11 березня, акурат після скандальних сутичок між поліцією та націоналістами Окружний адміністративний суд столиці відкрив провадження у справі за позовом (цікаво, що хто конкретно є позивачем не повідомляється) до прем’єра Володимира Гройсмана щодо ненадання до Верховної Ради подання про звільнення Арсена Авакова.
Керманичу МВС інкримінують незнання української мови. А Гройсману, посилаючись на положення статті 7 закону України «Про Кабінет міністрів», рекомендують невідкладно внести подання на звільнення Авакова.
Вельми цікава деталь: суд відбуватиметься фактично за зачиненими дверима, оскільки спрощена процедура (а саме за нею слухатиметься ця справа) не передбачає навіть участі безпосередньо сторін процесу. Дата слухань також не називається, але ризикнемо припустити, що це відбудеться до виборчого часу “Ч” – 31 березня.
На думку наших джерел в уряді, крісло під Арсеном Аваковим (який, подейкують, підтримує Юлію Тимошенко) захиталось аж ніяк не випадково і ось чому.
В суботу, 9 березня, в Києві понад тисяча активістів партії «Національний корпус» і руху «Національні дружини» провели акцію протесту біля будівлі Адміністрації президента й намагались прорвати кордон правоохоронців. Там сталися сутички, під час яких постраждали троє поліцейських.
Що таке «Національний корпус»?
Це українська націоналістична політична партія. Її було створено шляхом об’єднання громадського руху «Чесні справи» та громадської організації «Патріот України» у жовтні 2016 року. Основою партії стали активісти ГО «Цивільний Корпус «Азов», колишні військовослужбовці полку «Азов», громадські активісти та члени українських ультрас-угруповань.
Націоналісти вимагали покарати фігурантів журналістського розслідування про розкрадання в «Укроборонпромі», а також заарештувати екс-першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБОУ) Олега Гладковського, його сина Ігоря та інших фігурантів цього гучного скандалу.
Згодом схожі за сюжетом сутички повторились і у Черкасах, де президент Петро Порошенко проводив мітинг після урочистостей на честь 205-ї річниці народження Тараса Шевченка. Кілька десятків націоналістів намагалися прорватися на сцену до голови держави, але їм завадила поліція.
Правоохоронці заявили про 22-х поранених охоронців порядку, серед яких був начальник поліції області Валерій Лютий, закривавлене обличчя якого одразу ж облетіло ЗМІ та соцмережі. Поліція вже відкрила кримінальні справи за статтями про насильство щодо своїх працівників та хуліганство.
Попри те, що представників “Національного корпусу” напряму пов’язують з Аваковим, в оточенні Петра Порошенка припускають, що керівник МВС свідомо послав “своїх” на “своїх” з тим, аби зірвати “народне віче” чинного глави держави. Зокрема, колишня представниця фракції БПП, віце-спікер Ірина Геращенко (за законом, президіум ВР має бути позафракційним) передала своєрідну “мітку” пану Авакову: «Я обурена провокацією, влаштованою невідомими молодиками в моїх рідних Черкасах… Як би голосно не називали себе провокатори – ментально вони «ті тушки». В мене запитання до МВС: ви не загралися в політику, друзі?», – написала пані Геращенко на своїй сторінці у Facebook.
Досить оперативно на ситуацію відреагували і в таборі націоналістів. Так, керівник “Національного корпусу” Андрій Білецький, попередньо «від хрестившись» від будь-якої політичної близькості з Аваковим, заявив, що не побачив жодних порушень з боку своїх соратників: «Зараз на кожному кутку лунає вереск порохоботів про правопорушення з боку націоналістів, але єдиним порушенням за 9 березня було те, що силовики незаконно перекривали вулиці та не пускали ветеранів АТО на передвиборчий мітинг».
За словами Білецького, жодних провокацій в Черкасах ніхто не планував і не збирався цього робити: “Сотні ветеранів війни на Сході прийшли на мітинг кандидата в президенти – Головнокомандувача, щоб подивитись йому в очі і спитати: чому ще не в тюрмі фігуранти корупційного скандалу з «Укроборонпромом». «Якщо вже президент тікає від групи хлопчаків, про яку державність може йти мова? Ці хлопці хочуть в наступний парламент, це очевидно, тому використовують усі больові місця чинного президента, щоб набрати собі політичні бали. Логічно, що націоналісти можуть бути як стримувальним фактором, так і загострювальним. Тут все залежить, передусім, від мудрості влади», – зауважує політтехнолог Віктор Безпалько.
Схоже, хлопці справді, користуючись над чутливою ситуацією, “грають” на осінні вибори до ВРУ. Звісно, ніхто нікому не забороняє боротися за місце під парламентським сонцем. Але є, щонайменше одне “але”. “Ігри” націоналістів та їх регулярні криваві сутички з поліцією вже призвели до побоювань у Європі. Про це свідчать численні публікації у провідних європейських виданнях, де йдеться про зростання ультраправих настроїв в Україні і про те, що влада потурає радикалам. Ключовий аргумент, який наводять іноземні колеги: чому структури, які володіють монополією на застосування сили, неначе перед розстрілом підіймають руки, стоячи з окривавленим обличчям перед 19-річними хлопчаками?
Це й справді виглядає досить дивно. Але чи все так однозначно? Ми маємо трагічний досвід Майдану і, вочевидь, саме це є для влади стримуючим фактором.
Очевидно, що без діалогу обох сторін, «істина не народиться». Але разом з тим, очевидно, що до остаточного завершення тривалої виборчої епопеї-2019 ні про яке порозуміння радикалів з будь-якою владою не може йти мови. Тому наразі можна мріяти хіба про те, щоб жага до влади остаточно не засліпила усіх без виключення нинішніх учасників “спекотного” виборчого процесу.
