Чи потрібно добровольцям з Росії спростити процедури отримання українського громадянства?
У четвер під Верховною Радою України пройшла акція партії “Національний корпус” та інших націоналістичних організацій (т.зв. “Азовського руху”), які вимагали від влади спростити процедуру надання українського громадянства іноземцям, які воювали на стороні України на Донбасі. Мова йде переважно про росіян, які служили у полку “Азов”, хоча серед іноземців, які воювали в офіційних та неофіційних підрозділах на Сході України є й громадяни Білорусі, Грузії та інших країн.
Отримати український паспорт відповідно до всіх легальних процедур для багатьох з “іноземних АТОшників” проблематично, адже для цього необхідно отримати довідки від правоохоронних органів у своїх країнах. Для багатьох з них візит додому за такими довідками майже напевно означатиме арешт та звинувачення за статтями про найманство та участь в іноземних військових конфліктах.
В “Азовському русі” наполягають – такі люди заслужили, щоб Україна дозволила їм отримати громадянство за спрощеною процедурою. Там навіть розробили законопроект “щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України”. Офіційні ж інстанції наполягають на дотриманні всіх необхідних процедур, щоб в Україні не опинилися люди, причетні до міжнародного тероризму чи інших злочинів. Саме цим пояснив генпрокурор Юрій Луценко нещодавню висилку до Росії уродженця Інгушетії Тимура Тумгоєва. “Перетворювати Україну в накопичувач кримінальних елементів ми не маємо права”, – написав у Facebook генпрокурор.
Нікіта Макєєв, позивний “Одісей”, (Санкт-Петербург). В Україну приїхав у липні 2014 року.
Якщо говорити коротко, то приїхав через те, що в мене загострене відчуття справедливості. Одразу потрапив в “Азов” в окремий взвод… Брав участь у бойових діях взимку [2014-2015 рр]. Далі допомагав у роті постачання, адже отримав контузію, яка періодично давала про себе знати. Потім допомагав на “Атеці” (База “Азову” в Києві. – Ред.) з підготовкою та волонтерством. Коли у мене почали з’являтися проблеми з документами, то цей наліт “хрестового походу” розвіявся. Я приїхав у Київ й зрозумів, що ми тут нікому не потрібні, окрім тих, з ким разом воювали. Хтось ще по інерції продовжує воювати, адже легально влаштуватися на роботу неможливо. Я ж у нинішньому форматі на війні я себе не бачу, адже мій підрозділ вивели з фронту і я не розумію, як так можна: тут ми воюємо, а тут возимо “контрабас” і не стріляємо. Зараз ми просимо на законодавчому рівні захистити всіх нас, бо ми захищали всіх вас. Захистити від депортації до країн СНД – Росії, Білорусі, Грузії – де на нас очікують катування і в’язниці, а декого і смерть, як добровольців з Кавказу, яких вважають “особистими ворогами Кадирова”.
Валентин, прізвище не називає (Красноярськ):
Майже три роки пробув у полку “Азов” – з початку 2015 року. Захищав територіальну цілісність України. Під час Майдану та початку анексії Криму підтримав Україну, займався політичною діяльністю в Росії. Це призвело до проблем із законом (Валентина, який був студентом-істориком, у Росії звинуватили в нарузі над “пам’ятниками на честь перемозі у Великій вітчизняній війні”. – Ред.) і я вирішив їхати до України. Зараз у Києві вже більше півроку намагаюся якось легалізуватися. Подав заявку на отримання статусу біженця. Вона розглядається від півроку, її можуть безкінчено продовжувати. Тож поки що строк розгляду – до грудня. На жаль, дуже великий відсоток відмов, і що буде при відмові, я навіть і не знаю. Є небезпека, що у такому випадку та при відмові по апеляції мені випишуть розпорядження впродовж десяти днів залишити територію України. Враховуючи, що закордонного паспорта у мене немає, вибору куди їхати у мене немає… Знаю кілька випадків людей, які змушені були повернутися до Росії та отримували реальні строки у російських в’язницях. Зараз знайшов звичайну громадянську роботу, але оскільки всіх документів немає, змушений працювати неофіційно.
