші ціни будуть корелюватися зі світовими, – підкреслив експерт.
На його думку, нинішній уряд, як і всі попередні діють не на користь українців, а в інтересах фінансово-промислових груп. Виходячи з цього вони й вибудовують цінову і тарифну політику, не допускаючи конкуренції.
В ситуації, коли для українця більшою частиною витрат стає оплата за споживання енергоресурсів, відбувається вимивання їх коштів і заощаджень, приводячи до ще більшого зубожіння переважної частини населення.
Для держави такий підхід щодо вирішення усіх питань за рахунок підняття цін і тарифів, а надалі і девальвації гривні, означає неможливість розвитку і поглиблення стагнації економіки, яку ми зараз спостерігаємо. Хоча поки Україну підтримують міжнародні фінансові партнери, ситуація буде деякий час тягнутися і дефолт нам не загрожуватиме, – пояснив Андрій Новак.
На думку економіста Всеволода Степанюка, підвищення ціни на газ в Україні в рамках виконання кредитної програми МВФ суперечить тенденціям на світових ринках газу. Крім того, скільки б експерти не говорили про «ринкову ціну», ринкової ціни на газ немає по суті в жодній країні світу. Але МВФ використовує ці терміни, щоб відібрати в українців всі заощадження.
«Не дивлячись на падіння світових цін на той самий газ, ми чомусь повинні підвищувати ціни з квітня, відповідно, підвищувати ціни і на інші комунальні послуги. МВФ каже про ринкові ціни на газ, прекрасно розуміючи, що ринкових цін на газ в Україні немає і бути не може і в світі чисто ринкових цін на газ немає і не буває.
Ціна на газ прив’язана до ціни на нафту, а нафта подешевшала за останні три місяці на 25%. Дійсно МВФ вимагає виконання постанови прем’єра Гройсмана, яку він підписав кілька років тому і де він зобов’язався, що внутрішня ціна буде визначатися за формулою «зовнішня ціна плюс транзит». Тому це все начебто гарні слова, щоб людям пояснити, чому їм потрібно платити ще більше », – стверджує економіст.
За його словами, підвищення цін на газ в рамках угоди з МВФ спрямовано на зменшення купівельної спроможності українців.
«В результаті підвищення ціни на газ зменшуються соціальні витрати держбюджету, а це веде до зменшення фактичної купівельної спроможності. Адже на руках у населення України достатньо валюти. Тому мета МВФ – вилучити готівкову валюту у населення, змусити їх піти в банки, взяти кредити і таким чином зробити людей повністю залежними від фінансового сектора. Зараз, на щастя, українці ще не стали від нього залежними . Тому вичавлювання грошей з українців – єдина мета МВФ, яку він переслідує на сьогоднішній день в Україні, – наголосив Степанюк.
Економічний експерт Віктор Скаршевський взагалі вважає, що реальний економічний розвиток і кредити МВФ – це, як правило, дві прямі , які ніде не перетинаються.
За його словами, МВФ отримало за роки співпраці з Україною тільки у вигляді відсотків більше 3 млрд доларів. Але ті умови, під які він надає кредити, тільки погіршують економічну ситуацію в країні.
Вони нам радять: піднімайте податки і скорочуйте витрати, проте в кризовій економіці потрібно робити якраз навпаки. До речі деяким європейським країнам рік тому вони як раз радили знижувати податки і розвивати внутрішні інфраструктурні проекти, що дозволяє говорити про застосування ними подвійних стандартів. Тому складається враження, що Україні визначили в світовій економіці місце аграрно – сировинного придатка і всі кредити від міжнародних фінансових спонсорів, таких як Світовий банк або ЄБРР, даються лише на користь розвитку аграрного сектора, а не промислового високотехнологічного виробництва, – каже експерт.
Україну старанно форматують з метою встановлення цієї економічної моделі і сільське господарство в нашій економіка вже займає 17%. Та є чітка функціональна залежність: чим більша частка аграрного сектору в економіці, тим бідніша країна. До речі наша статистика говорить про те, що економічне зростання в країні спостерігалося лише коли ми не співпрацювали з МВФ. А щоб знайти в світовій практиці позитивні приклади співпраці з МВФ треба сильно постаратися, -підкреслив він.
Між іншим за всю історію 30 різних країн 34 рази оголошували дефолт МВФ і нічого, продовжують жити. І зараз всього 16 з 200 з гаком держав планети працюють з МВФ, – уточнив Скаршевський.
До того ж думка, що нав’язується нам про те, що робота з МВФ сприяє притоку іноземних інвестицій – всього лише міф. Як правило в країнах – партнерах МВФ відсутні прямі зовнішні інвестиції, тому що така співпраця свідчить про їх глибокі економічні проблеми. А Україна, отримавши нещодавно останній транш, піднялася в світовому рейтингу боржників перед цією організацією уже на друге місце, накопичивши борг в 12 млрд доларів. Доречно нагадати, що це короткі боргові програми, за якими ми повинні за найближчі 5 років виплатити 8,5 млрд доларів МВФ, – зазначив експерт.
На першому «борговому» місці зараз знаходиться Аргентина, а за нами Греція, які вже оголошували дефолти, тобто призупиняли виплати за боргами.
Нам, на думку, аналітика, боятися дефолту немає сенсу, так як основні наслідки від нього: втеча іноземного капіталу і припинення іноземних інвестицій нам не загрожують зважаючи на їх практичну відсутність. Зате величезні суми ,заплановані на повернення боргу в цьому році , можна було б спрямувати на порятунок української економіки.
У МВФ немає мети допомогти кредитуванням з тим, щоб країна стала на шлях економічного зростання, їх не цікавлять наші внутрішні соціальні зобов’язання, а необхідно, щоб підтримувався фінасово – економічний баланс з можливістю розраховуватись із зовнішніми боргами.
Тому, якщо Україна сподівається зробити економічний прорив, то нам явно не по дорозі з МВФ, – підсумував Скаршевський.
Нагадаємо, що нова 14-місячна програма кредитування Міжнародного валютного фонду для України stand by передбачає виділення трьох траншів, в тому числі двох на загальну суму $ 2,6 млрд – до кінця 2019 року. Про це вказано в останньому аналітичному звіті МВФ. Зокрема, в графіку запланованих переглядів виконання Україною умов програми, після яких Виконавча рада Фонду приймає рішення про виділення наступного траншу, вказані три дати.
Перша – 18 січня 2018 року, коли нова програма stand by для України була затверджена керівництвом фонду з рішенням виділити $ 1,4 млрд як перший транш.
Виділення другого і третього кредитів за програмою передбачені після завершення переглядів МВФ, запланованих, відповідно, на 15 травня і 15 листопада 2019 року. Суми траншей рівнозначні – по $ 1,3 млрд.
