Штучний супутник Mohammed VI-B, який належить Королівству Марокко, був запущений 21 листопада 2018 року о 3:43 за київським часом з космодрому Куру (Французька Гвіана).
Він став другим супутником марокканської космічної програми, що стартувала у 2013 році за особистою вказівкою короля Марокко. Перший супутник Mohammed VI-А піднявся в небо рік тому 8 листопада 2017 року. Реалізацію марокканської космічної програми взяли на себе такі лідери галузі, як франко-італійська корпорація Thales Alenia Space та франко-британський концерн Airbus.
Супутники Mohammed VI-B і Mohammed VI-A управляються марокканськими інженерами і технічними фахівцями, які пройшли багаторічну спеціалізовану підготовку як в Марокко, так і за кордоном. Обидва супутники можуть приймати зображення у дуже високій роздільній здатності, і взаємно доповнюють один одного – таким чином, дозволяють ще більш оперативно отримувати найрізноманітніші дані про стан регіону. А даних цих буде чимало – адже марокканські супутники покликані виконувати цілий ряд завдань відразу в декількох галузях.
Зокрема, дані отримані із супутників Mohammed VI-А і Mohammed VI-В вельми затребувані у сільському господарстві та управлінні водними ресурсами. Не секрет, що Марокко, здебільшого – аграрна країна, розташована, до того ж, в посушливому регіоні Північно-Західної Африки. Тому контроль за зрошувальною системою і своєчасний прогноз природних катаклізмів критично важливі для марокканської економіки. З новими супутниками сільське господарство Королівства Марокко стане більш стабільним та ефективним.
Іншою найважливішою сферою застосування нових супутників стане геодезія і картографія. Робота, на яку колись йшли місяці, сьогодні, завдяки новітнім космічним технологіям, займає кілька хвилин. Дослідники без надзусиль отримують всі необхідні відомості: зміни рельєфу, інформацію про геологічні та водні ресурси, про стан лісів і узбереж, дані про процес урбанізації. Це дозволить компетентним службам у Марокко не тільки отримувати максимально детальну, як ніколи раніше, інформацію про країну, а й будувати довгострокові прогнози її розвитку.
Крім того, супутникові дані будуть затребувані в океанографії (протяжність марокканського атлантичного узбережжя становить понад 3500 кілометрів), в прогнозуванні стихійних лих, в справі оцінки та охорони біоресурсів, в міському плануванні, в боротьбі з опустелюванням і в безлічі інших питань, з якими щодня стикається північноафриканська країна.
