В океанах нашої планети проживає понад 500 видів акул: від крихітних до величезних акул-гоблінів та інших монстрів. І нинішній баланс видів акул, який ми бачимо сьогодні, виник після масового вимирання крейда-палеогенового періоду 66 мільйонів років тому, згідно з новим дослідженням.
Як передає Свідок, у крейдяному періоді (який був між 142 мільйонами і 66 мільйонами років тому) над морями командував загін акул Lamniformes. Сучасні ламнообразних акули включають велику білу, мако і акулу-молот.
Однак, вивчаючи різні форми сотень стародавніх копалин зубів акули, дослідники виявили, що різновид кархариноподібні акул Carcharhiniformes – найбільший загін акул сьогодні, що включає тигрових акул і інших – почала активно розвиватися, в той час як багато ламнообразних акул вимерли. Цей баланс зберігся і до наших часів.
«Вивчення копалин акул – це і прокляття, і благословення», – говорить Ніл Ашліман, еволюційний біолог з Університету Св. Амвросія, який не брав участі в дослідженні.
«Цілісні екземпляри – надзвичайна рідкість, тому що хрящові скелети цих тварин погано фоссілізіруются. Акули постійно виробляють і втрачають зуби протягом усього життя. Власне, через цю скарбницю з зубами у нас є чітке розуміння того, коли в геологічному літописі з’являлися і зникали різні групи акул ».
Проаналізувавши різні форми 597 стародавніх зубів акул з усього світу, що датуються 56 – 72 мільйонами років тому, вчені прийшли до висновку, що вимирання однієї групи акул і процвітання інший було пов’язано зі зміною раціону харчування і джерел їжі. Ламнообразні їли багато кальмарів і морських рептилій, але багато хто з них вимер. Невеликі ж кісткові риби, з іншого боку, почали наповнювати моря і стали їжею для кархариноподібних акул, які на них полювали.
Вивчення еволюції акул допомагає вченим знаходити способи збереження сучасних видів, які знаходяться під загрозою знищення.
