Британська Палата громад остаточно відкинула план прем’єра Джонсона провести вибори до дати “брекзиту” і пішла на перерву до середини жовтня. Ухвалений парламентом закон про відтермінування “брекзиту” набув чинності. Що далі?
Здавалося б, відповідь відома: далі – те, що вирішив парламент. Але у Британії обговорюють варіанти, які на перший погляд виглядають повним абсурдом.
Зовні все просто. Парламент не працює до 14 жовтня. Уряд увесь цей час намагається домовитися з ЄС про новий варіант угоди про вихід. Якщо не домовиться, просить про відтермінування до 31 січня 2020 року, рішення про яке, скоріше за все, ухвалять на саміті ЄС 17-18 жовтня. Після цього парламент Британії обговорить головне питання, що залишається невирішеним: коли проводити позачергові вибори.
Але прем’єр-міністр Борис Джонсон і його міністри останніми днями одночасно і запевняють, що виконають закон, який наказував би прем’єру просити ЄС про відтермінування, і твердо обіцяють за будь-яких умовах вивести Британію з ЄС 31 жовтня – тобто по суті говорять, що відтермінування не буде .
Формально у пана Джонсона є така можливість: закон вимагає або просити про відтермінування, або узгодити з ЄС новий варіант договору про вихід – такий, який погодилася б ратифікувати більшість у Палаті громад.
“Ну, значить, я поїду до Брюсселя, доб’юся угоди, і ми все одно вийдемо 31 жовтня“, – сказав журналістам Борис Джонсон 6 вересня.
Але яким чином пан Джонсон має намір домогтися угоди, наразі зовсім не ясно. По-перше, лідери ЄС неодноразово повторювали, що нові переговори на старих вихідних позиціях неможливі, а по-друге, згідно з численними заявами з обох сторін, жодні, навіть попередні, переговори фактично не йдуть, тому що Британія просто вимагає виключити з угоди головний конфліктний пункт – про ірландський кордон – але не пропонує ніякої прийнятної альтернативи.
Останнім на цю тему висловився у понеділок прем’єр-міністр Ірландії Лео Варадкар на прес-конференції з Джонсоном, який приїхав до нього.
“Ми готові вислухати будь-які конструктивні пропозиції, як вийти з цього глухого кута. Але ми не можемо погодитися і не погодимося замінити юридичні гарантії на одні лише обіцянки“, – сказав ірландський прем’єр.
Які ще варіанти?
Ситуація виглядає безвихідною для пана Джонсона. Він став прем’єром через обіцянку за будь-яких умов вивести країну з ЄС 31 жовтня, а тепер у нього на руках – закон, який наказує відкласти вихід. Якби Палата громад погодилася на вибори 15 жовтня, пан Джонсон встиг би скасувати цей закон до вирішального саміту ЄС 17-18 жовтня, але парламент не став робити йому такий подарунок.
Але у Британії така заплутана, побудована на суміші юридичних норм і традицій політико-правова система, що у країні всерйоз обговорюють, як прем’єр-міністр може все-таки обійти або позбавити сенсу закон.
Варіанти ці, згідно з витокам з уряду і міркуваннями політиків, такі:
- прем’єр просто відмовляється виконати закон, депутати подають до суду, уряд оскаржить рішення, справа затягується, тим часом “жорсткий брекзит” відбувається сам собою;
- варіація попереднього сценарію: уряд сам оскаржить законність закону в суді;
- прем’єр надсилає до Брюсселя, як вимагає закон, листа з проханням про відтермінування і одночасно відправляє туди ж іншого листа, в якому повідомляє, що сам уряд не хоче відтермінування;
- прем’єр просить ЄС про відтермінування, але домовляється з лідером однієї з країн союзу, аби той наклав вето на рішення про відтермінування.
Для реалізації усіх цих варіантів, крім останнього, на думку тих, хто про них міркує, у вікових покладах британських законів і прецедентів цілком можуть знайтися формальні обґрунтування.
Що стосується домовленості з однією з країн ЄС, то це міркування наразі виглядає теоретичним: досі інші 27 країн ЄС демонстрували єдність у питанні “брекзиту”.
Щоправда, чим далі, тим більш відкрито політики ЄС виявляють подив і роздратування щодо позиції Британії.
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ле Дріан, відповідаючи вихідними в ток-шоу на питання, чи погодиться Франція на прохання про відтермінування, заявив: “У нинішніх обставинах – ні. Ми не можемо займатися цим кожні три місяці”.
Міністр торгівлі Нідерландів Сігрід Кааг у газетному інтерв’ю висловилася схожим чином.
“Настає момент, коли визначеність поганого результату може бути краще тривалої невизначеності без жодних перспектив”, – сказала Кааг.
Але, попри ці заяви, поки що міжнародні аналітики схиляються до думки, що ЄС все ж дасть Британії відтермінування, і навіть, можливо, запропонує більш довге, ніж до 31 січня. Згідно з законом, ухваленим Палатою громад, прем’єр буде зобов’язаний погодитися із запропонованим терміном, якщо парламент не ухвалить іншого рішення.
“Ніхто з інших 27 країн ЄС не хоче зіштовхувати британців з обриву, просто прохання про відтермінування має бути чесно обґрунтоване. Тут, у Брюсселі, завжди превалювала думка, що щось подібне до позачергових виборів буде достатнім обґрунтуванням”, – цитує Reuters анонімного європейського високопосадовця. На думку цього дипломата, заяви французького і голландського міністрів були скоріше орієнтовані на внутрішню аудиторію.
Вибори “до” або вибори “після”
Саме питанням про позачергові вибори і має намір зайнятися Палата громад наприкінці жовтня.
При цьому дострокових виборів хочуть усі основні партії – принаймні на словах. Але ключовим для британських політиків моментом стала дата, на яку призначати вибори: до 31 жовтня або після.
Борис Джонсон вимагав призначити голосування на 15 жовтня. Він сподівався консолідувати голоси противників ЄС, виграти і з цим новим мандатом – і новим складом Палати громад – скасувати закон про відтермінування і все-таки вивести країну з ЄС 31 жовтня.
Опозиція ж на чолі з лейбористами розраховує, що якщо спочатку повністю гарантувати відстрочення, і потім провести вибори після 31 жовтня, то Джонсон піде на них як політик, який не виконав свою головну і по суті єдину обіцянку – і програє.
Одне з останніх опитувань, проведене компанією ComRes, підтверджує: в разі виборів до 31 жовтня консерватори наберуть на кілька відсотків більше голосів, ніж лейбористи, а якщо вибори пройдуть після невдалого “брекзиту”, то торі зовсім небагато, але програють лейбористам.
Але заковика в тому, що, за розрахунками соціологів, ані та, ані інша партія в будь-якому випадку не набере зараз більшості.
Хоча ситуація постійно змінюється – і разом з нею змінюються настрої виборців.
Тому можна довго міркувати про різні варіанти передвиборних пактів і коаліцій, а можна сказати просто: підсумки виборів зараз абсолютно непередбачувані.
