Дебати кандидатів у президенти вже давно стали однією з найважливіших форм передвиборчої боротьби у західних демократіях, але в українському політичному житті – не надто шанованою традицією. І якщо у виборах президента США публічні дискусії обумовлені законом, в Україні безпосередній діалог у відстоюванні своїх передвиборчих позицій часто ігнорується за браку бажання та готовності дебатувати у когось з головних кандидатів.
До того ж наш закон про вибори президента хоча й передбачає таку форму агітації, як теледебати в прямому ефірі, та ніяк не зобов’язує брати в них участь. У разі відповідного рішення ЦВК дебати проводяться між кандидатами, які вийшли у другий тур, в останню п’ятницю перед днем голосування. Фінансуються вони за рахунок держбюджету і мають виходити в ефір на державному “Суспільному телебаченні”. При цьому ефірний час можуть повністю віддати одному з них, якщо хтось із кандидатів не з’явиться на оплачене державою шоу.
Трохи історії
Дослідники вважають, що історія політичних дебатів починається з античної Греції, коли дебати використовували як демократичний метод обговорення законів. Сучасні політичні дебати засновані на дебатах у британському парламенті, започаткованих з 1265 р.
Перші ж дебати між кандидатами на вищу державну посаду перед широкою аудиторією відбулися в 1858 році в США між республіканцем Авраамом Лінкольном і демократом Стівеном Дугласом і велися в основному навколо теми скасування рабства.
Історія телевізійних дебатів була започатковану теж у США, де в ході передвиборчої президентської кампанії 1960 року відбулися теледебати між Дж. Кеннеді та Р. Ніксоном . Вважається, що саме ці телезмагання стали найбільш значущими в історії, оскільки вони змінили правила гри: для перемоги виявилося важливіше не те, що кандидат говорить, а те, як він виглядає і тримається.
Ніксон в ході теледебатів виглядав погано: помітно нервував і рясно пітнів. Кеннеді на його тлі тримався куди краще. Крім того, в штабі демократичного кандидата працювала молода команда, яка, враховуючи вплив телебачення на аудиторію, знала, як зробити так, щоб людина краще виглядала на екрані.
Згідно з поширеним історичним міфом, ті, хто слухав дебати по радіо, підтримали Ніксона, але телевізійна аудиторія віддала перевагу Кеннеді. Експерти вважають, що ці дебати мали безпосередній вплив на результати голосування на виборах 1960 року, в яких з дуже невеликою перевагою переміг демократ Кеннеді.
Вже після цього дебати міцно ввійшли в політичне життя як на американському континенті, так і в Європі.
Перші теледебати в Україні також набули великого інтересу в суспільстві. Історія “знакових” теледебатів на президентських виборах почалася в 1994 року, під час змагань за «перше крісло» держави між Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою. Технології того часу використовувались для того, щоб Леонід Кучма був більш переконливим. Леонід Кравчук не приділив достатньої уваги до технологічної підготовки до публічних теледебатів і, можливо втративши на цьому,в підсумку програв.
1999 року Україна, на жаль, теледебатів Кучма – Симоненко не побачила.
А останні дебати реальних претендентів на посаду президента в країні відбулися майже 15 років тому – аж у 2004 році між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, і нічого принципово в тій кампанії, що переросла в Помаранчеву революцією, не змінили.
На передостанніх президентських виборах 2010 року дебати пройшли в «самотньому» форматі Юлії Тимошенко проти “порожнього місця”, оскільки її конкурент і майбутній переможець виборів вирішив, що змагатися в прямій дискусії з більш досвідченою в словесних сутичках опоненткою йому недоцільно. Цим і скористалася Юлія Володимирівна в 2010- му, що їй, втім, не дуже й допомогло.
На останніх, позачергових виборах 2014 року другий тур не відбувся, а тому регламентовані законом дебати у форматі один на один були неможливі. Та все ж вони пройшли в форматі циклу передач за участю всіх зареєстрованих кандидатів в президенти (крім «відмовників) на все тому ж “Суспільному”. Така форма теж передбачена законом, але менш жорстко. Дебатували в 2014-му по три кандидата водночас, а трійки учасників визначав жереб. Однак такий формат, при якому чинному гаранту, довелося дебатувати з другорядними кандидатами, особливого інтересу у виборців не викликав і ні на що не вплинув.
На виборах-2014 Тимошенко , будучи головним конкурентом нинішнього президента, зробила спробу викликати Порошенко на “неофіційні” дебати в ефірі програми Савіка Шустера, однак майбутній переможець, пославшись на зайнятість, від дебатів відмовився, заявивши, що у форматі національних дебатів він зацікавлений у діалозі з усіма. Але в форматі проплаченого шоу не готовий вести дебати ні з ким.
І не помилився. Адже його рейтинг на той момент був в рази вище, все прогнозувало його перемогу вже в першому турі, а тому погоджуватися на персональну дуель з Тимошенко не було жодного сенсу.
Напередодні першого туру
На теперішніх виборах ситуація з «першотуровими» дебатами до останнього часу була невизначеною. Та цими днями в НСТУ повідомили про запуск з 18 березня політичного ток-шоу «Зворотній відлік», яке буде виходити тричі на тиждень – по понеділках, середах і п’ятницях.
Ток-шоу створене в рамках «медійної програми в Україні», яку фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та виконує міжнародна організація Internews.
Проект виходитиме одночасно на всіх мовниках «Суспільного: «UA: Перший», «UA: Культура», двадцяти чотирьох регіональних телеканалах суспільного мовлення та «UA: Українське радіо» з коментарями радіоведучих , – розповіла генпродюсер « Суспільного» Тетяна Кисельчук.
У дебатах братимуть участь вісімнадцять топ-кандидатів на пост президента. Вони зможуть представити свої стратегії і відповісти на питання експертів, політичних супротивників і виборців. Запрошенні будуть 18 кандидатів з найбільшими рейтингами за версією провідних соціологічних служб. В кожному випуску візьмуть участь по три кандидата, найближчих по рейтингу, – говориться в повідомленні.
Формат дискусії – дебати з елементами шоу. Кандидати будуть відповідати на запитання ведучих, експертів, один одного і від аудиторії, в тому числі і зібрані журналістами Суспільного у всіх регіонах країни, – пояснюють в НГТУ. Згідно з правилами програми, у разі відсутності когось із запланованої трійки кандидатів, його час «згоряє», а час ефіру скорочується.
Зараз, за словами організаторів, ведуться перемовини про склад учасників з числа кандидатів. Однак, чи прийдуть топові – невідомо. Експерти ж прогнозують, що на дебати на українському телебаченні прийдуть тільки ті політики, які хочуть пропіаритися за будь-яку ціну і яким далеко до першої п’ятірки лідерів.
Водночас, на думку деякких політологів, відбудуться чи не відбудуться масові дебати напередодні першого туру, насправді не так і важливо. Дискусія значної когорти кандидатів, в якому б вона не була форматі, суспільству переважно нецікава. А от дискусія кандидатів з чільного списку передвиборчої гонки могла би значно загострити конкуренцію і дати більше об’єктивної інформації виборцям. Однак в форматі рівної участі всіх зареєстрованих кандидатів ймовірність дискусії когось із цієї четвірки один з одним дуже мала.
Враховуючи, що зараз в Україні більшість кандидатів використовують у політичній рекламі виключно популістські лозунги і нічим не підкріплені обіцянки, теледебати «топів» рейтингу могли б прояснити, хто з них має реальну стратегічну програму розвитку країни, а головне – знає, як цю програму виконати.
Саме тому в останні дні експерти Агентства моделювання ситуацій ініціювали загальнонаціональний проект обов’язкових публічних дебатів, в яких ще перед першим туром мають взяти участь п’ять найбільш рейтингових кандидатів у президенти України.
За словами директор Агентства Віталія Бали, першій п’ятірці , визначеній за останніми соціологічніими даними за тиждень до голосування, запропоновано долучитися до пропозиції проведення телевізійних дебатів.
У зв’язку з цим в Агентстві підготували меморандум про обов’язкові публічні дебати першої за рейтингами п’ятірки кандидатів в президенти України», – розповів Бала.
В ньому передбачено максимально жорсткий формат дебатів: жодних ведучих чи журналістів як учасників – тільки незалежний модератор, що слідкуватиме за часом виступів та дотриманням теми; жодних розлогих доповідей на вільну тему, зручну для кандидата; жорсткий таймінг відповідей; конкретні формулювання питань, однакових для кожного кандидата.
Дебати не повинні бути «зручними» для жодного з кандидатів, а дати виборцям конкретні відповіді на конкретні запитання… «Задача-мінімум» дебатів у цьому форматі: отримати змогу зорієнтуватись як мінімум тій половині виборців, що заявляє про готовність прийти на дільниці, але й досі не вирішила, за кого голосувати. «Задача-максимум»: результати дебатів мають відкоригувати позицію тих виборців, котрі вже визначились і можуть отримати підтвердження своєї думки про кандидата, або поміняти вибір тих, хто зрозуміє, що мав хибні уявлення про позицію кандидата, – пояснив експерт, додавши, що дебати мають відбутись не пізніше як за тиждень до дня голосування, найкраще – в попередні вихідні, 23 або 24 березня.
За словами заступника директора Агентства Олексія Голобуцького, запитання для публічних дебатів сформовані аналітиками АМС і поділені на три блоки: перший стосується передвиборчої кампанії і програми кандидатів, другий – дій кандидатів після виборів, третій – геополітичних орієнтирів кандидатів. При цьому експерти Агентства запросили всіх зацікавлених – консалтингові компанії, партії, громадські організації та ініціативи, журналістів, телеканали, ЗМІ – підтримати цей меморандум і долучитись до організації таких дебатів.
До участі в теледебатах закликали і кандидати з «топової десятки» президентських перегонів.
Зокрема , про необхідність теледебатів неодноразово заявляв Сергій Тарута. А Анатолій Гриценко вже напряму закликав Юлію Тимошенко, Петра Порошенка, Юрія Бойка і Володимира Зеленського зі своїми командами взяти участь у теледебатах у прямому ефірі. Я готовий вийти на дебати з нашою командою, поважливе ставлення до опонентів – гарантую. Досить слоганів, бордів і реклам, фейків і популізму! Хто не боїться світла – виходимо до людей, у прямий ефір, і нехай люди зроблять свій свідомий вибір, – заявив під час нещодавньої прес-конференції Гриценко.
Виборча кампанія перейшла у віртуальну безвідповідальну площину. Пропоную перевести її в реальність та вийти п’яти-шести кандидатам, яким соціологи дають шанс на другий тур, в прямий ефір на центральних каналах на дебати. Попарно…, – підкресли кандидат.
За його словами, люди повинні знати, що ті, хто прийде до влади, чітко розуміють проблеми, які стоять перед країною. До того, зазначив політик, команда має показати шляхи вирішення цих проблем, а сам кандидат – познайомити із командою, з якою це зробить.
Абстрагуючись від сприйняття Анатолія Степановича у ролі майбутнього президента, з його словами важко не погодитися.
Кому на користь
А от шанси в такій можливій дискусії в кандидатів у президенти звичайно ж різні. Зокрема рейтинговий лідер перегонів Володимир Зеленський, на думку політекспертів, за своїм полемічним потенціалом серйозно відстає від своїх конкурентів. Зважаючи також на його майже нульовий політичний досвід.
При цьому можна згадати січневу зустріч шоумена з послом США в Україні Марі Йованович і главою Представництва Євросоюзу в Україні Хьюгом Мінгареллі, яка за повідомлення з деяких джерел справила на послів гнітюче враження.
Схожі думки висловили і представники спільноти “Аспен-Україна”, які зустрічалися з Володимиром Зеленським теж в січні цього року. Він абсолютно не тримає удар. При тому, що особливо його ніхто навіть не намагався штовхати. Уявити його за столом переговорів з Трампом або Путіним – це якийсь страшний сон , – сказав один з учасників цієї зустрічі спільноти.
Тому деякі політологи взагалі не радять Зеленському брати участь у теледебатах. Зокрема, в коментарі Голосу – Інфо експерт з міжнародної та внутрішньої політики Українського інституту майбутнього Юрій Романенко зауважив, що в публічній дискусії йому бракує необхідних знань і досвіду.При цьому він губиться, стикаючись з профі, які легко ловлять його на нестикуваннях.Взяти ж масштабом і повнотою картини Зеленський ще не може, тому що в нього вона ще остаточно не сформована. Тому шоумен і виглядає таким невпевненим та навіть жалюгідним в деякі моменти.
Люди дивуються його слабкості у публічній дискусії, незважаючи на неабияку дотепність у виступах 95 кварталу. Та не треба забувати, що скетчі готують десятки, а то і сотні людей. Десятки райтерів сидять і пишуть сценарії, тому на сцені Зеленський знаходиться у зрежисованій його командою і контрольованій ним ситуації, – пояснив він.
Отже, за словами політолога , для Володимира Зеленського кращий сценарій на виборах – взагалі не виходити на дебати. Закинув серіал і поїхав за кордон , – зауважив він. За Зеленського голосуватимуть не тому що він щось знає, а на зло всім старим політикам і для цих виборців не особливо важливо, що він там несе,- пояснив Романенко.
Проте з технології підготовки до теледебатів відомо, що зміст промови запам’ятовується лише на 10%, а більше запам’ятовується зовнішній вигляд та манери поведінки, а ще – впевненість в тембрі голосу. І якщо Зеленський хоча б трохи впорається з вербальними змістами, цифрами і фактами, то акторський досвід помітно додасть йому шансів.
На відміну від новоявленого політика в групі його безпосередніх конкурентів виключно досвідчені турнірні бійці, які десятками років перебувають на різних щаблях українського політичного Олімпу.Перевага Зеленського над ними лише у відсутності помітного шлейфу компромату і плям у політичній діяльності.Та деякі резонансні дані, опубліковані щодо нього у ЗМІ і чітка асоціація фігури Зеленського з олігархом Ігорем Коломойським, відчутно зменшують цю перевагу.
Щодо ймовірності теледабатів у другому турі, то в разі виходу на фінішну пряму Порошенко, і Тимошенко, вони, швидше за все, скористаються шансом для останнього удару по опоненту.Експерти вважають,що ініціатором такої “дуелі” буде саме Юлія Володимирівна. Адже аткауючи з окопів опозиції з широким арсеналом популізму, вона безумовно матиме перевагу. Та з іншого боку, Порошенко в мистецтві риторики не поступається досвідченій Тимошенко. До того ж для жорсткої критики лідерки Батьківщини є вагомі підстави. Так що передбачити, хто вийде з цих дебатів переможцем, практично неможливо.
Водночас факт проведення дебатів може бути корисний і без урахування персоналій їх учасників. Традиційне зневага до дебатів з боку українських політиків була викликана ще й відсутностю в них особливого практичного сенсу. Виборець до 2014 р голосував переважно “за ідеологічно ближчого, свого кандидата”, а не за програму або професійні якості. До того ж у 2014-го виборці вибирали, по суті, між проросійським кандидатом і проукраїнським.
Зараз же проросійські кандидати відсунуті на відстань, і при виборі між двома проукраїнськими все, що раніше було другорядним, в тому числі і вміння дебатувати, виходить вже на перший план.
Але в нинішній ситуації поки зрозуміло лише одне, будуть чи не будуть проводитися теледебати на цих президентських виборах, свою роль у впливі на настрої виборців вони обов’язково зіграють.
При цьому варто нагадати кандидатам на реальний вихід до другого туру славетну фразу Штірліца з відомого культового серіалу про те, що найкраще запам’ятовується остання фраза…
