Телевізійні ефіри за участю політиків – ефективний спосіб для них донести свою позицію та відповісти на питання. Але останнім часом спостерігається негативна тенденція: українські можновладці беруть участь лише в тих програмах, формат яких вони самі й диктують. Але така «тепла ванна» влаштовує лише їх: більшість думаючих людей вона тільки дратує.
Що мається на увазі під «теплою ванною?». Йдеться про телевізійну програму, до ефіру якої запрошуються «свої» експерти та журналісти. Які поставлять питання, заздалегідь узгоджені з прес-службою того чи іншого посадовця, і від яких точно можна не чекати жодних несподіванок. Це особливо важливо, якщо йдеться про шоу у прямому ефірі. Адже програму у записі можна потім скоригувати.
Такий формат характерний не лише під час політичних ток-шоу, але й «спеціальних ефірів», коли на запис телевізійного інтерв’ю до, наприклад, президента або прем’єра запрошуються «ручні» журналісти, котрі ставлять «правильні» питання. Цим «грішив» і Віктор Янукович, і нинішній гарант Петро Порошенко. Якщо йдеться про великі підсумкові прес-конференції (які президенти, попри їх небажання, змушені час від часу проводити), то застосовується інший підхід: прес-служба просто «не помічає» піднятих рук тих журналістів, які не входять до лояльного пулу. І не дає їм слова.
За прикладами далеко ходити не треба. Нещодавній ефір Петра Порошенка у «Свободі слова» на ICTV не висміяв тільки лінивий. Шоу, яке перетворилося на колективну оду на честь Петра Олексійовича, охрестили не просто «теплою ванною», а ще й «з пахучими бульбашками».
Такі «ванни» полюбляє і Юлія Тимошенко. На тому ж каналі, в тій же програмі, вона так само комфортно почувала себе, коли їй ставили зручні питання, на які у неї були заздалегідь приготовані блискучі відповіді – так звані домашні заготовки.
Проте українські політики, схоже, не розуміють, що такі формати здатні справити враження на дуже обмежену (в прямому і переносному сенсі) кількість людей. А у більшості глядачів – тих, що вміють думати та аналізувати, – подібні ефіри викликають лише роздратування та відразу.
За словами політтехнолога Дениса Богуша, саме таку реакцію – відразу – викликав останній ефір Порошенка у багатьох українців.
«Це велика дурниця – робити політикам таку «теплу ванну». Бо це не викликає позитивних відчуттів. Багато хто це розуміє, і у декого це викликає відразу. Думаю, це все дурість їх технологів – за це їх просто потрібно звільнити. Можливо, якась частина людей на це «ведеться» – малоосвічена, але більшість людей все прекрасно розуміє», – зазначив політтехнолог.
За його словами, набагато цікавіше спостерігати за програмами, в яких політикам ставлять критичні гострі запитання, а ті на них вміло відповідають. Адже команди, що працюють з українськими можновладцями, чудово знають всі вразливі місця своїх шефів, і мають їх готувати до найбільш некомфортних ситуацій.
«Я за те, щоб політикам ставили гострі, незручні питання, і вони на них красиво відповідали. Я за такий підхід, і за такі технології. Тим більше, що тому ж Порошенку є про що сказати. На його боці багато позитивних речей – Томос, безвіз, реформи, – і робити йому, як Брєжневу, таку історію, просто неправильно. Нехай би були свої журналісти, але поставили б гострі питання. І вся країна дивилася б, що він здатний тримати удар», – підкреслив Денис Богуш.
Проте, схоже, українським політикам здається, що вони можуть найкраще показати себе саме у такій комфортній ситуації, де всі ходи прораховані наперед і не може бути жодних несподіванок. І коли ці несподіванки трапляються, вони губляться і не знають, як поводитися. В якості яскравого прикладу можна навести нещодавній скандал у програмі «Народ проти» Наташі Влащенко на телеканалі ZIK. Коли представники команди президенти, побачивши в ефірі журналіста Олександра Дубінського – одного з найзапекліших критиків влади, – демонстративно покинули студію. Причому було схоже, що цей план визрів в них ще до ефіру, адже вони навіть не намагалися вислухати пояснень журналіста, а вимагали, щоб він покинув ефір.
На думку медіаексперта Отара Довженка, ведучі телепрограм вимушені погоджуватися з усіма забаганками політиків, бо «інакше не прийдуть». Проте журналіст нагадує, що «йти на дискомфортні ефіри, добирати аргументи, вчитися тримати себе в руках і цивілізовано дискутувати, давати відповіді на запитання — все це нормальна поведінка публічного політика».
І справді: політики з 15-20-річним досвідом мали б перестати боятися будь-яких ефірів та критичних запитань. Новачкам у політиці, таким, як співачка Анастасія Приходько, яку ведуча телепрограми досить коректними, але конкретними запитаннями змусила втекти із запису програми, – це ще можна пробачити. Але таким метрам, як, наприклад, Тимошенко і Порошенко – ні.
На думку експертів, ефіри з гострими запитаннями від критично налаштованих журналістів та експертів тримають політиків у тонусі. Це особливо важливо під час передвиборчої кампанії, яка передбачає неминуче спілкування з опонентами. Наприклад, під час дебатів.
Щоправда, деякі політологи сумніваються, що ці дебати будуть, принаймні, що вони будуть гострими, а не такими ж підготовленими і «цукровими», як і політичні шоу.
Але на думку Отара Довженка, дебати потрібні і українцям, і самим політикам.
«Нам потрібні дебати між Порошенком і Тимошенко, між Порошенком і Зеленським, між Тимошенко і Гриценком, між Бойком і Вілкулом, врешті-решт — дебати там, де є справжнє змагання, конкуренція, розбіжність ідей і намірів, реальний, а не сконструйований піарниками конфлікт. Цього мають вимагати від кандидатів, перш за все, самі медіа — не ласкаво просити, а виставляти умови. Й до цих вимог може й мусить долучатися громадянське суспільство», – вважає журналіст.
