У шотландському місті Глазго стартує програма допомоги безпритульним алкозалежним. Їм будуть наливати безкоштовно, але під наглядом лікарів.
Для пілотного проєкту, який ініціювала шотландська активістка й правозахисниця Керен Маккласкі, вже знайшли приміщення і сформували робочу групу з медичних працівників і судових експертів.
Шотландія не перша тестує таку схему. Подібна допомога давно успішно працює в Канаді.
Першими учасниками програми стануть безхатченки Глазго, яких неодноразово затримували за злочини, скоєні через важку алкогольну залежність.
Лікування цих людей і боротьба з наслідками таких злочинів коштують бюджету сотні тисяч фунтів. Приміром, перші семеро, які потенційно можуть увійти до пілотного проєкту, були співучасниками 1630 злочинів. Одного з них 427 разів привозили до місцевої лікарні.
Всі ці люди неодноразово намагалися лікуватися від алкогольної залежності, але марно.
Пані Маккласкі сподівається, що під наглядом фахівців ці люди питимуть менше, їхнє здоров’я покращиться, а кількість бюджетних грошей на їх утримання скоротиться.
Не всі фахівці з нею погоджуються. Професор Джонатан Чік з лікарні Castle Craig в Шотландії, який лікує людей від алкогольної та наркотичної залежності, вважає, що набагато більше користі принесуть інвестиції в традиційні схеми лікування.
Однак підстави розраховувати на успіх нового проєкт у Керен Маккласкі все-таки є.
Приклад Канади
Подібна програма допомоги безпритульним алкоголікам існує в Канаді з 1996 року. Вона називається Managed Alcohol Project, її запровадили після того, як в Торонто взимку замерзли й померли троє алкоголіків-безхатченків. У звичайних притулках алкоголь заборонений, і алкоголіків туди не пускають.
Один з притулків Торонто під назвою Seaton House вирішив зайнятися саме найважчими безхатченками – алкоголіками, наркоманами і людьми з психічними особливостями, щоб не дати їм замерзнути на вулиці.
Безпритульним надають місце, де можна переночувати. Оскільки різка відмова від спиртного – небезпечна для життя важких алкоголіків, вирішили наливати їм по склянці вина – раз на кілька годин. Загалом до 15 порцій на день. Більшість випиває лише шість. П’ють вони під наглядом працівників притулку. Тих, хто продовжує пити на вулиці, виключають з програми.
У притулку працюють дві медсестри, лікарі та соціальні працівники.
“Ці люди все одно п’ють і будуть пити, а ми надаємо їм допомогу, в якій їм відмовляли десятиріччями”, – пояснює схему засновник Seaton House, лікар Томіслав Свобода.
Учасники програми також задоволені, причому не так нагодою випити, як тим, що у них з’явився шанс боротися з алкоголізмом.
“Щодня тобі видають певну дозу алкоголю, розмір якої залежить від рішення лікаря. Тут немає людей, що упилися до забуття”, – говорить Брус Г’юз, який пив майже все свідоме життя і втратив дружину, дітей, будинок і роботу.
За його словами, він не п’є вже пів року, але повністю усвідомлює, що лише один стакан може повернути його назад до алкоголізму.
Деякі учасники програми вмирають, але від медичних проблем, пов’язаних з важким алкоголізмом, а не від того, що замерзають на вулиці.
Подібні програми відкрили й в інших містах Канади – Оттаві, Тандер-Бей, Гамільтоні, Ванкувері та Лондоні.
У рамках програми в Оттаві безхатченкам надають місце в притулку Oak, а щогодини з 7.30 ранку до 21.30 вечора проводять так звані “наливайки”. Мешканці притулку приходять зі своїми кухлями, щоб отримати порцію білого вина, яке тут і виробляють. Перед першою порцією – швидка медична перевірка. Якщо виявиться, що людина вже п’яна, вина їй не наллють.
Крім того, є обмеження за розміром порцій – не більше 200 мл зранку і не більше 140 мл протягом дня щогодини. Обсяг порцій може залежати від конкретної людини та її стану.
Але загальний підхід такий: зняти ознаки важкої алкогольної інтоксикації та сильної залежності, при цьому не допустити, щоб людина знову швидко напилася.
Місцева влада підтримує цю ініціативу, оскільки, за її словами, так вони економлять бюджетні гроші, що йдуть на поліцію, лікарні, соціальні послуги тощо.
Інші країни зацікавлено вивчають канадський експеримент. За інформацією про “плюси” та “мінуси” зверталися фахівці з Австралії, Великої Британії, скандинавські країни та кілька країн Африки.
Але випробувати схему на практиці поки зважилася лише Шотландія.
Більшість безхатьків, що потрапили до канадського притулку, – важкі алкоголіки, яким часто за 50, і питання “як знайти можливість випити” – єдине, що їх хвилює щодня. Ледь опинившись у притулку, вони намагаються максимально скористатися можливістю і п’ють щодня, щогодини. Багато з них шукають “добавки” за межами Oak – купуючи або крадучи алкоголь в магазинах.
Але чим довше вони живуть у притулку, тим менше думають про алкоголь і, як наслідок, менше п’ють. Спочатку вони припиняють шукати випивку за межами притулку, потім рідше приходять за новими порціями або просять розвести вино водою.
“І щойно їм вдається задовольнити головну потребу, з’являється час подумати про інші речі у житті”, – говорять про своїх підопічних працівники Oak.
Такі зміни, хоч і не швидко, зачіпають більшість учасників канадської програми.
46-річний Браян Макмахон народився у родині алкоголіків і почав пити, коли йому було 8.
З роками залежність стала настільки сильною, що без дози алкоголю у Браяна починалися напади. Він втратив роботу й житло. Часто його знаходили без свідомості на вулиці або в кучугурах снігу і привозили до лікарні. Одного разу він втік звідти о 7 ранку – щойно двері лікарні відкрилися – у відчайдушній спробі знайти алкоголь.
За 14 місяців участі в Managed Alcohol Project Макмахон говорить про надію знову знайти роботу і зовсім перестати пити.
Повна тверезість може бути побічним ефектом, але вона не є головною метою канадської програми. За словами її засновника доктора Джеффа Тернбулла, головне завдання – стабілізувати важку залежність алкоголіків і запобігти вживанню розчинників і антисептиків. А також – забрати цих людей з вулиці та повернути їм почуття власної гідності.
Хвороба, яку можна вилікувати
Згідно з дослідженням, яке оприлюднив шотландський уряд, у 2018 році в країні зафіксували 1136 смертей через алкогольну залежність. Дані за 2016-2017 роки свідчать про 36 тисяч людей, які потрапили до лікарні з тих самих причин.
24% дорослих значно перевищують безпечні дози споживання алкоголю, більшість з яких припадає на чоловіків 55-64 років. Саме з цією віковою групою сьогодні успішно працюють в Канаді.
Чи зможе Шотландія подолати цю проблему завдяки канадському досвіду, невідомо. Але у Керен Маккласкі вже є подібний успішний приклад. Вона заснувала організацію Scottish Violence Reduction Unit, яка спільно з Національною службою охорони здоров’я та соціальними службами Британії допомагає запобігти насильству на вулицях, вдома і на роботі.
Організація працює за принципом: “Насильство – це хвороба, яку можна вилікувати”. Завдяки її зусиллям Шотландії вдалося вдвічі скоротити кількість злочинів, пов’язаних з ножовими пораненнями.
