Перше в історії падіння цін на ф’ючерси американської нафти WTI нижче 0 доларів за барель приголомшило світ і продемонструвало, наскільки великий надлишок нафти є в світі.
Що стало причиною падіння цін на нафту, хто виграє і програє після цього в Україні та світі, BBC News Україна розповіли українські експерти з енергетики.
Чому це сталося
По-перше, не йдеться про падіння цін нижче 0 доларів на реальну нафту в її фізичному об’ємі.
“Ф’ючерси – це біржовий інструмент, цінний папір, досить спекулятивний, який означає, що у власника є опціон на викуп нафти у точно визначений час. Подешевшали зараз саме опціони, які треба реалізовувати до 21 квітня. Власник цього паперу змушений або забрати обсяг, за який він заплатив, на родовищі в Техасі, або намагатися ці зобов’язання передати іншому”, – пояснює директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн.
За його словами, зараз виникла ситуація, коли власники намагалися позбутися травневих ф’ючерсів в умовах перенасичення ринку нафтою та нестачі ємностей для її зберігання.
“Власнику цього паперу сьогодні простіше навіть доплатити покупцеві, щоб здихатися цієї позиції”, – пояснює він від’ємну ціну.
“Схожа ситуація нещодавно виникла в Західному Сибіру – власник свердловини доплачує покупцеві за те, щоб він вивіз обсяг нафти і виробництво не зупинилося. Транспортування цієї нафти до Чорного моря дорожче, ніж вартість цієї нафти”, – каже Сергій Куюн.
Президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар пов’язує падіння цін з тим, що домовленість про скорочення видобутку нафти, якої 10 квітня досягли у форматі ОПЕК+ Саудівська Аравія та Росія, заздалегідь була недостатньою для зменшення надлишку нафти у світі.
“OПЕК тоді називала цифру у 14,7 млн барелів надлишкової нафти, Міжнародне енергетичне агентство – 25 млн. Домовленість стосувалася 14,7 млн барелів на день, але ми вже бачимо, що коли вона почне діяти 1 травня, то не матиме ефекту”, – зазначає він.
На думку Михайла Гончара, чинна домовленість і не виконується. Уряд Росії не може погодити скорочення видобутку нафти з російськими нафтокомпаніями.
“Є певна квота, на яку має скоротити видобуток нафти Росія, її уряд має погодити рівні скорочення для нафтових компаній, а там кожний показує на іншого і каже, що йому не можна скорочувати”, – пояснює він.
Тепер нафтовидобувним країнам треба домовлятися про скорочення на більші обсяги, але ознак готовності до цього немає.
“Зайвої нафти вже 30 млн барелів, і треба врахувати фактор економічного спаду через карантинні обмеження. Але якщо домовленості щодо 14,7 млн не виконуються, то важко собі уявити, що домовленості про скорочення на 30 млн барелів будуть успішними”, – вважає Михайло Гончар.
Іншим фактором, який вплинув на падіння цін, він називає брак потужностей для зберігання нафти.
Якою буде ціна далі?
“Через глобальну невизначеність з пандемією у найближчі місяці нафта може коштувати десь 10-20 доларів за барель”, – вважає Михайло Гончар.
Надлишкова нафта продовжуватиме тиснути на ринок, а чим більше пропозиція перевищуватиме попит, тим нижчою буде ціна.
Сергій Куюн каже, що спрогнозувати ціну нафти на найближчі місяці важко. Багато залежить від завершення карантину та відновлення споживання.
“Світ ніколи не стикався з такими викликами. Ціна падає, тому що літаки не літають, автомобілі стоять, люди сидять вдома, підприємства скоротили виробництво. Ніхто не знає, коли відновиться споживання. Ясно поки що одне – нафта буде дешева”, – каже експерт.
А що з українським експортом?
“Коли падає нафтовий ринок – падають й інші сировинні ринки, тому це відіб’ється на ціні українського експорту, хоча є певні особливості”, – вважає Михайло Гончар.
Українська металургія страждатиме через падіння ділової активності та обсягів будівництва, що викличе менший попит на метал та зменшення його ціни.
Водночас він бачить перспективи для аграрного експорту, який, щоправда, залежить від врожаю цього року.
“Питання продовольчої безпеки стає більш чутливим, ціни можуть зрости. Продовольство потрібне завжди. Для українських аграрних виробників все буде добре, якщо буде нормальний врожай”, – вважає Михайло Гончар.
З оптимізмом дивиться на галузь АПК у цій ситуації і Сергій Куюн.
“Зараз для нас дешевшають імпортні позиції, а експортна – аграрна продукція – залишається високою. І це логічно – люди можуть перестати їздити, але ж їсти вони не перестануть”.
Бензин подешевшає?
Михайло Гончар зазначає, що споживачам нафтопродуктів нинішня ситуація вигідна.
“На наших заправках ціна останній місяць зменшується. Літр 95-го бензину в ідеалі може коштувати і 20 грн, але не думаю, що нижче”, – прогнозує він.
Водночас він радить у цьому випадку завжди звертати увагу на курс гривні до долара.
“В Україні ми мало нафти купуємо і переробляємо, а купуємо переважно готові нафтопродукти – дизель, бензини, авіапаливо – за долари. Чим вищим буде курс долара, тим більше гривні витрачається на імпорт”, – каже він.
“Для України дешева нафта – це добре, 80% споживання забезпечується за рахунок імпорту нафти і нафтопродуктів, тобто будемо платити менше, менше валюти йтиме з країни”, – вважає Сергій Куюн.
На думку експерта, зараз сформувалися передумови для падіння цін на нафтопродукти ще на 10%, і можна було б очікувати і більшого падіння, якби на галузі АЗС не позначився карантин.
“Споживання впало на 30-40%, а це – падіння рентабельності АЗС. Власник заробляв на кожному літрі, а цих літрів стало на 30-40% менше. Водночас потужності АЗС та їхні колективи потребують утримання, треба засоби захисту купувати, людей довозити за відсутності транспорту”, – пояснює Сергій Куюн.
Чи настав час Україні запасатися дешевою нафтою?
“Це ідея є слушною, оскільки 15 років тривають розмови про створення стратегічного резерву”, – підтримує ідею Михайло Гончар.
Водночас він зазначає, що не йдеться про нафту WTI з США.
“Можна купити нафту з від’ємною ціною, але треба розуміти, що її доставка сюди обійдеться дуже дорого, оскільки за останні місяць-півтора ставки фрахту на доставку виросли у 10 разів”, – пояснює експерт.
Михайло Гончар пропонує зробити ревізію резервуарів для зберігання нафти, які є у Південному в Одеській області, в Бродах, Одесі, Кременчузі, Дрогобичі, Надвірній, Херсоні.
Він нагадує, що і раніше питання стратегічного запасу обговорювалися, але уряд намагався залучити до цього комерційних суб’єктів, але через високу ціну за це ніхто не брався
“Слушний момент все це почати робити. До того ж, Нафтогаз в результаті судового процесу проти Газпрому отримав 3 млрд доларів, частину яких можна використати для вирішення цієї стратегічної задачі”, – твердить Михайло Гончар.
Натомість Сергій Куюн вважає, що реалізації такої задачі заважає економічна ситуація.
“Концепція непогана, але це кошти держбюджету, може бути проблема – ми і так чекаємо на кошти МВФ, і нам не до таких гарних проєктів як закупівля нафти та нафтопродуктів на зберігання”, – пояснює він.
Він нагадує, що Україна вже почала у березні закуповувати нафту в Азербайджану в рамках формування резерву.
Загроза конфлікту Саудівської Аравії та Росії
До падіння цін на нафту призвело не тільки зменшення споживання через карантин, але й боротьба Росії та Саудівської Аравії.
“Тут без варіантів виграє Саудівська Аравія. Вона зробила преференцію для європейських та азійських споживачів, що стосується знижки на експортовану нафту і відстрочки платежів на 90 днів”, – прогнозує Михайло Гончар.
“Брак потужностей змушує домовлятися на невигідних умовах тих, у кого найбільш проблемний нафтовидобуток, а найбільш проблемний він саме в Росії. Значна частина нафтовидобутку в Росії – це виснажені родовища Західного Сибіру, Поволжя, це обводнені родовища, де зі свердловини йде більше води, ніж нафти”, – пояснює Михайло Гончар.
Експерт нагадує, що на відміну від сланцевого нафтовидобутку в США, де свердловину можна законсервувати, в Росії це не вийде.
“Там свердловина або працює, або якщо її вирішили заглушити – відновлення буде економічно недоцільним, нерентабельно”, – каже він.
Михайло Гончар вважає, що на світовому ринку відбувається інтенсивний перерозподіл з витісненням слабких гравців.
“Росії складно зберегти свою частку на ринку. Її нафта менше конкурентна, ніж саудівська, яка до того ж більш якісна щодо вмісту легких фракцій, які використовуються при виробництві бензину”, – зазначає експерт.
Він нагадує про підірвану репутацію Росії внаслідок експорту “брудної” нафти у Білорусь у квітні 2019 року.
“Це був серйозний сигнал для європейців, що з російським нафтовидобутком не все добре. Це говорить про стан російських нафтових родовищ, вони обводнені, з них викачують надлишкову нафту, використовуючи різні хлорорганічні сполуки, щоб інтенсифікувати видобуток і витягнути з надр те, що там лишилося”, – пояснює Михайло Гончар.
На його думку, Саудівська Аравія добре врахувала, що в російських надрах дедалі менше якісної нафти, а через санкції – проблеми з сучасними технологіями, тому Ер-Ріяд робить преференції споживачам і відвойовує ринок.
В цих умовах у деяких гравців може виникнути спокуса радикальних дій.
“Може виникнути ситуація, в якій нафтовидобувні країни підуть на кроки, спрямовані на знищення конкурента. Я не виключаю сценарію війни у Перській затоці з метою знищення Саудівської Аравії як гравця”, – наголошує Михайло Гончар.
Він нагадує, що Саудівська Аравія веде боротьбу в першу чергу проти Ірану, а вже потім – проти Росії.
Саме Іран в Ер-Ріяді називають ініціатором атаки за допомогою дронів на саудівський нафтокомплекс Абкайк та родовище Хурайс 14 вересня 2019 року, внаслідок якого впав саудівський нафтоекспорт і на деякий час підстрибнули ціни на нафту в світі.
“Думаю, що росіяни та іранці зараз зрозуміли, що Саудівську Аравію треба помножити на нуль. Ірану вже немає чого втрачати, він втратив левову частку нафтоекспорту через санкції США”, – вважає Михайло Гончар.
Ескперт не виключає, що Росія у “гібридній манері” також буде намагатися зменшити видобуток нафти у Казахстані та Азербайджані, чия нафта заважає діям Кремля на ринку.
