Між сузір’ями Тільця і Візничого в 450 мільйонів світлових років від Землі розташовується скупчення молекулярних хмар, в яких постійно спалахують нові зірки. Цей район — найближча до Землі «зоряна колиска», тому астрономи часто звертаються до нього, щоб спостерігати зірки на ранніх етапах розвитку. Навколо молодих зірок зазвичай обертається диск матерії — газу і більш великих часток, від дрібного пилу до цілих планет. Диск розсіюється за перші 5-10 мільйонів років існування зірки, тому є добрим мірилом її «молодості».
Астроном Ханс Моріц Гюнтер (Hans Moritz Guenther) вивчає наймолодші зірки, які ще не розгубили речовину диска. За однією з таких зірок Гюнтер і його колеги спостерігають вже кілька десятиліть: юна зірка RW Aur A в молекулярній хмарі між сузір’ями Тільця і Візничого цікава тим, що постійно змінює світність кожні кілька років. Так, зірка потьмяніла в 2011 році на цілих шість місяців, спалахнула знову, в 2014 році знову стала менш яскравою і повернулася до своєї звичайної світності тільки в листопаді 2016 року.
Астрономи пропонували різні версії, що пояснюють такі коливання: можливо, світло зірки блокується проходять між нею і Землею потоками газу на зовнішній стороні диска, а можливо, винні процеси, що протікають ближче до самої зірки. У січні 2017 року вчені зареєстрували нове зниження світності RW Aur A, направили на неї об’єктив рентгенівського телескопа «Чандра» і спостерігали протягом 14 годин. Аналіз випромінювання зірки показав, по-перше, що вона набагато гарячіша, ніж передбачалося; по-друге, вчені оцінили щільність навколишнього зірку диска, і воно виявилося досить великим. В третіх, в речовині диска виявилося дуже багато заліза — не так багато, як в ядрі Землі, але приблизно стільки ж, скільки міститься у великому супутнику Сонячної системи. Сигнатури заліза часто присутні в ядрах зірок, але чим зірка гарячіша, тим заліза менше; для дуже гарячою RW Aur A заліза в її спектрі приблизно в 10 разів більше, ніж повинно бути.
Вчені пропонують два пояснення: або на зірку нещодавно впав акумулюючий у внутрішній частині газопилового диска залізний пил, або зірка поглинула частину речовини планетезімалей — «зародків» майбутніх планет, які формуються всередині її диска.
Щоб дізнатися напевно, звідки у зірки стільки заліза, вчені повинні поспостерігати за нею ще хоча б рік. Якщо металу буде як і раніше багато, астрономи зможуть з впевненістю сказати, що його джерело досить велике — як планета чи планетезімалей, повільно поглинається зіркою. Якщо ж ліній заліза в спектрі зірки стане менше, значить, джерело металу було невелике.
«Ми витрачаємо величезні ресурси на те, щоб дізнатися, як формуються планети навколо чужих зірок; звичайно, нам дуже важливо знати, як вони можуть руйнуватися власними зірками, і які чинники визначають, буде планета знищена або залишиться на орбіті», — пояснює Гюнтер.
