У цьому році чиновники міністерств витратили близько 50 млн гривень на службові відрядження. РБК-Україна запитало у всіх урядових відомств інформацію про витрати держслужбовців на покупку авіаквитків та проживання у готелях під час ділових поїздок за кордон та по Україні. Видання також розібралося у тому, як співробітники Кабміну отримують компенсації з держбюджету на відрядження, з якими проблемами стикаються при узгодженні своїх візитів в інші країни, і наскільки ефективно витрачаються державні кошти.
Мільйонні витрати
– Перед одним з недавніх відряджень за кордон мені принесли на підпис документи про купівлю авіаквитків на 15 тисяч гривень. Я не повірив цим цифрам і вирішив їх перевірити, – розповів РБК-Україна на правах анонімності керівник одного з відомств. – Після самостійного пошуку авіаквитків в інтернеті, я знайшов їх за вісім тисяч гривень.
Витрати чиновників на службові відрядження регулюється урядовою постановою №98, прийнятому ще в лютому 2011 року Кабміном Миколи Азарова. Згідно з документом, державні службовці для поїздок у відрядження по країні мають право на добові витрати у розмірі 60 гривень і окремо 600 гривень – на проживання на добу.
На закордонні відрядження чиновників витрати передбачені набагато більші. Найдорожчими для держбюджету є відрядження до Японії. На проживання та харчування в цій країні українські держслужбовці можуть витратити 300 доларів на добу. Як не дивно, на другому місці за рівнем витрат на робочі поїздки чиновників – Нігерія – 292 долари на добу. Замикають трійку лідерів за витратами Великобританія і США. У цих країнах українські чиновники можуть витратити максимум 290 доларів на добу.
Втім, згідно з урядовою постановою, витрати на проживання та харчування можуть бути збільшені на 25%, якщо у відрядження за кордон летить, приміром, міністр або його заступник. Добові також можуть вирости на 25-50%, якщо, наприклад, на міжнародні переговори летять члени уряду чи інші чиновники. При цьому в документі не вказуються максимальні суми, які чиновники можуть витратити на оплату проїзду.
За підрахунками РБК-Україна, в 2018 році на відрядження в бюджетах міністерств сумарно передбачено близько 50 млн гривень. Максимальний бюджет в цьому році на короткострокові відрядження передбачено у Міністерства закордонних справ – близько 23 млн гривень. На другому місці за рівнем витрат на відрядження – Міністерство економічного розвитку і торгівлі – понад 10 млн гривень. Крім того, у Міністерствах культури, аграрної політики та інфраструктури заплановані суми більше трьох мільйонів гривень на кожне з цих відомств. Витрати на відрядження від одного мільйона гривень та вище – у Міністерств оборони, внутрішніх справ, фінансів, соціальної політики і юстиції.
Полетіли і пожили
Виділені на відрядження бюджетні гроші відомства використовують по-різному. Деякі з них прагнуть купувати більш дешеві рейси. Інші, навпаки, не відмовляють собі у задоволенні.
У цьому році найвищою ціна на авіаквитки за кордон виявилася у Міністерства фінансів – чиновники купували їх в середньому на 10,8 тис. гривень в одну сторону. Дешевше квитки купували працівники Мінекономрозвитку – в середньому по 8,7 тис. гривень в одну сторону. Квитки за середньою ціною вище семи тисяч гривень купували держслужбовці з Мінмолодьспорту та Мінрегіону. Мінімальні витрати на переліт у Мининформполитики – по 4,2 тис. гривень за квиток.
Більше всіх на проживання витратили чиновники відомства Ігоря Жданова. Співробітники Мінмолодьспорту проживали за кордоном в готельних номерах по ціні в середньому 5,5 тис. гривень. Від чотирьох тисяч гривень і вище вартувало держбюджету проживання чиновників Мінекології, Мінінформполітики, Мінфіну і Мінекономрозвитку.
Ряд відомств запит РБК-Україна про витрати на відрядження держслужбовців проігнорували. Детальну інформацію не надали МВС, Мін’юст, МінТОТ, Мінкультури. А Міністерство оборони повідомило про вартість перельотів і проживання як в гривні, так і в іноземних валютах. При цьому у відомстві не конкретизували напрямки польотів і проживання. Зокрема, у відомстві повідомили, що середня ціна авіаквитка в 2017 році склала 8,9 тис. гривень, а в 2018 році – 9,2 тис гривень. При цьому “середня вартість проживання в 2017-2018 роках склала 138 доларів, 187 євро і 115 фунтів стерлінгів”.
На перельоти по Україні в минулому році та за перші сім місяців цього року чиновники різних відомств в середньому витрачали від 1,7 до 4 тис. гривень за квиток, а за готельний номер – від 300 до 650 гривень за добу.
Бюрократія і корупція
Ціни на авіаквитки і на проживання, які надали українські міністерства, відповідають ринковим показникам, вважає експерт авіагалузі Сергій Хижняк: “Некоректно порівнювати середні ціни на авіаквитки в одну сторону, оскільки це можуть бути різні напрямки і дати. Так, можна летіти як до Європи, так і на інші континенти. А від дальності польоту прямо залежить вартість авіаквитків”.
“Авіаквитки могли бути дорожче на рейс, до прикладу, у Брюссель, ніж зазвичай. Зокрема, через те, що там проходив в якийсь конкретний день саміт. Як правило, в дати проведення таких заходів попит і, відповідно, ціни на авіаквитки вище, ніж у звичайні дні. Тому на підставі середніх цін складно говорити про ефективність витрат міністерств на відрядження”, – пояснив засновник туристичної компанії Avialiga Олександр Шуляк.
Партнер юрфірми “Анте”, спеціаліст з авіаційного праву Андрій Гук розповів РБК-Україна, що у чиновників існує кілька можливостей придбати квитки і оплатити проживання у відрядження за державний рахунок. Одна з них – заплатити власні кошти, а потім отримати компенсацію з бюджету. Також, за його словами, ці витрати можна сплатити за рахунок державних закупівель.
“Якщо сума витрат не перевищує 50 тисяч гривень, то чиновники мають право купити собі квитки без аукціону в будь-якому вподобаному ним агентстві або безпосередньо в авіакомпанії. Якщо сума витрат коливається в межах від 50 до 200 тисяч гривень, то відомство зобов’язане після закупівлі, яку також можна провести без аукціону, оприлюднити інформацію про те, хто, що і за яку суму вони купили. Якщо ж сума закупівлі перевищує 200 тисяч гривень, то відомство має провести тендер. Як правило, останній механізм використовують відомства, співробітники яких часто літають у відрядження, наприклад, Міністерство закордонних справ. Але найчастіше чиновники купують квитки або самостійно, або за процедурами закупівлі до 200 тисяч гривень”, – повідомив Андрій Гук.
Але тендерні процедури при закупівлі авіаквитків – механізм не досконалий. За словами директора одного з агентств з продажу квитків, міністерства при проведенні таких аукціонів намагаються визначити у тендерній документації точні суми, за якими вони хотіли б купувати у агентств квитки по тим чи іншим напрямкам. Але через те, що вартість авіаквитків постійно змінюється, “агентства з продажу квитків беруть участь в аукціонах на свій страх і ризик”. Учасник ринку уточнив виданню, що ціни на авіаквитки можуть змінюватись в діапазоні 10 – 25 тисяч гривень в одному і тому ж класі обслуговування в залежності від завантаження рейсів.
Крім того, чиновники обходять заборону на покупку авіаквитків у “бізнес-класі”. “За десять тисяч гривень виписується квиток нібито в “економ-клас”. Але в цій сумі ціна квитка становить п’ять тисяч гривень, а інші п’ять тисяч гривень – сервісний збір агентства з продажу квитків. Потім агентство робить “апгрейд” квитка з “економ” до “бізнес-класу” за рахунок чотирьох тисяч гривень з сервісного збору, а решту тисячу гривень залишає собі”, – розповів виданню директор агентства. Він також повідомив, що чиновники вимагають від агентств хабара за розміщення замовлення. “При замовленні квитка в “економ-клас” вона становить 5% , а в “бізнес-клас” – 10%. “Якщо немає, ми з вами працювати не будемо”, – заявляють чиновники”, – розповів співрозмовник.
Країна, що просить
У той же час українські чиновники не можуть заздалегідь купувати квитки для поїздок у службові відрядження, а також оплачувати проживання через надмірно забюрократизовані процедури узгодження подібних поїздок. “Коли прем’єр-міністром була Юлія Тимошенко, були посилені правила витрат чиновників на відрядження. Зроблено це було, ймовірно, з метою економії державних коштів, – пояснив Сергій Хижняк. – Пізніше, у часи прем’єрства Миколи Азарова, ці правила були ще більш посилені. В результаті чиновники, навпаки, спровокували ще більшу неефективність витрачання держкоштів на службові поїздки”.
Юрист Андрій Гук уточнив, що для того, щоб держслужбовець зміг взяти участь у тому чи іншому заході, йому потрібно до 20 днів, щоб узгодити поїздку. За цей час квитки та проживання дорожчають. “Іноді буває так, що узгодження приходить вночі перед днем поїздки. Але ціни на авіаквитки динамічно змінюються – чим ближче дата вильоту, тим вони дорожче. В результаті чиновники купують, як правило, квитки, що істотно подорожчали. Якщо не отримати погодження, роботодавець не буде повертати чиновнику сплачені з власної кишені кошти”, – каже Хижняк.
Колишній перший заступник міністра охорони здоров’я Олександра Сасіна (Павленко) розповідає, що, будучи чиновником, вона жодного разу не літала у відрядження за кордон за рахунок МОЗ. “Я працювала у відомстві більше року і кілька разів літала в службові відрядження. Але через відсутність у міністерства бюджету на ці цілі, витрати на авіаквитки покривалися в одному випадку за мій рахунок, ще раз – за рахунок приймаючої сторони, а ще раз за рахунок одного з державних підприємств, яке перебуває у підпорядкуванні МОЗ, і яке виступало організатором заходу”, – розповіла виданню Сасіна.
За її словами, аналогічні ситуації виникали і з оплатою проживання: “Дуже неприємно говорити іншій державі, що ми не можемо прилітати до вас за вашим запрошенням, оскільки у нас не передбачені витрати на проживання. “А, якщо ви хочете нас побачити, то давайте подумаємо, як ви зможете оплатити наше проживання”, – нам доводилося їм так говорити. У таких випадках Україна спочатку виглядає як країна, що просить”, – розповідає екс-чиновниця.
В цілому, експерти впевнені, що витрати на відрядження – природна стаття витрат. Головне, щоб чиновники цим не зловживали. А для більш ефективних витрат на ділові поїздки держава могла б вибрати на тендері одне турагентство, яке б обслуговувало всі міністерства.
“Фахівці цього агентства могли б проаналізувати, куди та коли їздять чиновники, а потім домовитися з авіакомпаніями про корпоративні знижки. Крім того, це дозволило б краще контролювати витрати державних коштів на відрядження чиновників”, – вважає Сергій Хижняк.
