Лікування антибіотиками може знищити не лише шкідливі бактерії, але й корисні. Проте чи допомагають пробіотики відновити мікрофлору кишківника, як наполягає їхня повсюдна реклама?
Пробіотики активно рекламують як засіб від найрізноманітніших проблем, від ожиріння до психічних розладів. Але найчастіше їх рекомендують для відновлення мікрофлори кишківника після курсу антибіотиків.
Логіка проста: під час лікування інфекції антибіотики знищують всі бактерії, як шкідливі, так і корисні, а тому кишківник необхідно заселити новими бактеріями.
Втім, ефективність цього методу практично не доведена. Ба більше, дослідники виявили, що вживання пробіотиків після антибіотиків насправді затримує відновлення флори кишківника.
Проблема в тому, що достатньої кількості досліджень будь-якого певного пробіотика просто не існує. Навіть коли вчені використовують штами живих бактерій, склад коктейлю може сильно варіюватись в різних лабораторіях.
Такої думки дотримується Сидн Ньюберрі з компанії Rand Corporation, який у 2012 році проаналізував велику базу даних щодо застосування пробіотиків для лікування діареї, спричиненої антибіотиками.
Ньюберрі зробив огляд 82 досліджень за участю 12 тисяч пацієнтів загалом. Він дійшов висновку, що застосування пробіотиків дійсно допомагало знизити ризик розладів травлення, але з’ясувати, який саме пробіотик або суміш пробіотиків були ефективними, неможливо.
Насамперед турбує брак досліджень, які би довели безпеку приймання пробіотиків. Організму здорової людини пробіотики, як правило, не завдають шкоди.
Але існують й більш тривожні дані про те, що пробіотики можуть сприяти поширенню грибкової інфекції в крові у більш вразливих пацієнтів.
Нещодавно вчені Інституту науки Вайцмана в Ізраїлі довели, що навіть у здорових людей застосування пробіотиків після антибіотиків не був таким вже безпечним.
Пробіотики, як з’ясували вчені, перешкоджали самому процесу відновлення, тобто їхня дія насправді була протилежною.
Вчені розділили учасників експерименту, які щойно завершили прийом антибіотиків, на три групи.
Одна група почала приймати пробіотики, друга – контрольна, нічого не приймала, а третій – зробили трансплантацію фекалій. Учасникам цієї групи пересадили зразок калу, який взяли у них же до приймання антибіотиків.
Результат був несподіваним. Найгірший результат виявися у тих, хто приймав пробіотики, а найкращий – у групи, що отримала трансплантацію фекалій. Лише протягом кількох днів мікрофлора кишечника у них повністю відновилася.
Доказів того, що пробіотики можуть зашкодити нездоровому кишківнику, останнім часом стає дедалі більше.
Одне нещодавнє дослідження показало, що пробіотики не принесли жодної користі дітям, які потрапили до лікарні з гастроентеритом.
Утім, попри такі висновки, попит на пробіотики не тільки не зменшується, але й зростає. У 2017 році ринок збуту пробіотиків становив понад 1,8 млрд доларів, до 2024 року він може зрости до 66 млрд доларів.
“З огляду на такі масштаби виробництва, дуже важливо, щоби користь пробіотиків була належним чином доведена”, – зазначає Еран Елінав з Інституту Вайцмана.
“Це також причина того, що регулятивні органи, як-от Американське управління з контролю якості харчових і медичних продуктів та аналогічні європейські інститути поки що не схвалили клінічне застосування пробіотиків”, – додає вчений.
Це все, однак, не означає, що від пробіотиків треба повністю відмовитися. Проблема, вочевидь, не з самими пробіотиками, а з тим, як ми їх приймаємо.
Такі препарати часто купують без рецепта, а споживач не має уявлення, що саме він придбав і чи живі взагалі бактерії в ньому.
Елінав та його колеги також спробували з’ясувати, кому вживання пробіотиків може піти на користь.
Досліджуючи роботу генів, пов’язаних з імунною системою, вчені змогли передбачити, чи буде кишківник пацієнта сприйнятливим до колонізації корисними бактеріями, чи вони просто пройдуть повз, не затримуючись.
“Це цікаве і важливе дослідження, оскільки воно також свідчить, що наша імунна система взаємодіє із пробіотичними бактеріями”, – пояснює Елінав.
Воно прокладає шлях до розробки персоналізованих методів лікування пробіотиками на основі генетичного профілю людини.
Такий підхід є “абсолютно реалістичним і його можна розробити порівняно швидко”, зазначає Елінав, але поки що це лише теоретичний аргумент.
Для розробки знадобиться більше досліджень індивідуального підбору пробіотиків і тестування різних штамів бактерій на великих групах людей.
Відсутність послідовних досліджень пробіотиків наразі пояснюється також і тим, що до них завжди ставилися як до звичайних ліків.
Коли ви приймаєте таблетку парацетамолу, ви більш-менш упевнені, що її активний компонент подіє на рецептори вашого мозку і зменшить відчуття болю. Адже механізм виникнення болю в більшості людей є приблизно однаковим.
Але мікробіом не є рецептором, а радше екосистемою, яку за складністю іноді порівнюють із тропічним лісом.
І отже, підбір пробіотиків, які допоможуть відновити таку складну і індивідуальну внутрішню екосистему, непросте завдання.
І також цілком зрозуміло, чому пакетик сухих бактерій з полиці супермаркету навряд чи впорається із цим завданням.
