Ризик підхопити хворобу змінює наші психічні реакції і змушує поводитися несподівано.
Мало коли ризик захворіти так багато займає наші думки, як протягом останніх тижнів. Бомбардування з усіх боків жахливою статистикою, порадами як уберегтися від хвороби та чорним гумором впливає на психіку, підвищуючи нашу тривожність.
Але постійне відчуття загрози може мати й інші, на позір менш помітні наслідки для нашої особистості.
В умовах психологічного тиску погляди на імміграцію, рівність та сексуальну свободу стають більш консервативними
В умовах психологічного тиску збільшується конформізм, погляди на імміграцію, рівність та сексуальну свободу стають більш консервативними, а толерантність зменшується. Щоденні нагадування про ризик хвороби можуть змінити навіть нашу політичну приналежність.
Нещодавні повідомлення про посилення ксенофобії та расизму можуть бути першою ознакою цих змін. Але якщо вірити науковим дослідженням, вони також відбивають набагато глибші соціальні та психологічні зрушення.
Поведінкова імунна система
Як й інші риси людської психології, реакцію на хворобу потрібно розуміти в контексті давньої історії. До появи сучасної медицини інфекційна хвороба була однією з найбільших загроз для виживання людини.
Саме тому ми виробили набір несвідомих психологічних реакцій, які мають захистити нас від потенційних патогенів. Професор Марк Шаллер з Університету Британської Колумбії називає їх “поведінковою імунною системою”.
Одним з найбільш очевидних компонентів поведінкової імунної системи є реакція огиди.
Коли ми уникаємо речей, які погано пахнуть, або їжі, яка здається нам несвіжою, ми інстинктивно намагаємось захистити себе від зараження.
Навіть одна думка про те, що ми проковтнули щось погане, може вивернути наш шлунок навиворіт, миттєво звільнивши організм від потенційної інфекції.
Як свідчать дослідження, будь-які асоціації з тим, що викликало в нас огиду, міцно врізаються у пам’ять, дозволяючи уникати цих речей за будь-яких обставин.
Оскільки людина є соціальним видом, який еволюціонував для проживання у великих групах, поведінкова імунна система також змінила й те, як ми взаємодіємо з іншими людьми.
Наші предки не розуміли конкретних причин кожного захворювання чи способів їх передачі, а тому реакції поведінкової імунної системи часто нелогічні.
Їх можуть спровокувати речі, на перший погляд, ніяк не пов’язані з хворобою.
Конформізм та нетолерантність
Експерименти показали, що коли ми відчуваємо загрозу захворіти, ми починаємо більше шанувати правила і стаємо менш терпимими до неконвенційної поведінки.
Це стосується будь-яких ознак вільного мислення, адже оригінальність і винахідливість, вочевидь, мають меншу цінність, коли є ризик зараження.
Багато наших негласних соціальних правил, приміром, як правильно готувати їжу, з якою кількістю людей безпечно спілкуватися та як утилізувати відходи – допомагають знизити ризик інфекції.
“Протягом усієї історії людства норми і ритуали виконували цю захисну функцію”, – пояснює професор Шаллер.
Протягом усієї історії людства норми і ритуали виконували захисну функцію
“Люди, які порушували ці норми, наражали на небезпеку не лише себе, а й інших”, – додає вчений.
Ось чому перед обличчям небезпеки ми сильніше засуджуємо тих, хто не вписується в суспільні норми, чи то ексцентричні митці або сексуальні меншини.
Ми стаємо також більш непримиримими до будь-якої неправильної поведінки, як-от зловживання службовим становищем працівника або неповага до влади.
Такі випадки, звичайно, не сприяють поширенню хвороби. Але оскільки вони свідчать про недотримання суспільних норм, вони також можуть означати і порушення інших правил, які прямо стосуються пандемії.
Експерименти професора Шаллера показали, що саме нагадування про важливість миття рук знижувало толерантність учасників до нетрадиційної сексуальної поведінки.
Вони активніше засуджували жінку, яка мастурбувала зі своєю дитячою іграшкою, або пару, яка вирішила зайнятися сексом в ліжку бабусі.
Страх чужинців
Страх захворіти робить нас не лише суворішими до порушників правил у нашій власній соціальній групі, але й підвищує недовіру до представників інших груп.
Дослідниця Нацумі Савада з Університету Макгілла в Канаді виявила, що коли ми відчуваємо себе вразливими до інфекції, ми ставимося до незнайомих людей більш негативно.
Її подальші дослідження показали, що менш привабливих з конвенційної точки зору людей судять насамперед суворо. Можливо, тому, що їхня невиразна зовнішність сприймається як ознака слабкого здоров’я.
Підвищена недовіра та підозрілість впливають і на наше ставлення до представників інших культур.
На думку професора Шаллера, це також пов’язано з історичним минулим. Адже в давнину люди, які не належали до нашої групи, могли не дотримуватися певних правил гігієни, прийнятих нашою групою, і тому могли поширювати інфекції.
Втім, сьогодні це спричинює упередженість і ксенофобію.
Лін Орей із Орхуського університету в Данії виявила, що страх перед хворобою впливає і на ставлення людей до іммігрантів.
Страх перед хворобою впливає і на ставлення людей до іммігрантів
Це також реакція поведінкової імунної системи.
“Наш еволюційний розум хибно трактує багатокультурність та етнічне розмаїття сучасності, адже протягом більшої частини нашої еволюційної історії такого досвіду ми не мали”, – каже дослідниця.
Що робити?
Вплив поведінкової імунної системи у всіх людей різний.
“Дехто має надто чутливу поведінкову імунну систему, що змушує їх гостро реагувати на потенційні ризики”, – каже Лін Орей.
Як свідчать її дослідження, такі люди загалом є більш консервативними та упередженими щодо чужинців, ризик хвороби лише посилить їхні відчуття.
Даних щодо того, як теперішня пандемія змінить нашу психіку, поки що немає, але теорія поведінкової імунної системи припускає, що це безумовно станеться.
Втім, на думку дослідника Йоеля Інбара з Університету Торонто, пандемія коронавірусу помірно вплине на погляди більшої частини населення.
Його дослідження соціальних змін під час епідемії еболи 2014 року показало, що підсвідоме ставлення багатьох людей до геїв та лесбійок дещо погіршилося.
З огляду на майбутні вибори в США природним є питання, чи вплине поведінкова імунна система на політичні погляди виборців.
Професор Марк Шаллер припускає, що певною мірою це можливо, але навряд стане суттєвим фактором.
Навіть якщо психологічні чинники не змінять ситуацію на національному рівні, важливо замислитися про те, як вони впливають на ваші власні реакції.
Коли ми впадаємо в моралізаторство, засуджуємо поведінку іншої людини або висловлюємось з приводу нових заборон, варто спитати себе, чи є ваші думки результатом раціонального мислення або підсвідомої реакції, що сформувалася багато тисячоліть тому.
