Санкції забороняють Північній Кореї заробляти гроші на нерухомості. Але це не заважає існуванню популярного серед туристів хостелу на території посольства КНДР у Берліні.
Глінкаштрассе розташована у самому центрі Берліна, у пішій доступності від Бранденбурзьких воріт і інших визначних пам’яток. Не дивно, що номери у тутешньому City Hostel Berlin, завжди заброньовані. Тим більше, що іноді в ньому можна зняти окрему кімнату всього за 17 євро, у той час як в середньому номер в берлінському готелі коштує 100 євро за ніч.
Але відвідувачі City Hostel нічого не знають про його історію і те, що належить він, як би це дивно не звучало, Північній Кореї. Експлуатант лише орендує будівлю у Пхеньяна за 38 тисяч євро на місяць. Через міжнародні санкції північнокорейське посольство давно мало б розірвати угоду, але поки ситуація не змінюється. Гроші за оренду нібито надходять на заблокований рахунок, втім хостел продовжує роботу. Чи офіційний договір між орендарем та орендодавцем досі є чинним – також не ясно.
Хтось із гостей City Hostel не вірить своїм вухам, коли дізнається про справжніх власників хостелу. “Це значить, що гроші, які сплачуються тут йдуть Північній Кореї? Це божевілля”, – каже турист з Великобританії. Інші зазначають, що посольство КНДР знаходиться тут же. Не побачити цього складно – на даху північнокорейський прапор, на стіні відповідна табличка, а на плакаті поблизу зображено лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, що тисне руку Володимиру Путіну.
Цей англійський турист називає хостел у посольстві КНДР “божевіллям”
Дешево, але з клопами
Більшість гостей говорить, що вони зупиняються тут через неймовірну дешевизну. Хоча деякі, дізнавшись, кому належить будинок, додають, що обрали б іний варіант ночівлі, якби знали про це заздалегідь. А ось у відгуках в інтернеті переважає думка, що особа власника абсолютно неважлива – на відміну від постільних клопів, яких жваво обговорюють. Лише поодинокі коментатори задаються питанням, чи не виходить так, що хостел фінансує діяльність КНДР.
Історія посольства і хостелу досить дивна і подекуди сповнена атмосферою “холодної війни”. За часів НДР, Північна Корея, на той час “братська держава”, побудувала в Берліні будівлю для свого посольства. Але після об’єднання Німеччини представницький офіс Північної Кореї було закрито. У 2001 році дипломатичні відносини між двома країнами були відновлені, проте в “замороженому” режимі. Політичні візити з обох сторін не відбуваються, налагодження контактів вкрай ускладнене, а суто посольська робота здійснюється тільки в невеликій частини будівлі. Тому, власне, інша частина і здається під хостел.
Вхід до скандального City Hostel Berlin
Хостел–порушник санкцій ООН
Уряд Німеччини така ситуація давно дратує. У 2016 році ООН ухвалила резолюцію, яка забороняє здавати або брати в оренду нерухомість у Північної Кореї. Є й відповідне розпорядження, видане Євросоюзом. Адже не можна виключати, що північнокорейський режим, використовує “хостельні” гроші для фінансування своєї ядерної програми.
Відтоді уряд ФРН намагається усіма доступними засобами примусити представників Пхеньяна закрити хостел. Певної миті навіть була надія на успіх, адже на початку 2018 року посольство надіслало експлуатанту повідомлення про розірвання договору і виселення. Однак для того, щоб справа була розглянута в суді, КНДР повинна сплатити судові витрати. Цього посольство робити явно не збирається. Критики вважають, що Пхеньян затягує справу, щоб продовжувати отримувати прибуток від хостелу.
Один з критиків – Том Шрайбер (Tom Schreiber), депутат берлінського ландтагу від району Трептов-Кепенік. “Цілком очевидно, що ні орендодавець, ні орендар не хочуть шукати рішення, і що вони в цілому від цього мають вигоду”, – говорить Шрайбер в інтерв’ю DW. Депутат за минулі два роки направив два запити до берлінського сенату, намагаючись прояснити питання. На думку Шрайбера, так далі тривати не може.
МЗС Німеччини “тисне”
А що ж федеральний уряд? Представниця німецького МЗС Марія Адебар (Maria Adebahr) заявляє, що Німеччина справді, як і раніше, зацікавлена в тому, аби хостел був закритий. “Ми як зовнішньополітичне відомство чинимо тиск задля застосування юридичних методів”, – пояснює Адебар, але додає, що рішення про виселення може бути ухвалене лише після сплати судового збору, а цього і досі не відбулося.
Однак як саме МЗС тисне? З ким конкретно спілкується міністерство з цього питання? Іншими словами – як відбувається спілкування з Північною Кореєю, з повністю закритою країною? Про це представниця міністерства не хоче розповідати публічно.
Плакат із Кім Чен Ином, який важко не помітити
Типова історія
Махінації північнокорейського посольства в Берліні далеко не виняток. Навіть навпаки – дипломати КНДР періодично стають героями подібних історій. Так, завдяки багатомісячному розслідуванню ООН розкрила в Мозамбіку таємну мережу підставних компаній, які в тому числі займалися контрабандою ракет класу “земля-повітря” і радіолокаційних установок. Газета New York Times повідомила, що на території посольства КНДР у Софії одне з приміщень здається в оренду для заходів (наприклад, для весіль). У Варшаві, за повідомленнями ЗМІ, за адресою північнокорейського посольства зареєстровані 40 підприємств, а скільки перебувають там фактично – не ясно.
І це тільки три приклади. Як випливає з ще одного журналістського розслідування, цього разу британської Telegraph, багато з північнокорейських посольств самі відповідають за фінансування своїх дипломатичних місій. Ясно лише одне – будь-які комерційні операції порушують санкції, запроваджені ООН. Втім ще у вересні 2019 року кореспондент DW телефоном отримав запевнення від хостелу, що на початок жовтня забронювати кімнату можна без найменших труднощів.
Громадський тиск, як сподівається депутат Том Шрайбер, допоможе загострити увагу у Берліні на цій темі. Він планує посадити за одним столом всі зацікавлені сторони, аби нарешті спробувати вирішити випадок City Hostel, який, до речі, може розглядатися і в глобальному контексті. Хто б міг подумати, що таке може статися зі звичайним дешевим хостелом в центрі європейського міста.
