Інформаційну погоду тижня, що минає багато в чому визначав так званий судовий процес над українськими моряками, затриманими у Керченській протоці.
Отже, сталося, як і очікувалося: Лефортівський райсуд Москви продовжив арешт всім 24-м морякам до кінця квітня. Адвокати вже заявили, що оскаржать це рішення. Судові засідання щодо міри запобіжного заходу тривали два дні – 15 та 16 січня. Моряків поділили на групи та арештовували по черзі…
За клопотанням ФСБ суд проходив у закритому режимі. Коли моряків проводили до судової зали у коридорі лунало: “Слава Україні…!”.
Нагадаємо, 25 листопада 2018 року російські військові біля берегів Криму таранили, обстріляли та захопили артилерійські катери «Бердянськ» та «Нікополь» і буксир «Яни Капу». Плавзасоби ВМС України прямували з Одеси до Маріуполя. На борту перебували 24 українські військовослужбовці, троє отримали поранення. Всі вони тепер під вартою в Росії. Москва звинувачує українських моряків у «незаконному перетині кордону». Україна наполягає, що зіткнення відбулося в нейтральних водах, і вважає захоплених моряків військовополоненими. На думку Кремля, інцидент у протоці був провокацією з боку України. Офіційний Києв заявляє, що, згідно з договором 2003 року між державами, військові кораблі мали право на вільний прохід Керченською протокою, а сам напад на ВМС України з боку ФСБ стався вже у нейтральних водах. Міжнародна група розслідувачів Bellingcat на підставі даних про розташування кораблів підтвердила, що обстріл кораблями ФСБ Росії українського корабля «Бердянськ» відбувся за межами 12-мильної зони від узбережжя Криму.
Повернімося безпосередньо до судового процесу (якщо його можна назвати таким в принципі). Отже, моряки відмовилися давати свідчення відповідно до статті 17 Женевської конвенції. Зауважимо, що в зазначеній статті йдеться про те, що військовополонені мають право назвати тільки своє ім’я, звання, дату народження і особистий номер. А якщо останнього немає, то будь-яку іншу рівноцінну інформацію.
Показово, що військові всіх країн під час збройних конфліктів цей пункт конвенції зазвичай не беруть до уваги, заздалегідь передбачаючи, що інша сторона також його порушуватиме. Але ознак того, що затриманих унаслідок інциденту в Керченській протоці моряків найближчим часом збираються звільняти або на когось обмінювати, як і раніше, не з’явилося і, судячи з усього, до завершення президентських виборів, не з’явиться.
Чому? Напевно ні в кого не виникає сумнівів у тому, що прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков є не більше аніж “говорящою головою” господаря Кремля та ретранслятором його бачення тієї чи іншої ситуації. Так ось. Напередодні “судилища” пан Пєсков без жодних вітієватостей чи дипломатичних маскувань, заявив, що жодних домовленостей не буде до тих пір, поки в Києві залишатиметься при владі «партія війни». Такий самий меседж, хіба що трішки в видозміненій інтерпретації він озвучив і стосовно перспектив реального, а не декларативного вирішення ситуації на Донбасі. Але на цьому спікер Путіна не зупинився і вирішив додати до своєї заяви цинізму: “Попри всі проблеми, українці залишаються для нас дуже близьким народом”. Як то кажуть, no comments… Хоча, ні, один акцент зробити слід. «Їх послали, розраховували, що хтось із них загине. Велике невдоволення, я бачу, в правлячих колах викликала та обставина, що ніхто не загинув. Розраховували, що хтось із них загине, але, слава Богу, цього не сталося», – заявив Путін на нещодавній “великій” прес-конференції. Питань виникає безліч, ключове одне: якщо у російської сторони є беззаперечні докази порушень з боку моряків і маніпулятивних “ігор” українського керівництва з їхніми долями, чому ж вони проводити слухання в цілковито закритому режимі, чому не похизувалися своєю доказовою базою на весь світ? Щонайменше, це алогічно, чи не так?
Адвокати моряків просили суд передати справу до Московського воєнного гарнізонного суду, адже українська сторона вважає моряків військовополоненими. Та російська Феміда була непохитною: “Ні”.
Як ми зазначали раніше, усі 24 моряки і особисто у суді просили визнати їх військовополоненими. За словами захисника Іллі Новікова, російські слідство, прокуратура та суд вважають, «оскільки немає війни, то немає і військовополонених, і це звичайна кримінальна справа».
«Насправді, Женевська конвенція 1949 року про поводження з військовополоненими прямо передбачає, що вона застосовується у випадку оголошення війни та будь-якого іншого збройного конфлікту», – пояснює адвокат. До слова, в коментарі “Голос-Інфо” Ілля Новіков зазначив, що крига у справі може скреснути лише у разі послідовного і наполегливого тиску на владу Росії ззовні (США, ЄС), мовляв, інших аргументів вище керівництво РФ не сприйме.
Наразі можна відзначити лише гранично жорстку позицію Сполучених Штатів. “Росія повинна негайно звільнити українських моряків, а не використовувати їх як пішаків у своїй політичній грі. Уже понад 50 днів Росія незаконно утримує українських моряків, які користувалися свободою судноплавства України в її територіальних водах. Ми глибоко стурбовані їх здоров’ям і правами”, – заявили днями в посольстві США.
Безпосередньо спостерігати за судом над моряками прийшли дипломати з європейських посольств, однак, як і всіх інших, їх попросили залишити залу засідань.
Попри сподівання адвокатів моряків, наразі Росія ігнорує заклики світової спільноти. А такі заклики лунали неодноразово. Зокрема, з закликом негайно звільнити полонених моряків виступили НАТО і ОБСЄ. Засудили агресію РФ на Азові також в МЗС Естонії, Канади, Румунії та Польщі, а президент США Дональд Трамп скасував зустріч з Володимиром Путіним на саміті Великої двадцятки. Литва ввела санкції проти 20 росіян, відповідальних за напад і захоплення моряків.
26 грудня, в день завершення періоду воєнного стану в нашій країні, РНБОУ ввів додаткові санкції, серед інших – проти причетних до захоплення моряків, але без уточнення імен.
Кремлю потрібні українські заручники для того, щоб вплинути на українські вибори, а також підняти рейтинг президента РФ Володимира Путіна. Для цього Москва і влаштувала судилище над військовополоненими моряками. Такої думки притримується уповноважений з прав людини Людмила Денисова: «Безумовно, Путін хоче грати на полі України, для того, щоб український народ обрав того президента, який буде зручніше для президента Путіна, тому він буде тиснути і казати, що є якісь люди, які можуть обміняти наших військовополонених. Кого на кого змінювати? у нас є неприхований факт російської військової неприхованої агресії. Наші військові були на військових кораблях і захоплені військовими РФ, в тому числі, завдяки бойової зброї, тому ми вимагаємо звільнення наших військовополонених моряків без будь-яких умов».
А тим часом…допоки весь світ намагається достукатися до Путіна в питанні звільнення наших моряків, вітчизняний Держстат повідомляє, що Росія нарощує продаж своїх товарів до України, причому російський імпорт більш ніж удвічі перевищує експорт українських товарів до РФ. Це відбувається попри російську окупацію Криму та збройну агресії проти України на Донбасі.Частина експертів стверджує, що нарощування російського імпорту пов’язано передовсім зі зростанням світових цін на сировину та енергоресурси, які купує Україна. Однак інша частина – стверджує, що українська влада вже не дбає про мінімізацію торгівлі з Росією, а це збільшує імовірність нових спроб енергетичного шантажу з боку Кремля та цілого “букету” інших проблем.
