Виборча боротьба за посаду президента рясніє популістськими лозунгами і широкими обіцянками електорату про «все буде добре». Та за парканом піар-технологій кандидатів нерідко приховуються відповіді на гострі питання, які по – справжньому хвилюють наше суспільство і мають ключове значення для майбутнього України.
Зокрема, на думку громадських активістів з Коаліції правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний», суспільству вкрай важливо знати відношення кандидатів до питання захисту прав і свобод людини. Це дуже незручні питання, на них не дуже хочуть відповідати не тільки політики. Але громадськість повинна знати, що думають претенденти на найвищу посаду в країні з цього приводу.
Днями на брифінгу в Києві представники Коаліції презентували свої «10 незручних запитань до кандидатів у президенти»,пов’язаних з захистом прав людини в Україні.
Неформальна платформа правозахисних організацій звернула увагу на активний виборчий процес і програми рекордної кількості кандидатів. Ми помічаємо , що в їх риториці , яка формує суспільний порядок денний і визначає якою буде Україна після виборів, майже відсутня тема прав людини. Зрозуміло, що кандидатам вигідно піднімати саме ті теми, які хочуть чути їх виборці, готові віддати за них свої голоси, – пояснила Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод.
За словами активістів, мета підготовки питань – побачити реакцію на них і почути можливу відповідь. Для нас важливо, по-перше, чи взагалі хтось збирається на них відповідати, по-друге, якого змісту будуть відповіді. Чи відповість кандидат на всі питання, чи на ті, які буде зручно. І безумовно важливим для оцінки буде також формат відповіді. Зокрема, коментарі під час публічної дискусії з правозахисниками дозволить глибше зрозуміти наміри кандидата і водночас продемонструє його відкритість перед виборцями, – додала правозахисниця.
Отже до Списку, представленого громадськими організаціями, увійшли наступні питання:
Чи потребує змін розділ ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини та громадянина»? Якщо так, то яких?
За словами Євгена Захарова, директора Харківської правозахисної групи, на погляд активістів, це питання є одним з головних , які стосуються прав людини. Тому що відповідь на нього чітко визначає чи хоче кандидат у президенти насправді, щоб Україна була демократичною і правовою державою в європейському розумінні, або більше схиляється до популістичних обіцянок, які держава не буде виконувати. І якщо вже Україна взяла послідовний курс на європейську інтеграцію, то і норми українського законодавства мають відповідати нормам, затвердженим в ЄС. Слід також нагадати, що з 2009 року в країнах Європи діє Хартія основних прав і свобод, яка значно досконаліша в цьому питанні, ніж наша Конституція. І безперечно українська Конституція і законодавство мають бути гармонізовані з положеннями цієї Хартії. Отже відповідь претендента на посаду президента з цього приводу дозволить зрозуміти його політичну позицію.
Чи підтримуєте Ви ратифікацію Римського статуту, щоб України стала повноправним членом Міжнародного кримінального суду?
Коментуючи актуальність цього питання, Олександра Матвійчук зауважила, що після перемоги Революції гідності громадські активісти звернулися до новоствореної української влади з вимогою ратифікації Римського статуту, «щоби більше жодній владі не прийшло в голову розстрілювати мирних демонстрантів». Пройшло вже 5 років, за які були внесені деякі зміни до Конституції в частині правосуддя, що відкрили шлях до ратифікації цього документу. Та з незрозумілих і необґрунтованих міркувань вступ в силу цієї норми був відкладений на три роки, які спливають в кінці червня цього року. Тому активістам важливо почути , чи виконає майбутній президент ці міжнародні зобов’язання, прописані у 7 статті угоди про Асоціацію України з ЄС , а також обіцянки, дані українському народу про боротьбу із безкарністю.
Чи будете Ви ініціювати закріплення в Конституції національної автономії для кримських татар?
За словами Богдана Крикливенка, співзасновника Українського інституту з прав людини, ця тема вже не перший рік обговорюється і вже досить давно є законопроект, зареєстрований у Верховній Раді. Були навіть деякі заяви, проголосовані парламентом, але питання далі не рухається.
Думаю, що виборець має право знати , що насправді думає з цього приводу майбутній президент. Чи потрібно це робити , а якщо не потрібно , то з яких причин, – підкреслив у своєму виступі громадський експерт.
Чи підтримуєте Ви заборону російських фільмів, розповсюдження книжок, виданих в Росії, блокування російських телеканалів та соціальних мереж?
Коментуючи це питання , Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, зауважив , що воно стосується пропорційності встановлених державою обмежень у інформаційному просторі.
Питання функціонування російської мови в Україні і питання про державну мову завжди набувало політичного значення, що також пов’язане з ратифікацією Хартії про мови меншин. Воно стало частиною проблематики під час незаконного проголошення так званих ДНР/ЛДНР, використане як приклад «утисків російськомовного населення». Спекулювання на ньому залишається і вкрай актуальним як фактор роздмухування протиріч в українському суспільстві.
Зараз у нас заблоковані деякі російські соціальні мережі та інтернет ресурси, як такі, що несуть загрози національній безпеці України. Питання щодо можливості поширення російськомовного продукту, або продукту, виготовленого в РФ, як такого , що порушує інтереси безпеки держави є важливим ,так само , як і питання подальшого функціонування російської мови в Україні. Відповідь на них дозволить встановити як можуть встановлюватися обмеження і наскільки вони можуть бути пропорційними щодо загроз і викликів в зв’язку з російською агресією, – пояснив Павліченко.
Чи є у Вас план подолання наслідків війни та пошуку балансу між прощенням та покаранням? Якщо так, то який?
Це питання було введено з огляду на факти, які загрожують можливості мирного виходу із ситуації з окупацією Донбасу. В Україні на 5 році війни, зауважила Олександра Матвієнко, і досі немає стратегії поводження з українцями , які опинилися на окупованих територіях і змушені були працювати в різних установах так званих «республік» в майбутній перспективі.
В нас так і не вироблене бачення з цього приводу, яке б Україна могла просувати в рамках існуючих форматів міжнародних перемовин. Таку візію треба мати вже зараз , а не чекати до закінчення війни. Бо від неї залежать і настрої населення окупованих територій, які можуть вплинути на затягування воєнного конфлікту, – наголосила вона.
Ми бачимо , що з одного боку у ВР і досі не прийнятий закон про воєнних злочинців, який має привести українське законодавство у відповідність до міжнародних норм у питанні кримінальної відповідальності за агресію, геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини. А з другого боку лунають «страшилки» про кримінальну відповідальність усіх жителів окупованого Донбасу за співробітництво з незаконною владою.
Це має відношення і до питання кандидатам, як вони бачать повернення Криму і Донбасу до України і що треба робити, щоб тамтешнє населення без остраху уявляло свою реінтеграцію до українського суспільства, – резюмувала Матвієнко.
Чи готові Ви підтримати ратифікацію Стамбульсткої конвенції про протидію домашньому насильству?
На думку, голови правління Центру інформації про права людини Тетяни Печончик, ця тема стала своєрідним каменем спотикання. Було дуже багато емоцій в парламенті, але Україна так і не змогла її ратифікувати лише через розбіжності в тлумаченні гендерного поняття.
Був величезний тиск з боку Ради церков, що можна розцінювати як втручання в цей процес. І сьогодні ми маємо невиконане зобов’язання України, тому що ратифікація цієї конвенці входить до плану дій на виконання угоди про Асоціацію України з ЄС. Треба зауважити, що цей документ є рамковим і захищає від будь-якого виду домашнього насильства, – повідомила Печончик.
Чи підтримуєте Ви реєстрацію цивільного партнерства та чи вийдете на Марш рівності?
Це питання може стати вкрай незручним для багатьох кандидатів, зауважила в своєму коментарі Печончик. Воно є в плані дій Національної стратегії з прав людини до 2020 року, але зараз цю тему «футболять» від одного міністерства до іншого, не бажаючи розробляти законопроект для внесення його до парламенту. Для прискорення цього процесу громадські організації приготували вже 2 законопроекти про цивільне партнерство для реєстрації стосунків одностатевих пар, але вони регулюють і відносини гетеросексуальних партнерів, які з певних причин не вступають у шлюб. Цей законопроект має захистити соціальні та економічні інтереси прав людей у цивільних партнерствах і наміри кандидата про його підтримку є теж важливими для визначення українського виборця.
Це ж саме і стосується відношення кандидатів до забезпечення прав українців, які відносять себе до ЛГБТ- спільноти, – додала правохахисниця.
Чи вважаєте Ви, що Україна зобов’язана виплачувати пенсію всім мешканцям окупованих територій Криму і Донбасу, хто її заробив?
На думку Богдана Крикливенка, багатьом українцям також важливо зрозуміти відношення майбутнього президента і до вирішення цього питання. Чи ця категорія наших пенсіонерів є заручниками ситуації, але держава має про них дбати і знаходити можливості для виплат заробленої ними пенсії. А чи все-таки, як часто ми чуємо , вони є пособниками так званої влади незаконних самопроголошених республік. За словами експерта, відповідь на це питання дасть розуміння , наскільки глибоко усвідомлює майбутній гарант необхідність повного забезпечення прав і свобод людини.
Варто зауважити, що виплата пенсій жителям окупованих територій – справді складне і неоднозначне питання. Суто формально громадські правозахисники, захищаючи такі права цілком мають рацію, однак забуваючи, що в Україні діє солідарна система і нарахування пенсій відбувається із зарплатних відрахувань працюючих. З яких коштів буде нараховуватися пенсія на окупованому Донбасі активісти не коментують, ігноруючи ще й те, що ці пенсіонери отримують пенсію від окупаційної адміністрації. А вже, якщо бути послідовним, то вони б, могли спитати у кандидатів про виплати кримським пенсіонерам, які за українськими законами і досі вважаються нашими громадянами.
Чи підтримуєте Ви скасування мораторію на вільний продаж/купівлю землі?
Олександр Павліченко звернув увагу на те, що це питання набуло нової актуальності в 2018 році після травневого рішення Європейського суду за позовом двох українських громадян до держави, в якому визначено, що мораторій на продаж землі в Україні має бути знятий. Отже питання полягає в тому, чи буде політична воля у майбутнього гаранта на позитивне вирішення цього питання і чи буде він сприяти виконанню ухвали Європейського суду з прав людини .
Чи погоджуєтеся Ви відмовитися від соціальних гарантій, які не відповідають можливостям держави?
За словами Євгена Захарова, у нас склалась парадоксальна ситуація, в якій щоб виконати все, що обіцяно, держава повинна витратити не один, а три бюджети. Це добре відомо, але держава на це нездатна і поступово змінюються її позиції та Конституційного суду, який вже приймав рішення про те, що пільги треба задовольняти згідно з можливостями держави. З одного боку неможливо продовжувати цю практику надалі і дурити людей обіцянками про надання соціальних гарантій, які ніколи не будуть виконані. З іншого боку відмова від таких гарантій поставить під загрозу зубожілу частину населення .
Наші керманичі дуже болісно реагують на зауваження про те , що більша частина українців стрімко бідніє, невелика – швидко збагачується. А 4% відсоткам людей навіть не вистачає коштів на харчування. І хоча законодавче забезпечення системи пільг – це питання парламенту, майбутній президент, як суб’єкт законодавчої ініціативи має важелі впливу на вирішення цієї проблеми. По –перше, можна переформулювати економічні і соціальні права так, як вони трактуються в Пакті ООН від 1966 року, як правова тенденція.
Тобто держава зобов’язується докласти всіх зусиль, щоб це право було реалізоване, а не гарантувати це право кожному. По-друге треба скасувати пільги, які до забезпечення соціально-економічних потреб не мають жодного відношення. По третє треба забезпечити підтримку саме соціально – уразливх категорій населення, щоб вивести їх з того жахливого стану, в якому вони перебувають сьогодні, пояснив свою позицію правозахисник, закликаючи кандидатів у президенти чітко висловитися з цього приводу.
Учасники брифінгу також підкреслили, що вони разом з усім суспільством очікують отримати обґрунтовані відповіді на зазначені запитання для повного розуміння правозахисного світогляду кандидатів. А також зауважили, що всі питання є рівноцінними і не є ранжованими за важливістю.
При цьому представники Коаліції , оприлюднюючи питання звернулись з проханням до журналістів, громадських активістів і просто небайдужих громадян ставити ці питання саме у цих формулюваннях кандидатам у президенти, їх довіреним особам і членам їх команд на всіх зустрічах, телевізійних програмах та мітингах, щоб Україна дочекалась на них відповідей, що дасть змогу побачити справжні обличчя цих кандидатів.
До громадського тестування кандидатів у президенти та їх програм долучилися і активісти руху #LIBERATECRIMEA, які на минулому тижні підвели підсумки першого етапу моніторингу в рамках кампанії «Кандидате, скажи: чий Крим?».
За їх словами, ця кампанія є аполітичною, а її метою є аналіз риторики та програм кандидатів у президенти щодо окупації Криму. Перший етап моніторингу полягав у аналізі програм усіх зареєстрованих кандидатів.
«Від того, наскільки ми бачимо у програмах у кандидатів те, як вони збираються вирішувати проблеми окупації Криму залежить те, як вони після обрання будуть все реалізовувати, тому що ми плануємо і надалі моніторити те, як президент буде виконувати свої обіцянки в майбутньому», – відзначив Ескендер Барієв, активіст міжнародного руху за звільнення Криму і солідарність з кримськотатарським народом #LIBERATECRIMEA, голова правління Кримськотатарського Ресурсного Центру.
На думку активістів, програми можна умовно поділити на три категорії: немає жодної згадки про Крим, загальні заяви та лозунги без чіткого плану та наявні спроби описати план з деокупації.
До першої категорії потрапило 14 кандидатів (Юрій Бойко, Віталій Купрій, Євген Мураєв, Андрій Садовий, Сергій Каплін, Олександр Вілкул, Дмитро Добродомов, Олег Ляшко, Олександр Данилюк, Віктор Бондар, Володимир Петров, Олександр Мороз, Юрій Кармазін, Олександр Соловйов).
Програми ще 4 кандидатів містять риторику щодо загального звільнення окупованих територій без конкретизації щодо Криму (Володимр Зеленський, Юрій Дерев’янко, Андрій Новак, Сергій Кривоніс). Але, за словами Ескендера Барієва, у 14 наведених кандидатів є час до 26 лютого висловити свою позицію щодо окупації Криму, інакше їх чекатимуть візити активістів, які будуть особисто питати про їх позицію. Якщо кандидат не відповість на питання, він отримає так звану «чорну мітку» від активістів.
«У більшості кандидатів, і це позитивний момент, Крим згадується, хоча і немає конкретного плану деокупації», – сказав Сергій Пархоменко, активіст міжнародного руху за звільнення Криму і солідарність з кримськотатарським народом #LIBERATECRIMEA, директор Центру зовнішньополітичних досліджень.
Він також зауважив, що лише один кандидат (Віктор Кривенко) згадав у своїй програмі про кримських татар як корінний народ півострову. Часткові або повні плани щодо деокупації півострову були у програмах 10 кандидатів (Валентин Наливайченко, Аркадій Корнацький, Юлія Тимошенко, Микола Габер, Віктор Кривенко, Петро Порошенко, Юлія Литвиненко, Олександр Ващенко, Ігор Смішко, Сергій Носенко) та носили економічний, дипломатичний або гібридний (економічний, дипломатичний та військовий) характер.
Ще одне гостре питання до майбутнього президента опублікувала на своїй сторінці у Фейсбук перший заступник Голови Верховної Ради Ірина Геращенко, яка запитала у всіх кандидатів, чи усвідомлюють вони рівень загрози з боку Росії.
“Чи усвідомлюють вони рівень загрози з боку РФ. Чи готові вони як Верховний Головнокомандувач, дати відсіч фашистам, які в прямому ефірі російського телеканалу безпосередньо, без” еківоків “, обговорюють плани військового захоплення і військової операції в Україні”, – написала вона у повідомленні.
“Чи потрібен нам Верховний, який ховається від виборців і прямих відповідей. З ким збираються домовлятися наші кандидати на колінах? З фашистами? І що про це скаже тіньової військовий кабінет”, – наголосила Ірина Геращенко.
Разом з тим, на думку політичних аналітиків сьогодні градус інформаційного сприйняття в суспільстві сьогодні настільки високий, що реальні обіцянки перестають бути конкурентними, оскільки кандидати в президенти не несуть жодної відповідальності за їх невиконання.
Тобто, якщо ти дійсно можеш знизити ціну на газ на 50%, поряд завжди знайдеться людина, яка заявить, що зробить це вдесятеро більше. В нас немає відповідальності за невиконання передвиборчих обіцянок, а це автоматично говорить про те, що всі можуть обіцяти що завгодно, не остерігаючись пізнішої відповідальності, – попереджають експерти.
Та якщо не тривожити болючими питаннями , особливо топових кандидатів у президенти, вони так і допливуть до виборів на хвилях зручного їм передвиборчого піару. А якщо громадськість спроможеться витягнути їх на «сонечко» відвертого спілкування, можливо реакція на такі запити допоможе хоча б частині виборців зробити свій правильний вибір.
