Що ж хотіли демонстранти з ВО «Свобода», ОУН, «Правого сектору» та інших громадських національно-патріотичних організацій?
По-перше, показати, що вони є і з ним треба розмовляти. Це учасникам маршу вдалося.
По-друге, вимог, про які казав, зокрема, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, доволі багато і всі вони досить різні, деякі з них нічого не мають з олігархією. На цьому питанні треба зупинитися, аби прояснити деякі моменти, аби довести, що при цій владі це малоймовірно.
Так, першою вимогою до влади, було повернення капіталів з офшорів і ліквідація схем з виведення грошей з України. За словами Тягнибока та його соратників, з 1991 року з України було виведено в «офшори» понад 150 млрд доларів. До того ж щорічно з країни виводиться близько 10 млрд дол.
Як вихід з такої ситуації активісти вбачають прийняття Радою двох законопроектів, які були внесені в парламент ще у 2014 році. Це, зокрема, законопроекти «Про денонсацію Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно па їх думку це призвело би до зупинення вивозу капіталу до Кіпру, як схеми мінімізації податкових зобов’язань та збільшення надходжень до бюджету країни. А також допоможе повернути капітал до країни, який залишиться бізнесменам, але з умовою, що ці гроші буде інвестовано в економіку України.
Чому це неможливо, в усякому разі, зараз. По-перше, ні для кого не буде таємницею, що майже кожний третій депутат, співробітник Кабміну чи Адміністрації Президента не живуть на одну зарплату. Всі вони мають неабиякий бізнес. І, звісна річ, не хочуть сплачувати зайвого. Податків. Чому? Тому що податки в Україні – не малі, і їх система адміністрування дуже неповоротка. Тому й виводять всі, хто це може зробити, починаючи з голови держави.
А як кажуть нам економісти, гроші йдуть туди, де їм комфортніше; в ту країну, яка приваблює бізнес своїми збалансованими податками та умовами, які б гарантували й бізнесу, й грошам захист та зростання. Чи можна сьогодні очікувати цього в Україні? Ні. Закони щодо ведення бізнесу не працюють, фіскальна система залишається неповороткою й непривабливою. А її керівники постійно попадають у халепу або під слідство.
Схожа ситуація і з п’ятьма іншими вимогами (демонополізація та ліквідація олігархічної моделі економіки., заборона приватизації стратегічних підприємств, деолігархізація енергетики, новий податковий кодекс і власність на землю). Скрізь знайдуться люди, яким це не до душі. І ці люди – скрізь: в Раді, Кабміні, АП, різних державних комітетах та установах. І всім їм нецікаво, аби в них забрали годівницю.
Звісна річ, вихід – є. І в гробу кишені немає. Можна і змінити податкову систему, і заборонити приватні монополії, і прибрати олігархів від енергетики і стратегічних підприємств, спростити все, що можна спростити і не регулювати бізнес там, де він сам себе відрегулює. Але ж доки всі ці олігарх це і є влада в 40-мільйонній країні, вона ніколи не буде боротися проти себе.
Бджоли ніколи не підуть проти меду!
Але, якщо ми хочемо жити по законах, в гарній, щасливій розвинутій країні, – ВИХОДИТИ ТРЕБА! Можновладці повинні завжди пам’ятати, хто дав їм право керувати і не забувати, що злочинець обов’язково буде покараний.
