Ми всі знаємо про те, які прекрасні та розумні істоти дельфіни. Ці високоінтелектуальні ссавці з високорозвиненою соціальною організацією мають людиноподібне самоосмислення і не просто мову, а складну систему комунікації з собі подібними за допомогою структури граматичного речення. У Канаді та Бразилії уже заборонено вилов та експлуатацію різних морських ссавців. В Ізраїлі заборонений імпорт дельфінів для використання в розважальних цілях. У Британії всі дельфінарії закрилися під тиском громадськості. У різних штатах США дельфінарії або вже повністю заборонені, або незабаром з’являться закони, що забороняють або обмежують перебування в неволі морських ссавців. Коста-Ріка стала першою в світі країною, яка заборонила утримання в неволі дельфінів і китів. А в Індії дельфінів узагалі вже кілька років як офіційно визнали «особистостями, які не належать до людського роду». Українські екологи та фахівці Гельсінкської групи, що включає в себе членів британського Товариства захисту китів і дельфінів, також вважає, що дельфіни, кити і білухи такі розумні, що для них необхідно прийняти білль про права.
Дельфіни – загальні улюбленці: ними можна не лише милуватися нескінченно – спілкування з дельфінами має цілющий ефект, чим здавна користується людство, намагаючись таким чином лікувати навіть ДЦП. Педіатр Тетяна Шепелик деякий час займалася дельфінотерапією, благотворну дію дельфінів вона пояснює так: «Насамперед тому, що вмикаються позитивні емоції. За рахунок цього відразу відступає депресія, підвищується резистентність організму, його захисне тло. Дельфін прекрасно діє на імунну систему». На запитання про те, чи не страждає від цього сам дельфін, пані Тетяна відповіла: «А чому дельфін від цього повинен страждати? Там вже навантаження дозується. На шкоду дельфінам ніхто діяти не буде». Утім, вона наголосила, що на території України дельфіни перебувають у зовсім різних умовах, тому слід дивитися на кожен конкретний дельфінарій.
А з дельфінаріями справа зазвичай не дуже. Часто вони не мають документів та дозволів на утримання дельфінів, а перевірки Державною екологічною інспекцією виявляють низку грубих порушень вимог природоохоронного законодавства – найчастіше відсутні дозволи Міністерства екології та природних ресурсів України на утримання в неволі морських тварин та дозволи Державного комітету ветеринарної медицини.
«Українські» дельфіни – в Чорному та Азовському морях – афаліна, азовка та білобочка. До промислового видобування дельфінів їх нараховувалося декілька мільйонів, тепер же чисельність афалін – 5-10 тисяч особин, білобочок – до 4 тисяч особин, азовок – 3-4 тисячі особин. У 1994 році всі дельфіни Чорноморського басейну потрапили до Червоної книги, отримавши статус рідкісних та вразливих. За законом «Про Червону книгу України», використання цих видів дозволяється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях. Закон також прямо забороняє комерційне використання дельфінів. Але бізнесменів це не зупиняє.
«В Україні діяло у 2009-2015 рр. понад 15 дельфінаріїв, – говорить Олег Андрос, член ГО “Природа над усе”. – Походження дельфінів у всіх комерційних дельфінаріях лишається під сумнівом. Умови утримання дельфінів у більшості дельфінаріїв не відповідають їх природним потребам, через що тривалість життя дельфінів у неволі значно менша ніж у природі. Незаконність роботи частини дельфінаріїв вже доведена контролюючими органами, проте досі з жодного із дельфінаріїв не вилучили тварин».
Голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков розповідає: «Знаєте, мороз по шкірі, коли на запитання “Як почуваються дельфіни?”, один співробітник дельфінарію відповів: “А як почувався Іхтіандр у бочці з морською водою? Сумують вони… часто хворіють… Але дельфіни настільки вірять і люблять людей, що на кожен виступ виходять зі своєю приголомшливою, тільки їм властивою усмішкою!” Скільки разів громадськості вдавалося домогтися, щоб різні державні служби закривали дельфінарії – проте через певний час чиновники знімали всі заборони, закривши очі на плутанину з обліком дельфінів і морських тварин, а часто навіть протиправну діяльність дельфінаріїв».
Громадська кампанія проти комерційного використання дельфінів діє з травня 2009 року.
Попри мораторій на вилов цих тварин, Україна ще донедавна була світовим лідером за темпами нарощування кількості дельфінаріїв. «Власники закладів заробляють мільйони на горі людей, які сподіваються дельфінотерапією вилікувати дітей з ДЦП, або синдромом Дауна, – говорить Олег Андрос. – На сьогоднішній день активістам вдалося закрити кілька дельфінаріїв. Це невелика перемога. Скажімо, закрили всі дельфінарії “Цирку Кобзов”, але ми думаємо, що нашою активністю скористався “Нерум” (власник дельфінарію “Немо”) і просто прибрав конкурентів. На законодавчому ж рівні активісти добилися продовження мораторію на вилов дельфінів, а також ухвалення правил їх утримання».
Либонь, найбільш резонансною була історія про київський дельфінарій «Немо» в Києві. У 2009 фірма «Нерум» з безпрецедентним зухвальством захопила в Києві земельну ділянку, не маючи на неї жодних документів, і самовільно звела споруду дельфінарію. «Від самого початку діяльність дельфінарію відзначилася непересічною подією – 19 вересня 2009 р., в день відкриття, власники закладу влаштували біля будівлі дельфінарію бійку, у якій постраждали активісти громадських організацій, зокрема Національного екологічного центру України, та журналісти, – розповідає Олег Андрос. – Я особисто писав до міліції заяви як очевидець нападу. Справу зам’яли. Потерпілі отримали відмови у порушенні відповідної кримінальної справи».
На думку Олега, власники дельфінарію свідомо пішли на агресію, бо їм було що приховувати від громадськості та преси. Стало відомо про низку грубих порушень законодавства власниками цирку, а саме:
- відсутність дозволу Міністерства природи на утримання в неволі морських тварин;
- відсутність контакту тварин з природним середовищем, утримання в штучно створеній солоній воді;
- відсутність дозволу центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарної медицини;
- дві тимчасові заборони діяльності дельфінарію Міністерством охорони навколишнього природного середовища – від 09.02.2010 та від 10.09.2010;
- те, що суб’єкти господарювання утримують та використовують морських тварин у видовищних заходах з порушенням вимог статей 7, 8, 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та всупереч законам України «Про тваринний світ» та «Про Червону книгу України»;
- закінчення оренди на дельфінів, які належать Науково-дослідному центру збройних сил України «Державний океанаріум», якому «НЕМО» не віддає дельфінів;
- зникнення двох дельфінів, на момент відкриття їх було 4 чотири особини;
- те, що будівництво дельфінарію “Немо” за адресою Проспект Академіка Глушкова здійснено без відповідного дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції, чим порушено вимоги статей 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Усі матеріали, у яких було зафіксовано наведені вище порушення, відповідними інстанціями було передано до Генеральної прокуратури України. Втім, прокуратура виявляла бездіяльність щодо усіх цих звернень: прокуратура Голосіївського району не відреагувала на жодне звернення з приводу грубого порушення законодавства власниками дельфінарію «Немо». Як сказав один працівник дельфінарію «Немо» у коментарі для газети «Вечірній Київ»: «Нас все равно никто не закроет. Потому что это Украина».
Лише 4 травня 2017 р. влада визнала, що власники «Немо» незаконно користуються каналізацією та свідомо шкодять довкіллю міста. Фахівці управління екологічного нагляду Київводоканалу виявили в стічних водах дельфінарію понаднормативний вміст забруднюючих речовин, що є порушенням вимог Правил приймання (абз. 2 п. 2.4.). однак це не означає, що дельфінів просто взяли і випустили на волю – їх перевезли до іншого дельфінарію, одеського.
Громадські організації за прикладом зарубіжних колег борються за права дельфінів, вимагаючи закрити всі дельфінарії на території України та заборонити експлуатацію їх у розважальних цілях. «Заробляють ділки-дельфіноторговці на екзотиці, – говорить Олександр Чистяков. – Не кожна мама може звозити свою дитину до моря, де дельфінів ще можна побачити на волі. Якщо слідувати такій логіці, то не кожна людина може дозволити собі подорож до Африки, щоб побачити пігмеїв, або на Філіппіни, у Гімалаї, Японію. Та це ж не означає, що філіппінців чи японців потрібно возити по країні в цирку шапіто, змушуючи їх проробляти всілякі акробатичні трюки за “юшку” і поблажливе поплескування по голові. Необхідно закрити всі концтабори для дельфінів. Людина винайшла клітку для собі подібних і для тваринного світу, що її оточує! Неволі в дикій природі існувати не може!»
Але закрити дельфінарії мало. «Адже повісити замок на двері – не означає допомогти дельфінам, які утримувалися в жахливих умовах, – говорять в Асоціації рибалок України. – Що робити з тваринами далі?» Лише науковці можуть визначити, чи готові дельфіни до життя на волі, чи не втратили вміння виживати в рідній стихії. Потрібно було би віддавати звільнених морських ссавців до Центрів реабілітації дельфінів – звісно, якби в Україні були такі центри… Тому складається дивна ситуація: суд може прийняти рішення про закриття дельфінаріїв, виявляючи порушення норм утримання тварин, але практично реалізувати ці рішення не вдається.
На думку фахівців, Декларація прав китоподібних – перший крок до змін у законодавстві – закріпить за китами, дельфінами і білухами право на життя, захищаючи таким чином від нападу з боку браконьєрів, а китобоїв прирівняє до вбивць. Ніхто не матиме права бути власником цих тварин або порушувати їхні права, свободи чи встановлені правила. Таким чином навіть нафтові та будівельні компанії муситимуть враховувати наслідки своїх дій для життя цих створінь, не кажучи вже про великий привіт зоопаркам.
Багато дослідників вважають, що дельфіни і кити створили свою морську цивілізацію. У будь-якому разі видається цілком правдоподібним діалог між людиною та дельфіном на відомому демотиваторі – коли на репліку людини «Мозок дельфіна більший за людський» дельфін відповідає: «Можливо, тому ми й не тримаємо вас у клітках?»
Здається, дедалі ближче той день, коли утримування дельфінів у неволі зникне туди ж, куди вже зникло рабство. Можливо, ми колись дружитимемо цивілізаціями, ведучи культурний діалог і навчаючись одні в одних. Але поки що про це можна лише мріяти.
А спочатку – звільнити дельфінів.
