Патрульній поліції в Україні не вистачає чверті службовців. Не достатньо високі зарплати, понаднормова праця й брак перспектив стримують кадрове поповнення. На допомогу кличуть курсантів і строковиків-нацгвардійців.
Cпекотного серпня 2015-го кияни масово переживали щось на кшталт першого кохання. Ніколи раніше правоохоронці не викликали в них стільки теплих почуттів, як новостворена патрульна поліція. Із ввічливими юнаками та дівчатами у стильних чорних одностроях обнімалися та фотографувалися на кожному кроці, їм купували каву та морозово, а їхні білі “пріуси” зустрічали у дворах багатоповерхівок ледь не оплесками.
“Моя нова поліція” мала стати першою ластівкою реформ правоохоронної системи. Патрульну відокремили від регіональних управлінь МВС в окрему вертикаль, на її запуск у регіонах чекали як на свято. До приймальних комісій вишикувались черги із гіпстерів, клерків із вищою освітою та навіть бізнесменів – багатьох вабила навіть не зарплата, вдвічі більша порівняно із старою міліцією, а нечувані довіра населення та престиж професії.
Та за чотири роки нестача кадрів в патрульних – найбільша серед поліцейських управлінь. За даними департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України станом на 1 червня, там лишались вакантними 3800 посад – 20 відсотків від запланованої кількості. В новому наборі до лав патрульних, оголошеному 3 серпня, йдеться вже про 5,5 тисяч вакансій.
Розчарування від показників
“Перші набори патрульних вірили, що йдуть міняти стару міліцейську систему, – говорить поліцейська з Одеси Зоя Мельник. – Та коли вона відроджується на твоїх очах, багато хто просто не витримує і йде”.
На початку липня в низці постів у соціальній мережі Facebook Мельник чи не першою наважилась винести критику умов роботи в поліції назовні. В розмові з DW вона найбільше обурюється поверненню гонитви за поліцейською статистикою – керівництво одеського управління начебто встановило для патрульних неофіційну норму з протоколів про правопорушення.
“Якщо не виконуєш – тебе не знімають зі зміни, можуть перевести на піше патрулювання, перестануть підвищувати, – пояснює Мельник в розмові з DW. – Тому дедалі більше поліцейських, замість того, щоб їздити на виклики, оформлюють порушення правил дорожнього руху на перехрестях”.
У результаті такої роботи ростуть не тільки показники протоколів – кількість скарг мешканців Одещини на неприбуття нарядів за 2018 рік зросла майже вдвічі до понад 12 тисяч. Такі цифри наводить обласне управління у відповідь на запит адвоката Мельник Романа Лиходіда. Нині він захищає поліцейську від звільнення – зробити це пообіцяв публічно очільник департаменту патрульної поліції Євген Жуков, закинувши підлеглій “піар та хайп”. Та врешті Нацполіція таки розпочала внутрішню перевірку, і наприкінці липня в Одесі повністю замінили командування патрульних.
“Від престижу – тільки згадки”
Випадок Зої Мельник привернув увагу до низки системних проблем всередині патрульної поліції, вважає Денис Кобзін, директор Харківського інститут соціальних досліджень, що вивчає зокрема питання взаємодії правоохоронців з громадами. “Понаднормова робота на масових заходах, графік, який не дає сходити у відпустку, зарплати, які вже давно не є рекордними – від минулого престижу патрульної поліції лишились тільки згадки”, – розповідає він.
Врешті сама структура патрульної – як окремого департаменту із власною вертикаллю – створила проблему “скляної стелі” кар’єрного зростання для амбітних поліцейських з перших наборів. В 2015 році до патрульної поліції набрали 75-80 відсотків людей з вищою освітою. Зараз ці люди з офіцерськими званнями на вулиці роблять “первинну поліцейську роботу”, визнавав проблему з кар’єрним зростанням всередині патрульної голова Нацполіції Сергій Князєв ще на початку 2017 року. Тоді він запровадив програму переведення амбітних патрульних на оперативну роботу в місцеві управління. З того часу за межі патрульної поліції перевелися понад тисяча працівників, розповідає DW заступник голови департаменту Олексій Білошицький. Однак молоді кадри, як бачимо, не поспішають заповнювати вакансії, що звільнилися в патрульній поліції.
Нові набори патрульна поліція оголошує щомісяця. Та їхні результати не надто вражають – так, за результатами конкурсу, оголошеного на початку липня в Києві відбір пройшли лише вісім кандидатів. При цьому, за словами керівника столичних патрульних Юрія Зозулі, дефіцит кадрів у квітні складав близько 30 відсотків або близько 800 поліцейських.
У поліції та МВС намагаються покращити умови праці патрульних, адже збільшення навантаження через некомплект призводить до нових звільнень, пояснює заступник департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький. За його словами, на початку року в департаменті вперше з моменту створення підвищили посадові оклади – базова ставка відтоді складає 10,2 тисячі гривень, на Донбасі і в містах-мільйонниках поліцейські отримують надбавки. В Києві патрульним платять найбільше – 13 тисяч на місяць, та це все одно на 17 відсотків менше середньої зарплати в столиці. “Ми сподіваємося, що новий уряд схвалить підвищення ставок і наступного року”,- говорить Білошицький.
“Коли в правоохоронців наступає реальна проблема з кадрами, вони починають обіцяти безкоштовне житло”, – розповідає Денис Кобзін, зазначаючи, що черги за відомчими квартирами в МВС зазвичай тривають десятиліттями. В кінці минулого року міністр Арсен Аваков проанонсував нову систему з придбання житла поліцейским – лізингову програму, за якою б МВС компенсувала 40 відсотків вартості квартир у розстрочку. За словами Білошицького, відтоді понад 30 працівників патрульної поліції підписали угоди про участь у програмі.
Молода кров
Тим часом резерви для покриття кадрового дефіциту доводиться шукати серед студентів. Цього літа міністерство запустило програму “2+1” – другокурсникам відомчих вишів пропонують переводитися на заочну форму навчання і працювати в патрульній поліції. “Це частина стратегії – кожен поліцейський має пройти через патрулі”, – пояснює Білошицький. Він каже, що до департаменту вже прийшло працювати кількасот курсантів-патрульних.
З 1 серпня до патрулювання вулиць МВС залучила 2 тисячі бійців Національної гвардії, які раніше могли стежити за громадським порядком тільки разом з поліцейськими.
Кобзін критикує, що 20-річні курсанти та 18-річні гвардійці-строковики ще не мають ані досвіду, ані тої спеціальної підготовки, яку проходили службовці патрульної поліції з 2015 року. Це зрештою продовжує підривати довіру громадськості – головний критерій реформи правоохоронної системи, вважає Кобзін. До речі, за даними Центру Разумкова, баланс довіри-недовіри до патрульних продовжує погіршуватись і в лютому цього року складав “мінус” 10 відсотків.
