Що стало відомо про роль Генадія Корбана в трагічних подіях 2014 року?
Як повідомляє власний кореспондент Укрінформу, у Брюсселі відбувся прем’єрний показ документального фільму «Битва за Дніпро», автором якого є естонський журналіст Крістер Паріс. У фільмі йдеться про відданість та патріотизм українців у відбитті російської агресії, про Дніпро – як один з центрів спротиву та про Іловайську трагедію.
Читатйте також: Блокування підприємством Ігоря Коломойського канадського інвестиційного проекту в Нікополі викликало потужний міжнародний резонанс
«Це не голлівудське кіно. Це – Україна у 2014 році та сьогодні, на яку підступно напав колишній «брат». Нині Росія перетворилася на смертельного ворога. Естонія також має кордон з Росією. Наш східний сусід намагається провокувати, наприклад, «цивільне громадянське повстання у Нарві». Але ми захищені євроатлантичними цінностями. Ми високо цінуємо відданість та жертовність українців у захисті своєї країни» – сказав на презентації Паріс.
На початку стрічки йдеться про те, що місто Дніпро в 2014 році стало своєрідним логістичним центром спротиву російській агресії, а події під Іловайськом – найбільшою трагедією тієї війни, підступним ударом російських інтервентів, які, між тим, продовжують стверджувати, що «їх там не було». Хоча фактів їх присутності було зібрано багато різними журналістами, про що йдеться, наприклад, у сюжеті «Донбас. Реалії»:
Дії росіян в тих подіях у фільмі називаються підступними та такими, що порушують загальноприйняті правила ведення війн.
«Після переможної Революції країна в повній розрусі. Колишній брат виявився смертельним ворогом і здійснив напад. П’ята колона намагається заволодіти країною. А люди, які сповнені щойно народженого патріотизму, поспішають на захист Батьківщини» – сказав Крістер Паріс на презентації.
«Це історія Дніпра, міста, яке забезпечило найбільшу кількість волонтерів для боротьби з російською окупацією. Як так трапилося, що місто, де вже були підняті російські прапори, стало форпостом всієї Західної цивілізації? І чи залишиться воно українським?
Чи боролися ми заради добра чи аби потішити самолюбство деяких людей? Чому трапилася ця найбільша військова катастрофа, коли майже 400 солдатів загинуло в «зеленому» коридорі? Наскільки сильною є підтримка тилу, в той час як солдати на фронтовій лінії щодня зазнають втрат?» – на ці питання йде пошук відповідей у фільмі.
«Найбільше добровольців було з Дніпра, найбільше мобілізованих, призваних і зараз по контракту – з Дніпропетровської області. І це є свідченням справжнього патріотизму!» – говорить о. Дмитро, військовий капелан, розказуючи про роль Дніпра у захисті країни від російської агресії.
«Треба розуміти, де внутрішній ворог, який маскується під українця» – зазначає Андрій Сарвіра, засновник «Ветерано піца» у Дніпрі.
«Іноді здається, що тут (в Дніпрі – прим. ред.) ворогів набагато більше, ніж там, на фронті» – продовжує Сергій Кущенко, доброволець батальйону «Дніпро-1».
В цьому контексті ц фільмі говориться про те, що в 2014 році Президент України віддав керуванням Дніпром та областю тріумвірату, який складався з мільярдера Ігоря Коломойського, майбутнього мера, а на той момент – бізнесмена-блогера Бориса Філатова та його друга Геннадія Корбана. Вони отримала карт-бланш на керування областю і дуже специфічно цим скористалися.
«Під кінець революції повернулися з Ізраїлю троє наших місцевих діячів: теперішній наш міський голова Борис Філатов, його радник Корбан і, тоді ще вони були друзями, Святослав Олійник. Вона прибули сюди і зразу разом з Коломойським вони почали тут організовувати оборону міста. Але десь вже в 2015 році вони чомусь вирішили, що вони самостійно врятували місто» – говорить у фільмі Ярема Галайда, учасник боїв за Іловайськ.
У фільмі говориться, що Ігор Коломойський створив справжню приватну армію, витрачаючи 10 мільйонів доларів в місяць і зосередивши разом з Корбаном, до 20 тисяч бійців. Саме тут, в Дніпропетровській облдержадміністрації, прийняли рішення атакувати окупований Іловайськ. Ресурсів було як би досить. Молоді люди, часто без будь-якої військової підготовки, були сповнені патріотизму і відчували обов’язок захищати Україну. Згодом це стало однією з найбільших катастроф в нинішній війні. Тепер, через чотири роки, люди до цих пір запитують: що ж сталося, і хто в цьому винен?.
Щоб зрозуміти всі причини Іловайської трагедії, Крістер Паріс записав інтерв’ю з очевидцями трагічних подій серпня 2014 року. Зокрема, доброволець Ярема Галайда підтверджує роль Геннадія Корбана в спонуканні бійців до штурму Іловайська.
«Корбану захотілося своє ім’я підняти, я так розумію це все. Він зібрав усіх командирів добробатів, оскільки фінансування їх йшло з Фонду оборони країни, він почав їх шантажувати, примушувати йти в бій, в Іловайську».
«Добровільні підрозділи не мали важкого озброєння. Вони перебували в штаті в міністерстві внутрішніх справ, і вони не були призначені для ведення серйозних боїв. Основне призначення – зачистка вже звільнених територій від залишкових банд терористів» – говорить у фільмі блогер і історик Дмитро Вовнянко.
У фільмі наводиться цитата з посту Віктора Муженка, начальника Генерального штабу Збройних сил України, який підтверджує інформацію про особисту зацікавленість Генадія Корбана в штурмі Іловайську та про його відповідальність за цю операцію:
“Я думаю, що такий вплив був. Я не можу привести якусь фактуру Вам, я думаю, що є достатньо компетентних органів, які повинні займатися і мати певну інформацію. Це одне, а друге те, що я знаю про цю нараду, яка була у Корбана. Така інформація у нас була.
Була інформація також про нараду, яка була в Курахово. Там теж питання розглядались щодо важливості критичних об’єктів на території Донецької області. Були й там, я так розумію, і певні плани взяття під контроль Іловайська. Це був просто проміжковий етап до володіння якимись серйозними об’єктами. Можливо ТЕС, можливо якийсь інший об’єкт на території Донецької області»
Наслідки цієї операції були жахливі – російські війська, які здійснили вторгнення на територію України, цинічно розстріляли українських військових в так званому «зеленому коридорі» та спільно з місцевими бойовиками вбили більше 300 українських солдат. На сьогодні офіційним вважаються наступні цифри: 366 осіб загинули, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, близько 300 потрапили в полон.
«Політична ситуація в Україні – це суміш корупційних скандалів, зловживань правоохоронних органів й переплетення особистих бізнес-інтересів. Мер Філатов з гордістю розповідає, як на його друга Геннадія Корбана порушили кримінальну справу – за викрадення людей, але не визнали винним. Прихильники Корбана стверджують, що причиною того переслідування був конфлікт із чинним президентом Петром Порошенком. Але з поверненням самого Корбана до України, незалежні активісти б’ють на сполох: самопроголошені рятівники Дніпра використовують місто виключно для особистого збагачення» – говориться у фільмі.
Під час роботи на фільмом естонський журналіст поспілкувався з активістом Денисом Селіним, заступником голови правління ГО «Платформа Громадський Контроль. Дніпрянин відслідковує міські закупівлі, тому прямо каже – частину бюджету «освоюють» фірми, які прямо чи опосередковано контролює бізнесмен Геннадій Корбан, друг мера Дніпра Бориса Філатова та колишній заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського.
«Коли ми почали досліджувати куди йдуть кошти від ремонту вулиці Курчатова, щоб ви розуміли це десь 120 мільйонів гривень за відрізок 2 кілометри. Не досить довгий відрізок і як на мене сума завищена. То тоді ми побачили, що субпідрядними організаціями виступають фірми близькі до Геннадія Корбана. Ситуація досить неоднозначна. Коли ми в документах чітко бачимо спорідненість фірм учасників, спорідненість документів і так далі, тому я вважаю, що великі тендери в нашому місті проходять досить непрозоро і в них зацікавлені конкретні особи» – зазначив Денис Селін.
Також у фільмі естонського журналіста є інформація про відкриті проти Геннадія Корбана кримінальні провадження, зокрема – № 12014040670002852 від 15 серпня 2014 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення: «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», «Незаконне заволодіння транспортним засобом», «Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника».
Фільм також піднімає питання дивної присутності у команді тих, хто оголосив себе рятівниками міста і країни, відвертих ворогів.
Згадується Валерій Чорнобук, колишній кримський суддя, якого «через брак кадрів», за словами Бориса Філатова, взяли у владу, проте змушені були його позбутися, коли правда вийшла назовні. Автора фільму дуже здивувало, що навіть в цей момент міський голова Дніпра захищав свого протеже.
«Проросійські сили мають певні позиції. І, нажаль, ми бачимо, що вони нікуди не зникли. Сьогодні Дніпро, яке виступило як такий наріжний камінь захисту сходу та центру України, взагалі – щоб українська держава мала можливість встояти, вже не є таким зараз, коли певні інтереси вже не співпадають з державними, а олігархічні групи все одно живуть за власними законами» – сказав у підсумковій частині фільму Дмитро Левусь, директор політичного центру «Український меридіан».
20 серпня цього року Генадій Корбан на своїй сторінці у Фейсбук назвав себе «безпосереднім учасником іловайських подій». На це досить бурхливо відреагував один з героїв фільму Ярема Галайда:
«Прочитав у Корбана прекрасний пост про те, як він … мля, виявляється, безпосередній учасник Іловайської операції.
Оба на, пацани-іловайці! У нас з вами новий соратник, який разом з нами землю гриз в тому розвеселому містечку)
Боляче йому, згадує, винуватців поіменно пам‘ятає. О‘как!
Що ж таке стало з «рятівником Дніпра»?
Пригадується мені, що ще до недавна він все більше героїчно відхрещувався від своєї участі в тих подіях. Руцями і нозями відбрикувався від будь-яких заяв про його роль в тому, чому це і як добробати опинилися в Іловайську.
А роляшка його цікава…
Ну то на його совісті.»
Про роль Генадія Корбана в подіях під Іловайськом говорилося багато в українських ЗМІ.
«Іловайськ був чисто міліцейської операцією. Планування проводилося не військовими, а Корбаном, Семенченко та іншими розумниками, які зараз перекладають відповідальність на ЗСУ. Легалізував операцію за участю ЗСУ Хомчак, який порушивши наказ Муженка поїхав в Іловайськ. А потім втік і невідомо де пропадав три доби. І був знайдений був на тому місці, яке до цього прочісував армійський спецназ.
…Група людей без інформації, без даних розвідки, без освіти, без військового досвіду, без найменшого уявлення про війну на той момент, на догоду шкурнякам однієї з ФПГ спланувала “операцію”, а точніше авантюру, справжньою метою якої був віджим Зугреса у Ахметова?» – писав відомий волонтер Роман Донік.
Цю інформацію підтверджував і колишній міністр оборони Валерій Гелетей.
Попри наявність такого великої кількості свідчень про те, що саме Генадій Корбан відповідальний за найбільшу трагедію російсько-української війни, яка в той момент дуже сильно вплинула на морально-психологічний стан українського війська та добровольців, покарання за це він уникає.
Однією з цілей презентації фільму в Європі, демонстрації його впливовим європейським політикам, за словами автора, було донесення правди про ті події. І покарання винних.
