Правозахисники називають блокування в Україні російських сайтів на кшталт “Вконтакте” та Mail.ru неефективним. Вони радять владі в Києві розробити новий механізм з протидії російській пропаганді.
У травні 2020 року спливає дія указу президента України від 2017 року, через який у країні заблокований доступ до російських соцмереж “ВКонтакте” і “Однокласники”, сервісу Mail.ru та інших сайтів. Нинішня українська влада вже зараз має визначитися з тим, чи подовжувати ці санкції, чи відмовитися від блокування сайтів, вважають правозахисники. Вони стверджують, що блокування інтернет-ресурсів не спрацювало та стало інструментом для маніпуляцій.
Маніпулятивні санкції
Окрім санкцій, через які в Україні заблокували російські соцмережі та окремі сайти, у 2018-му та на початку 2019 року експрезидент Петро Порошенко підписав ще два укази, які забороняли інтернет-провайдерам надавати доступ до окремих російських веб-ресурсів, які містили інформацію про так звані “ДНР/ЛНР”, окупаційну владу Криму тощо. Як наслідок, за даними Лабораторії цифрової безпеки, що входить в коаліцію “За вільний інтеренет”, нині в Україні заблокований 461 веб-сайт. Більше половини з них – це санкційні сайти, інша половина – заблоковані за рішенням українських судів, відзначає юристка Лабораторії цифрової безпеки Віта Володарська.
Загалом в Україні заблоковано понад 460 веб-сайтів
“Беручи до уваги заборони в указах президента, суди почали забороняти й українські сайти, особливо не розбираючись, чи є там незаконний, пропагандистський контент, лише на підставі того, що до них звертаються правоохоронці з проханням заборонити ресурс в рамках якогось кримінального провадження”, – каже Володарська. Вона вважає, що правоохоронці та судді зловживають тим, що укази президента не містять чітких критеріїв, за якими сайти потрапляли у санкційний список. А Рада національної безпеки та оборони (РНБО), рішення якої своїми указами президент запроваджував, відмовилася надати інформацію про те, хто саме складає список сайтів для санкцій і за якими критеріями туди включають веб-ресурси, скаржиться Володарська. “На наш запит відповіли, що це інформація, розголошення якої може становити загрозу для національної безпеки”, – відзначає вона.
Генеральна директорка The Influencer Platfrom Ольга Кирилюк вказує на те, обмеження доступу здійснюється до всього ресурсу, а не матеріалів, які становлять загрозу для національної безпеки. За її словами, з точки зору правозахисників, це межує із загрозою для свободи слова. “Коли держава починає запроваджувати обмеження, важко зрозуміти, коли вона зможе зупинитися, і чи дійсно національна безпека залишиться єдиним приводом для цього”, – зазначає Ольга Кирилюк.
Ефективність блокування під питанням
Міжнародна правозахисна організація Freedom House нещодавно заявила, що блокування сайтів в Україні значно обмежило цифрові права українців та завдало значної непередбачуваної побічної шкоди свободі слова, інформаційному простору та економічним інтересам країни. В організації зазначають, що санкції не змогли повністю позбавити українців доступу до заблокованих веб-сайтів або завдати серйозного фінансового удару по російських компаніях, що ставить під питання їхню ефективність. Зокрема, у Freedom House вказують на те, що фінансова звітність російських компаній, ресурси яких заборонили в Україні, демонструє, що попри українські економічні санкції їхні прибутки не зазнали суттєвих змін.
Директор представництва Freedom House в Україні Метью Шааф вказує на те, що попри заборону українські користувачі інтернету досі мають доступ до більшості заблокованих російських соціальних мереж, використовуючи спеціальні обхідні програми. “За допомогою VPN будь-яка людина в Україні може і далі заходити на сайт “Вконтакте” і далі читати все що завгодно. Тут санкції взагалі не спрацювали”, – наголошує він.
Через Facebook та Twitter також поширюють пропаганду в Україні, вказують правозахисники
Окрім цього, Шааф вказує на вибірковість підходу української влади до блокування. Адже дезінформація та пропагандистські матеріали розміщуються і в інших соцмережах, зокрема на таких платформах як Facebook і Twitter, однак вони не є заблокованими для українців. “Просто блокуючи доступ, без прийняття інших заходів для ефективної протидії таким загрозам як дезінформація, можновладці, фактично, у першу чергу підривають заявлені ними ж цілі введення цих санкцій”, – вважать у Freedom House.
Що робити?
Метью Шааф пропонує, аби українська влада відмовилася від політики блокування сайтів і перейшла до більш вибіркового блокування контенту, який несе загрозу національній безпеці України. “Якщо б хотіли дійсно вирішити проблему, то ми б визначили, що більш небезпечне для суспільства і підготували аргументи, чому саме це несе загрозу, то тоді можна сформувати політику навколо цього”, – зазначив Шааф.
Правозахисники радять владі передусім змінити підхід до санкцій і, якщо вони дійсно потрібні, запроваджувати їх виключно через суд, а не указом президента на таємне рішення РНБО. Окрім цього, вони радять українській владі створювати якісний, багатомовний, об’єктивний та достовірний контент, орієнтований на Україну, та збільшувати кількість платформ, які беруть участь у його поширенні як всередині країни, у тому числі на непідконтрольних українській владі територіях, так і за її межами.
Тим часом нинішня влада, схоже, поки що не збирається нічого змінювати. Як повідомив DW заступник голови комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Потураєв, про розблокування доступу до російських інтернет-ресурсів нині не йдеться. “Не думаю, що повернення доступу до сайтів може розглядатися, зважаючи на те, що відбувається в Росії , зокрема з інтернет-медіа. Там не залишилося незалежних медіа, які б займалися не пропагандою, а тим, чим мають займатися медіа”, – сказав Потураєв.
