Хоча ретороманська є однією з чотирьох офіційних мов країни, нею розмовляють менш ніж 0,5% швейцарців.
Романшська або ретороманська – одна з чотирьох державних мов Швейцарії. Але на запитання: “Ви говорите романшською?” ствердно можуть відповісти лише 0,5% швейцарців.
Вона належить до групи романських мов і є рідною для мешканців найбільшого швейцарського кантону – Граубюндена, що лежить на південному сході країни. Минулого століття кількість носіїв ретороманської зменшилася на половину, і тепер нею розмовляють лише 60 тисяч людей.
Подорожуючи Граубюнденом, все ще можна побачити ретороманську на вуличних знаках або почути веселе “Allegra!” (Ласкаво просимо!) у ресторанах. Проте майже 40% корінних носіїв мови покинули свою малу батьківщину і в пошуках роботи переїхали до міст, приміром, Цюриха. За межами кантону ретороманську не почути. тАле яка доля в такій маленькій країні може спіткати мову лише з кількома тисячами носіїв? Чи вдасться її зберегти? Чи вимре вона, як колись динозаври та птах додо?
Романшська виникла приблизно у XV столітті до н.е., коли римляни підкорили Рецію, територію сучасного Граубюндена. Мова з’явилася в результаті змішання вульгарної латини, якою розмовляли солдати й колонізатори, та ретійської – мови місцевого населення. Гібридна мова залишалася в регіоні основним способом спілкування аж до XV століття, коли Реція увійшла до першої конфедерації швейцарських кантонів – “Вільної держави трьох ліг”.
Офіційною мовою Ліг стала німецька, а ретороманська залишилася в ізольованих альпійських селищах. Вона розділилася на п’ять діалектів, кожен з яких мав власну письмову мову.
Відсутність єдиного стандарту завадила ретороманській мові завоювати такий статус у країні, який був у німецької та французької. До Граубюндена почали поступово переїжджати носії німецької мови, і до XIX століття всі мешканці кантону, в тому числі і його корінне населення, перейшли на німецьку. Сьогодні Граубюнден розмовляє переважно німецькою.
Ретороманська мала б піти в небуття. Але швейцарці пишаються своєю культурою, і в 1938 році понад 90% громадян проголосували за збереження ретороманської як офіційної державної мови.
Сьогодні швейцарський уряд щороку виділяє близько 7,6 млн швейцарських франків на її захист і популяризацію. Існування п’яти діалектів державної мови суперечило поняттям практичності і економії, тому в 1982 році було розроблено штучну, уніфіковану версію ретороманських говірок.
Проект очолив лінгвіст із Цюрихського університету Хайнріх Шмід разом із неприбутковою організацією Lia Rumantscha, яка займається збереженням ретороманської мови та культури. З 1996 року уніфіковану романшську використовують в адміністративних інстанціях, хоча самі мешканці Граубюндена, як і раніше, розмовляють на діалектах.
“Деякі носії мови вважають стандартизований варіант загрозою для їхнього власного діалекту або говірки”, – пояснює Даніель Теллі, керівник відділу мови в Lia Rumantscha.
П’ять діалектів ретороманської мови
Рейнські (під більшим впливом німецької мови):
Сурсільванський: найпоширеніший із діалектів, яким розмовляють в окрузі Сурсельва, що у верхоріччі Рейну. Близько 60% населення вважає діалект своєю першою мовою.
Сутсільванський: найменш поширений діалект, яким розмовляє близько тисячі мешканців долини Хінтерайн.
Сурміран: діалект жителів регіону Сурмейре і долини Альбула.
Енгадінські (більш схожі на італійську):
Путер: говірка верхів’я долини Енгадін, якою розмовляє 30% її мешканців.
Вальядер: другий за популярністю діалект, яким розмовляє майже 80% населення нижньої частини долини Енгадін
“Стандартизована мова здається їм штучною, тоді як живий розмовний варіант ретороманської – це мова, якою говорить серце”, – додає він. Мова існує для передачі культури народу наступному поколінню, тому бажання кожного регіону захистити свій унікальний діалект є цілком зрозумілим.
Коли у світі вмирає мова, а це відбувається що два тижні, людство втрачає колективну пам’ять минулих поколінь. “Мова – яскраве і важливе втілення культурної ідентичності, без мови багато аспектів культури втрачається”, – каже доктор Грегорі Андерсон, директор Інституту мов, що зникають. Якщо ретороманська мова зникне, хто зможе зберегти традиції, наприклад, старовинне свято весни Шаландамарц, яке відзначають 1 березня в Долині Енгадін?
Чи не забудуть люди й традиційні місцеві рецепти, як-от капуни – різновид голубців?
“Ретороманська робить свій внесок у багатомовність Швейцарії, – зазначає Теллі. – Смерть мови також означає втрату унікального способу бачити і описувати світ”.
Утім, кількість носіїв ретороманської продовжує неминуче зменшуватися, її витісняють більш поширені мови. У багатьох школах Граубюндена основною мовою навчання є німецька мова. Лише в невеликих селищах викладають ретороманською, поєднуючи місцевий діалект з уніфікованим варіантом. Багато шкіл пропонують уроки ретороманської, але це не обов’язковий предмет.
Мешканка Граубюндена Майя Гартманн, яка працює фахівцем зі зв’язків із громадськістю, обрала в школі французьку, італійську та англійську. Адже ці мови гарантують ширші професійні можливості
Утім, певна надія все ж таки є. В останні роки спостерігається невелике зростання інтересу до ретороманської, що може сприяти відродженню мови. За іронією долі, цьому допомагає саме глобалізація.
“Раніше традиційні цінності не були у великій пошані, але люди втомилися від того, що все скрізь однакове. Сьогодні в моді повернення до коріння, місцева культура вважається більш трендовою за глобальну, – каже Гартманн. – Люди пишаються тим, що вони вміють розмовляти ретороманською, тому що це щось рідкісне й оригінальне, а сьогодні ексклюзив як раз і в ціні”. Ретороманською почали розмовляти на телебаченні і радіо, причому це – суміш уніфікованого варіанту і діалектів. Відкрилися книжкові крамниці, як-от Provini Il Palantin, яка містить найбільшу колекцію книжок ретороманською в кантоні. А місцевий хіп-хоп гурт читає ретороманською реп.
“Справжній реп має лунати рідною мовою, – каже учасник гурту Liricas Analas Йоханнес Джаст Just і додає, – ми всі родом із Граубюндена”.
Сприяють відродженню мов, що зникають, й сучасні технології. Мова живе на сайтах і в блогах; онлайн-програми, як-от Memrise, допомагають її вивчати, а онлайн-перекладачі, приміром Romansh English Translator APK, – зрозуміти текст. Носії ретороманської тепер можуть знаходити одне одного і спілкуватися в соцмережах.
А Google нещодавно запустив проект підтримки мов, що зникають, серед яких є й ретороманська.
Рядок із поеми XIX століття “Романшському народу” (Al pievel romontsch)” Джашена Каспара Муота закликає “Підвестися і захищати свою стародавню ретороманську мову!”
Побачимо, чи вважатимуть сучасні мешканці кантону збереження мовної спадщини гідною справою.
