Глава уряду Володимир Гройсман заявив про намір приймати безпосередню участь в осінніх парламентських виборах. Очевидно, що Володимир Борисович, готується до плану “Б” – ймовірної перемоги Зеленського і, відповідно, власної відставки. Але чи станеться це в найближчій перспективі?
Справді, не потрібно бути Вангою аби розуміти: перший і ключовий фактор, який визначатиме політичну погоду після виборів у разі перемоги кандидата “Зе” – це відсутність у Зеленського «в дошку» своєї команди в Раді. Тобто півроку до осінніх парламентських виборів йому всіма правдами і неправдами доведеться вибудовувати відносини з нардепами і урядом Гройсмана. Шансів сформувати «під себе» нову правлячу більшість і відправити нинішній Кабмін голосами коаліціантів на смітник історії у Зеленського практично немає.
Прекрасно це розуміючи, прем’єр Гройсман, навіть не приховуючи іронічної посмішки, заявляє: «Уряд буде працювати як мінімум до осені». І він абсолютно правий – має статися диво, щоб Зеленський зміг знайти 226 голосів для урядового «перезавантаження».
Ясна річ, що 41-річний амбіційний Гройман йти на політичну пенсію не збирається. Тому абсолютно логічно, що до жовтневих виборів в Раду він, граючи при цьому першу скрипку в Кабміні, паралельно буде шукати собі політичну «прописку» на майбутнє. І він вже це робить.
У парламентських кулуарах подейкують (і наше джерело з найближчого оточення Гройсмана це підтверджує), що ще до старту президентської виборчої кампанії Петро Порошенко запропонував главі уряду очолити список БПП на прийдешніх парламентських виборах. Прем’єр не сказав ні «так», ні «ні», обіцяв подумати.
Як відомо, прем’єр – це фігура коаліції – не президента. І, до речі, дуже показово, що ряд губернаторів, яких, згідно з Конституцією, призначає / звільняє глава держави, але які політично близькі до Гройсмана, не забезпечили Порошенко перемогу в своїх регіонах в першому турі. Виходить, що Володимир Борисович грає на чужій стороні поля?
Хай там як, але чимало політологів скептично оцінюють шанси Гройсмана на збереження в політиці в якості лідера власної політичної сили. Дійсно, на сьогодні його партія «Вінницька європейська стратегія» – це маргінальна політична сила, яку навіть не включають в рейтингові опитування провідні соціологічні компанії країни. Тому прем’єру, який напевно не хоче опинитися на політичному узбіччі доведеться шукати притулок в «прохідних» партіях. Гройсман, за нашою інформацією, через Авакова зараз проводить переговори з Юлією Тимошенко на предмет включення його і його найближчого оточення в список «Батьківщини». Але це для Гройсмана – самий крайній, або скажімо так, «пожежний» варіант, оскільки перехід в іншу політичну силу апріорі має на увазі серйозні репутаційні втрати. Тому Володимир Борисович розглядає і персональне балотування в Раду по одному з мажоритарних округів рідної Вінниці. До слова, там до нього ставляться вельми лояльно.
А ось деякі експерти, коментуючи найближче політичне майбутнє чинного прем’єра, роблять акцент на технічній ролі, яку після виборів буде грати Гройсман. Зокрема, політолог Віктор Корнієнко зауважує: «Гройсман буде старанно грати роль, яку йому запропонує Петро Олексійович. Але головне: сьогодні його завдання полягає в тому, щоб уряд став стрижнем, який консолідує державність».
Яку б роль в найближчій перспективі не грав діючий прем’єр, очевидно одне: він докладе максимум зусиль для того, щоб залишитися у вищій політичній лізі. Чи вийде – незабаром дізнаємося.
Політолог Володимир Солонтай, коментуючи політичні перспективи уряду Гройсмана, зазначає наступне: “Долю Яценюка Гройсман не повторить однозначно. Попри те, що економічними питаннями за законом опікується уряд, де-факто весь цей негатив, пов’язаний з підвищенням тарифів тощо, взяв на себе парламент (катастрофічно низький рівень підтримки) і влада на місцях. Тому індивідуальні політичні перспективи у чинного керівника КМУ є. Інша річ, що він просто “кине” колег по Кабміну — їх просто звільнять і вони кануть в політичне небуття”.
Зауважимо, що Володимир Гройсман – шістнадцятий прем’єр-міністр в історії незалежності. Показово, що він займає безперервно пост глави уряду практично рекордний термін – 2 роки 60 днів (станом на 16 квітня). Довше Гройсмана керував урядом в один термін тільки Валерій Пустовойтенко – 2 роки 158 днів.
