Відкриття меморіальної дошки Героєві України і авторові Акту про незалежність якраз перед святом на рідній Левку Лук’яненку Чернігівщині закінчилось плюндруванням і ледь не протистоянням по лінії “комуністи-бандерівці”.
ВВС News Україна розповідає, як у Седневі на Чернігівщині напередодні Дня Незалежності відкривали меморіальну табличку померлому торік видатному українцеві, та чим це закінчилось.
Старовинний Седнів, повен пам’ятками козацького минулого, зустрічає тишею та спокоєм.
Зараз вже нічого не нагадує про бурю пристрастей, яка вирувала тут кілька днів тому.
На будинку, де живе Зінаїда Лук’яненко, 23-го серпня урочисто відкрили меморіальну дошку її легендарному брату, який помер 7 липня 2018 року.
А менше ніж за годину там зірвали український прапор, прибрали квіти та облили невідомою речовиною портрет.
Побутовий конфлікт чи політичний вандалізм?
У День Незалежності під’їжджаємо до цегляної двоповерхової будівлі майже в центрі Седнева. Літня жінка дбайливо поправляє квіти на поличці під портретом Левка Лук’яненка. Знайомимося – це його сестра Зінаїда Григорівна.
Жінка з сумом оглядає портрет брата. Він розташований на стіні будинку, поряд з вікнами її квартири. Сюди меморіальну дошку перенесли на прохання самої пані Зінаїди. Хоча напередодні її закріпили за кілька метрів ліворуч – на краю будівлі, де пам’ятну дошку добре видно з вулиці.
Перевісити довелося через конфлікт із сусідкою. Жінка, яка живе поруч із Зінаїдою Лук’яненко, була категорично проти, щоб портрет Героя України вішали на стіну, за якою розташована її власна квартира.
Скандал почався ще напередодні урочистого відкриття. Коли майстри зробили в стіні кріплення, і стало зрозуміло, де саме висітиме дошка.
“Раптом ця сусідка вскочила до мене в хату, – згадує події Зінаїда Григорівна, – кричить, вищить! Каже: “Мені не треба той бандера! Він що тут зробив?! Він нічого не зробив! Не треба мені, щоб мертвий чоловік був на моїй спальні!”
Після неприємної розмови із сусідкою сестра Левка Лук’яненка пішла до селищної ради. Голова сільради заспокоїв жінку – мовляв, все законно, бо будинок на кілька квартир і він є спільною власністю. Тому вішати меморіальну дошку на його стінах ззовні – можна.
Інсталяція з чобіт та сміття
Сусідка скандалити припинила. Натомість вдалась до дій. Під час урочистостей та освячення пам’ятної дошки на загальний огляд зробила у вікні квартири “інсталяцію”.
“Там же одразу її вікно, і вона у вікні поставила якийсь чобіт, віник, ганчір’я якесь розвісила. Мабуть, щоб коли будуть фотографувати – щоб зіпсувати картинку”, – розповідає Зінаїда Григорівна.
Урочистості пройшли спокійно. Одразу після їх завершення чоботи, віник та ганчір’я з вікна зникли.
Але на цьому події того дня не завершилися. Десь за годину до квартири Зінаїди Григорівни забігла знайома вчителька та повідомила, що біля дошки вже немає ані українського прапора, ані квітів. А сам портрет Левка Лук’яненка облитий невідомою речовиною.
Мешканка Седнева Надія Романенко згадує, що сиділа разом з сестрою Лук’яненка після відкриття, але невдовзі їм сказали, що все понищено.
Варення чи томатна паста
“Ми бігом до вікна, бачимо – прапор висить на трубі, всі квіти лежать. Потім підійшли ближче і побачили, що портрет обмазаний варенням”.
Хоча офіційно, чим саме облили портрет Левка Лук’яненка так і не з’ясували. Люди швидко почистили дошку. Припускають, що то могла бути томатна паста.
Багатьох мешканців Седнева ця подія шокувала. Найбільше людей вразило, що спаплюжили пам’ятну дошку, освячену священнослужителями.
“Ця пам’ятна дошка була освячена і мною в тому числі. Було три священники. Була літія. Вшанували пам’ять Левка. Як церква ставиться? Церква ставиться негативно до будь-яких проявів такого насильства чи то фізичного, чи от такого псування майна і пам’яті людини. Господь вчить нас пробачати в першу чергу. Але якщо будемо зі свого боку попускати всі ці дії, то далі може настати і 17-й рік знову. Тому маємо боротися і якось реагувати на це все”, – каже настоятель Георгіївської церкви отець Тимон.
Отримавши звістку про те, що дошку Героя України облили, а прапор зірвали, на місце одразу ж приїхали місцеві активісти. Викликали поліцію.
“Конфлікт теж мали ми якось усунути, – пояснює отець Тимон, – тому що люди, які більш національно налаштовані, там вже збиралися, мабуть, і їхати, розбиратися з цим всім. Я знаю, що з іншого боку прийшли там пенсіонери деякі, які комуністичних поглядів так би мовити, які були проти вшанування і встановлення цієї дошки на тому будинку”.
Поліція опитала свідків. Але люди кажуть – не бачили, хто і як зривав прапор, скидав квіти та обливав меморіальну дошку. Проте згадали скандал, який влаштувала сусідка.
“Вони поїхали до неї додому. Вона зізналася, що квіти забрала, що прапорець той перевісила. А я питаю хто ж пастою тією обмазав? Вона каже – то не я, не знаю нічого”, – розповідає Зінаїда Лук’яненко.
Писати заяву на сусідку пані Зінаїда відмовилася. Натомість попросила активістів все ж таки перевісити пам’ятну дошку на стіну, за якою розташована її квартира. Хоча на тому місці портрет Героя України фактично не видно з дороги через дерева.
Поспілкуватися із сусідкою, яка влаштувала скандал, нам не вдалося. Двері її квартири ніхто не відчинив. А інші мешканці будинку пояснили – жінка тут не живе, лише інколи навідується. Люди розповіли, що вона взагалі наче б то вже й продала ту квартиру, через яку наробила стільки галасу.
Чому таке сталось в Седневі?
В будівлі у центрі Седнева Левко Лук’яненко жив кілька років після заслання. Приїхав сюди у 1989-му році, згадує Зінаїда Григорівна. Аби брат зміг оселитися у неї в квартирі, їй довелося брати дозвіл у керівництва підприємства, на якому вона тоді працювала. Будинок був відомчий. Дозвіл отримала.
Левко Лук’яненко прожив тут понад два роки. Весь час працював, згадує сестра. Писав статті, зустрічався з різними діячами, займався політикою. Єдине, що йому довго не дозволяли – це виїхати з Седнева навіть на день. Та й ставлення самих мешканців селища до нього були не надто доброзичливим.
Левко Лук’яненко народився в 1928 році у селі Хрипівка у сусідньому районі.
“Тоді була неоднозначна ситуація. Його в очі кляли, і виганяли, і казали різні дурниці. Люди не розуміли, що він справді є будівничим української держави. Він є автором Акту проголошення незалежності України. Людина життя своє поклала для того, щоб ми мали змогу жити у вільній державі”, – розповідає завідувачка філією історичного музею Тетяна Луговська.
Вона визнає, що за 28 років незалежності у Седневі ще добре відчуваються відгомін старої “радянщини”.
