За роки Незалежності через «горнило» виборчих комісій пройшло вже немало українців, які, хто за більші або менші гроші працювали на перемогу своїх кандидатів. Але ніколи – безплатно. Наші реалії постійно штовхають людей на пошуки незайвих заробітків і вибори дають цю можливість хоча б раз на чотири роки.
Роль такої співпраці , як форми підкупу виборців не розглядалась, з огляду на її звичність для суспільства та відсутність чіткої нормативної оцінки з боку правоохоронних органів.
Але на початку лютого у МВС заявили , що нинішнє вітчизняне законодавство не передбачає додаткову оплату членам комісій, а всі додаткові виплати з боку штабів кандидатів у президенти можуть розцінюватися як порушення законодавства
За словами радника міністра внутрішніх справ, члена координаційного штабу МВС щодо порушення на виборах Івана Варченка, наше законодавство не передбачає додаткову оплату членам комісій, поза державним бюджетом.
Виборче законодавство, Закон “Про вибори президента України”, не передбачає те, що кандидати мають право платити спостерігачам і агітаторам під час виборчої кампанії. Спробу здійснити такі платежі нами буде кваліфікуватиметься за статтею 160 Кримінального кодексу України “Підкуп виборців”, – наголосив радник міністра.
При цьому він звернув увагу на те, що окремі штаби укладають із цими людьми трудові договори, за якими й платять гроші за проведення агітації і нагадав про статтю 64 Закону України «Про вибори президента України», яка забороняє будь-які виплати за агітаційну роботу. Тому через це , спроби укласти масові договори – десятками тисяч, буде розцінено нами як порушення виборчого законодавства за 160 статтею”, – пояснив Варченко.
На що відразу ж зреагували в команді чинного президента , вказуючи, що при відсутність чіткої визначеності в законності оплати волонтерів-агітаторів, може призвести до зриву виборів президента.
Отже для уникнення зриву президентських виборів Центральна виборча комісія має в найкоротші терміни роз’яснити моменти, що стосуються роботи волонтерів-агітаторів, зокрема в контексті грошової компенсації за їхні вимушені витрати, – заявив тоді заступник голови фракції “БПП” у парламенті Сергій Березенко.
У найкоротші терміни вкрай необхідне офіційне роз’яснення ЦВК з цього приводу. Вона має дати чіткі визначення, що таке агітація, яку агітацію закон дозволяє, як можна компенсувати витрати, витрачені волонтером-агітатором на агітаційну діяльність, і як це відповідатиме законам України. Тільки після такого роз’яснення розпочнеться широкомасштабна агітаційна кампанія, – пояснював він.
Цілком зрозуміло, зазначив Березенко, що волонтер-агітатор, виконуючи свої функції, зокрема з доставки агітматеріалів виборцям в різних населених пунктах , щодня зазнає певних витрат – на проїзд до населеного пункту, обід тощо. Отже всі розуміють, що жоден волонтер-агітатор, незважаючи на добре ставлення до кандидата в президенти, не оплачуватиме ці витрати з власної кишені. Однак, згідно з українським законодавством, оплату роботи волонтерів-агітаторів можна кваліфікувати як підкуп виборця.
Тому на думку нардепа, якщо роз’яснення не буде, роботу значної частини цих агітаторів правоохоронні органи кваліфікуватимуть як порушення 64-ї статті закону “Про вибори президента”, що наражатиме цих людей на ризик кримінальної відповідальності. А це абсолютно нелогічно, й вони на це не заслуговують.
До речі, закон України “Про вибори президента” дозволяє кожному з 44 кандидатів без будь-якого жеребкування мати свого представника в дільничній або окружній виборчих комісіях. Він уточнив, що в Україні 30 тисяч виборчих дільниць, це означає, що близько 1,3 млн громадян можуть бути залучені до виборчого процесу.
У такій невизначеній ситуації, на думку нардепа, люди, зареєструвавшись членами дільничних виборчих комісій, можуть вирішити за тиждень або за три дні до виборів не приходити на засідання комісії, оскільки не мають жодної мотивації або просто передумали. В результаті в комісіях не буде кворуму, а отже, відповідно до закону, ці дільниці не зможуть відкритися.
Він також уточнив, що зареєстрований член виборчої комісії, який вирішив через якусь причину не брати участі в її роботі, ніякої відповідальності за це не несе.
Отже така серйозна загроза, попередив він, може взагалі зірвати президентські вибори.
В зв’язку з цим 22 лютого Центральна виборча комісія затвердила Роз’яснення щодо застосування положень частини шостої статті 64 Закону України “Про вибори Президента України”, в яких пояснила окремі положення законодавства про вибори президента щодо застосування положень частини 6 статті 64 Закону України «Про вибори Президента України», які стосуються заборони проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей.
Згідно з роз’ясненням, виборці можуть брати участь у передвиборній агітації, в тому числі на основі безкоштовних договорів на її проведення, оскільки це право, гарантоване Конституцією України, що не можна обмежувати.
Залучення ж виборців безпосередньо до передвиборної агітації можливе тільки на безоплатних засадах.
При цьому договір може передбачати відшкодування витрат фізичних осіб на телефонні послуги, проїзд (включаючи перевезення багажу), харчування, проживання тощо в разі здійснення заходів передвиборної агітації в іншому населеному пункті.
Кошти, сплачені кандидатом на посаду Президента України за таким договором, повинні бути відображені у звіті про надходження коштів на поточний рахунок виборчого фонду кандидата на посаду Президента України та їх використання, – підкреслили у Комісії.
І вже здавалося, що своїм документом ЦВК розвіяла сумніви в даному питанні. Проте на думку аналітиків громадської мережі ОПОРА ця Постанова ЦВК не містить дієвих механізмів контролю над законним характером відшкодуванням витрат громадянам, залученими до агітації .
“Без ефективної системи контролю та верифікації таких виплат, справжньої звітності юридичних осіб-підрядників розпорядників виборчих фондів під сумнів можуть бути поставлені розслідування фактів підкупу виборців. Це пов’язано з тим, що на законодавчому та підзаконному рівнях поки не існує інструментів попередження надання незаконної вигоди виборцям під видом компенсацій витрат на логістику агітаційної діяльності “, – йдеться в лютневому звіті організації за результатами моніторингу передвиборчої кампанії.
Зважаючи на це, активісти ОПОРИ заявили про необхідність переглянути роз’яснення ЦВК від 22 лютого із залученням широкого спектру експертів в сфері виборів і фінансової діяльності.
Про незгоду з рішенням ЦВК з цього приводу заявили і у штабі кандидата у президенти Анатолія Гриценка, назвавши цю Постанову «легітимацією підкупу виборців» і оскарживши її прийняття в судовому порядку.
Варто зазначити , що Шостий апеляційний адміністративний суд Києва досить оперативно визнав недійсною і протиправною постанову ЦВК з роз’ясненням по агітації, задовольнивши позов Гриценко на своєму засіданні 28 лютого.
До речі, в якості третьої сторони на боці позивача А.Гриценко виступала і кандидат в президенти Юлія Тимошенко.
Ми довели, що ЦВК вийшла за межі своїх повноважень, вона не мала права тлумачити імперативну норму, яка забороняє оформлення договорів з виборцями, будь-які доплати їм з виборчого фонду. Таким роз’ясненням вони хотіли через компенсацію витрат легалізувати просто роздачу готівки через” прокладку “, тобто виборчий фонд мав перерахувати кошти на громадську організацію, яка повинна компенсувати нібито витрати на телефонний зв’язок, проживання, поїздки”, – зазначив після закінчення судового засідання представник Гриценко в ЦВК Руслан Чорнолуцький.
За його словами, ці роз’яснення не можуть бути обов’язковими ні для окружних, ні для дільничних виборчих комісій, ні для інших суб’єктів виборчого процесу. А це означає, що використання юридичними особами грошей, які надійшли з виборчих фондів на так звані компенсації, протизаконно.
Але й Верховний суд України , до якого звернулась ЦВК з оскарженням цього рішення, не барився з висновками, скасувавши згадану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду.
На своєму засіданні 5 березня Верховний суд задовольнив апеляцію ЦВК і визнав протиправним і недійсним тільки абзац 33 даного роз’яснення, затвердженого комісією.
У цьому скасованому абзаці сказано, що у випадку залучення фізичних осіб не пов’язаним з використанням їх праці на умовах трудового договору або відповідно до цивільно-правовими договорами, юридична особа, яка надає послуги з проведення передвиборної агітації, відповідно до закону не є платником єдиного соціального внеску.
У своїй апеляції ЦВК вказувала, що “висновок неоплачуваних договорів не можна розглядати як підставу непрямого підкупу виборців”. На думку комісії, Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв помилкове рішення про те, що висновок таких договорів є непрямим підкупом виборців.
Водночас , на думку Руслана Чорнолуцького, Верховний суд не навів в мотивувальній частині належних правових аргументів, чи має право ЦВК виходити за рамки своїх повноважень і давати роз’яснення, тлумачачи імперативну статтю закону. А прийняте в такій формі рішення Верховного суду свідчить про наявність залежності судової системи і тиску вертикалі влади на суд.
Він зазначив, що тепер команда Анатолія Гриценко буде стежити за тим, як окремі кандидати будуть використовувати кошти виборчого фонду, застосовуючи легалізоване судом роз’яснення ЦВК щодо компенсації витрат при проведенні передвиборної агітації.
Отже в питанні оплати за агітаційної роботи Верховний суд на даний момент поставив, хай і не безапеляційну, але цілком визначену крапку.
Проте у багатьох експертів існують певні сумніви у щирості позиції штабів Анатолія Гриценка і Юліїї Тимошенко. Адже важко уявити, що сталося, якби вони перестали б платити залученим до своєї агітації «волонтерам».
Тому на думку відомого українського економіста і політолога Андрія Новака, ці судові тяжби по оплаті чи неоплаті роботи агітаторів – звичайні інформаційні приводи, які формують кандидати в президенти, щоб зайвий раз привернути до себе увагу.
Будь які рішення з цього приводу не мають практичного значення, тому що все одно та переважна частина агітаторів, для яких основною мотивацією є грошова винагорода, без матеріальної компенсації працювати не будуть. І незалежно від існування офіційного дозволу кандидати будуть платити їм за агітаційну роботу, як це у нас заведено, в конвертах, – вважає експерт.
За його словами, будь-яке судове рішення і бажання політиків продемонструвати свою боротьбу за справедливість ніяк не впливає на суть самого процесу. А на майбутнє, для уникнення таких проблем, потрібно просто узаконити реальний стан речей. Тобто, все що знаходиться в тіні, легалізувати. Тоді і держава отримає зиск у вигляді податків і самі агітатори не будуть боятися звинувачень і ризиків юридичної відповідальності.
Згоден з цією думкою і керівник політико-правових програм ГО «Український центр суспільного розвитку» Ігор Рейтерович ,, який вважає, що правильніше легалізувати кошти, які платять агітаторам.
І якщо навіть не платити агітаторам за витрачений час, то все одно необхідне їх фінансування в плані перевезення на місце, харчування. При цьому він звернув увагу на те , що вже зараз у представників правоохоронних органів виникають питання до агітаторів, наприклад, оплати харчування за кошти виборчого штабу.
Тому, в разі нелегалізації оплати, зокрема, агітаторам, в перспективі можуть бути заведені тисячі справ. За словами Рейтеровича, сьогодні такі виплати здійснюють нелегально всі виборчі штаби, але, щоб виборчий процес був відкритим і прозорим, необхідна легалізація цих витрат.
В свою чергу заступник генерального директора Комітету виборців України Наталія Линник підкреслила необхідність виведення з «тіні» всіх коштів, які використовують на виборах.
Ми наполягаємо на прозорості витрат з фондів кандидатів, які формуються під час виборчої кампанії, а саме витрат на агітацію, – заявила нещодавно вона, зазначивши, що витрати на агітацію є досить значними. За її повідомленням, видатки кожного з агітаторів на день в середньому становлять мінімум 100 гривень – на проїзд і триразове харчування, а за 30 днів ця сума складе мінімум три тисячі гривень. При цьому, якщо йдеться про мережу агітаторів за участю 250 тисяч осіб, то витрати становитимуть понад 32 мільйони доларів.
І це штаб лише одного кандидата. Якщо йдеться про 10 найбільш топових кандидатів, то ця сума становитиме 320 мільйонів доларів. Це значна сума, і її треба виводити з «тіні», і виплачувати ці кошти, добові, агітаторам офіційно, – підкреслила експерт, нагадавши ще про спостерігачів, які також потребують витрат.
За її словами, незважаючи на те, що виплати членам виборчих комісій проводяться з державного бюджету, вони завжди мотивувались політичними партіями, які їх рекомендували. Отже, в такій ситуації витрати зростають втричі.
Тому ми закликаємо всі державні органи і судові установи бути послідовними щодо впровадження реформ щодо політичної корупції і прийняти відповідні рішення, щоб унормувати питання сплати добових агітаторам, спостерігачам і, очевидно, членам дільничних комісій, щоб всі кандидати були поставлені в однакові умови, – заявила вона.
В своєму коментарі для Голосу-Інфо політексперт Петро Олещук, зауважив, що безоплатність агітації давно вже є фікцією, бо головні кандидати маючи серйозні бюджети , почали агітацію ще задовго до її офіційного початку, знайшовши прогалини в законодавстві , в тому числі і в цьому питанні. Не думаю, що боротьба за безоплатність агітації допоможе створити комусь рівні умови. Адже чи можемо ми сподіватися на рівні агітаційні умови топових та менш рейтингових кандидатів, які широкому загалу практично невідомі, – зазначив експерт.
Тому нам треба думати не про це, а про дієвий контроль використання коштів виборчих фондів. І найголовніше питання щодо наповнення виборчих фондів . Зараз було дуже багато скандалів з приводу того, що вони наповнювалися не так, як це декларувалося офіційно. Отже нам, в першу чергу треба рухатися в бік контролю видатків, партійних видатків зокрема, – пояснив він.
На даному етапі – це функція НАЗК і не можна сказати , що вона з цією функцією справляється. Хоча насправді однією з важливих функцій НАЗК – перевірка правильності використання партійних коштів , видатків і доходів.
На його думку, згадана ситуація – наш звичний український компроміс із реальністю , бо там де існують нормальні партії, таких проблем не існує. В західних демократіях на партію працюють партійні активісти, не тому що їм хтось платить, а тому що виступають за певну ідеологію і бажають її просувати.
Для цього і створюється партія , яка просуває своїх кандидатів і там людина розуміє за що вона агітує і отримує певні моральні або кар’єрні ( по партійній лінії) дивіденди. В такому форматі може дійсно здійснюватися агітація на волонтерських засадах. У нас з цим проблема, бо політичних структур, які можуть претендувати на звання справжньої партії досить мало, тому все зводиться до оплачуваної агітації, яка розглядається в нашому суспільстві не як форма політичної активності, а як форма заробітку.
Тут ключова проблема полягає в тому, що якщо ми це якимось чином легалізуємо, то одразу виникне проблема джерел фінансування. Не думаю , що в нас якась партія зможе відкрито продемонструвати всі свої потоки надходження коштів. Отже, організація прозорого матеріального забезпечення агітаторів впирається в першу чергу у відсутність бажання світити джерела надходження партійних коштів. Кандидати не хочуть також показувати свої тіньові штаби, бо крім офіційного у топових кандидатів є ще й тіньовий штаб, через який і проходять усі ці «сірі» гроші.
Тому , на думку експерта, ця проблема є лише симптомом хвороби. А хвороба полягає у відсутності ідеологій у більшості партій, тобто , щоб партії справді відображали суспільні інтереси, а не виступали у ролі олігархічних механізмів. При цьому він зауважив, що в правильному форматі партія має отримувати фінансову підтримку громадян, а не платити громадянам за свою підтримку.
На Заході, зокрема в США оплата агітаторів може розцінюватися як корупція. Тому у виборчих кампаніях люди там здійснюють таку роботу, як волонтери на користь кандидата, якого вони підтримують Але й сама агітаційна робота там розуміється по іншому.
Волонтери отримують агітаційні матеріали , розповсюджують їх серед знайомих, сусідів, а не складають якісь «шахматки» і не обдзвонюють усіх підряд та не ходять з опитуванням по будинкам і не стоять масово в агітаційних наметах. В подальшому, така політична активність , за умов існування соціальних ліфтів, допомагає цим людям успішно просувати власну політичну кар’єру. Тобто партія розглядається як , першу чергу ідеологічний інструмент і можливість робити партійну кар’єру, починаючи з самих низів, чого у нас немає в принципі, – пояснив політолог.
А поки, за інформацією Ігоря Рейтеровича, в регіонах українці масово відмовляються від праці у виборчих комісіях. За його словами, раніше в них працювали переважно бюджетники, для яких це був офіційний підробіток. Та в нинішній ситуації, де передбачено посилення відповідальності за виборчі правопорушення, є небагато охочих наражатися на можливе кримінальне переслідування, – наголосив експерт.
