На дочасних виборах у Верховну Раду 5% бар’єр сьогодні могли би здолати 4 партії – “Слуга народу”, “Опозиційна платформа – За життя”, БПП “Солідарність” і “Батьківщина”. Близькими до проходження у парламент є Партія “Сила і честь” та “Громадянська позиція”.
Про це свідчать результати роллінгового дослідження, проведеного Центром “Соціальний моніторинг” і Українським інститутом соціальних досліджень ім.А.Яременко, оприлюднені вчора на прес-конференції в Києві.
Відзначено, що у разі проведення виборів в найближчу неділю партію “Слуга народу” могли би підтримати 30,8% з усіх опитаних, “Опозиційну платформу – За життя” – 8,2%, “Європейську солідарність” – 7,9% , ВО “Батьківщина” – 7% респондентів.
“Сила і честь” Ігоря Смешка трохи «не дотягнула б» і набрала б 4,8%, “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка – 3,5%.
За партію “Голос”, лідером якої є культовий український співак і композитор Святослав Вакарчук, готові віддати голоси 2,5% опитаних.
Ще більшою підтримкою може тішитися “Слуга народу” серед тих , хто визначився з вибором (1 тис 504 респондента) і буде голосувати ( 40,9%), за “Опозиційну платформу – За життя” проголосували б 11,1%, за “Європейську солідарність” – 10,5% , ВО “Батьківщина” набирає тут 9,3%, “Сила і честь” – 4,9% . Великі можливості подолати прохідний бар’єр і у партії “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка, за яку проголосували б 4,8% з визначених з вибором.
Зростають потроху шанси на подолання прохідного бар’єру і у партії “Голос” Вакарчука, за яку готові проголосувати 3,3% респондентів. А ще на початку входження у виборчу кампанію «Голос» не набирав і 1%.
Щодо регіональних симпатій, то найбільша підтримка у “Слуги народу” – на сході країни (51,7% серед визначилися з вибором), близькі показники в центрі і на півдні країни, нижче на заході України і найнижча прихильність виборців на Донбасі (34,9%).
У партіїї “Опозиційна платформа – За життя” найвища очікувана підтримка респондентів – 41,9% на Донбасі і 17,9% на сході, при цьому помітно менша в інших регіонах країни. Переформатована з БПП “Європейська солідарність”, навпаки, має досить високий рейтинг на заході (15,1%) і півдні (13%) країни, і значно нижчий в інших регіонах.
Прихильник ВО “Батьківщина” рівномірна розподілились (8,9-11,2%) майже по усіх регіонах, крім Донбасу і Сходу, де за «біло-сердечних» проголосували б менше 4,7 і 4,8% з визначених з вибором відповідно.
Нагадаємо, що роллінговое дослідження передбачає проведення установчого опитування і періодичних «хвильових» оновлень бази даних опитування шляхом заміни частини анкет на більш нові. Хвиля роллінга – часовий проміжок збору нових даних для оновлення бази. Кожна хвиля реалізується на однакових за своїми параметрами вибірках респондентів, при цьому самі респонденти у вибірці щоразу нові. Вибірка кожної хвилі Роллінгу є зменшеною копією загальної вибірки.
Водночас результати опитування Інституту соціологічних досліджень “Основа”, проведені з 22 по 27 травня вказують на шанси для проходу у Верховну Раду принаймні у шести політичних сил. Рейтинги лідерів в останні два тижні стабілізувалися або демонструють тенденцію до зниження, вважають експерти інституту.
Разом з тим до групи потенційних переможців парламентських виборів впритул наблизилися декілька старих і нових проектів. Серед них найбільші темпи зростання рейтингу демонструє партія “Українська стратегія” Володимира Гройсмана.
Всього за один тиждень рівень підтримки “партії Гройсмана” зріс втричі – з 0,9% за даними Групи Рейтинг до 2,9% (опитування “Основи”). Аналітики вважають, що такий результат – не що інше, як відгук на заяву прем’єра про намір взяти участь в парламентських виборах на чолі нової партії.
Важко прогнозувати хто увійде до його партійного списку, але вже очевидно, що “прем’єрська партія”, як і уряд Гройсмана, буде спрямована на рішення, перш за все, питань економічного розвитку країни. І цим нова політична сила буде вигідно відрізнятися від інших старих і нових проектів, які роблять ставку на шоу, на популярних знаменитостей або на питання релігії і мови.
Варто зазначити, що подібної партії, складеної з професіоналів, які довели справами свою здатність змінювати країну, Україні не вистачає. Соціологічні дослідження підтверджують такі висновки. Не випадково в ході опитування Київського міжнародного інституту соціології в березні цього року 13,1% громадян заявили про те, що хотіли б бачити главою уряду Володимира Гройсмана.
На вибори до парламенту Гройсман буде вести партію як окремий проект. Логічно, що прем’єр не збирається об’єднуватися з партією Петра Порошенка, чий антирейтинг зараз найвищий серед усіх можливих учасників виборчих перегонів. До того ж в рамках самостійної кампанії у глави уряду є шанс консолідувати широке коло виборців, незадоволених тим, що питання економіки, розвитку промислових підприємств, аграрного сектора, трудових ресурсів, енергетичної незалежності та ін. не піднімалися кандидатами в президенти під час виборів. Водночас в списку “партії Гройсмана” ми можемо побачити справжніх професіоналів і експертів, які за останні кілька років разом з главою уряду домогалися системних змін на краще в багатьох сферах, в тому числі економічних.
І якщо конкуренти і потенційні союзники на шляху до парламенту продовжуватимуть експлуатувати чи то популярність “зірок”, чи патріотичні гасла, експлуатуючи тему “зради”, – у команди Гройсмана будуть всі шанси провести під купол свою фракцію.
Найважчою ситуація для утримання електорального рейтингу зараз, на думку експертів, у партії Порошенка «Європейська солідарність», яка зайнята ребрендингом і праймеріз. Тим часом її головна проблема в тому, що зараз вона не суб’єкт політики, а об’єкт ударів інших гравців
Парламентська виборча кампанія Петра Порошенка буде проходити в набагато гірших умовах, ніж президентська. Перш за все у нього вже немає влади. Це, звичайно, не забороняє йому нагадувати українцям про свої досягнення за попередні роки. Але ніякими новими указами, рішеннями РНБО або законодавчими ініціативами він вже не може змоивувати виборців.
В той же час, на відміну від всіх інших звичайних політиків, він як і раніше в фокусі скандальних розслідувань, котрі привертають загальну увагу. Причому якщо раніше це були головним чином журналістські розслідування, то тепер до них додадуться офіційні. Перш за все можна очікувати маніпуляцій від компромату проти Порошенка з боку нового керівника СБУ Івана Баканова, наприклад, у справах про корупцію в “Укроборонпрому” і схемах колишнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського.
При цьому ситуація в медіа-просторі, яка перед президентськими виборами була для Порошенко поганою, зараз може погіршитися. Пост глави держави і Верховного Головнокомандувача забезпечував йому певний потік позитивної або хоча б нейтральної інформації про його діяльність. Зараз цього немає, в той же час потік негативу з усіх боків буде тільки посилюватися. Особливо в телеефірі.
Під час президентської кампанії левова частка чорного піару проти Порошенка припадала на телеканал Ігоря Коломойського “1 + 1”. Перед парламентськими виборами цей канал буде займатися тим же з ще більшою інтенсивністю. Адже тепер йому потрібно буде списувати на Порошенка всі факапи Володимира Зеленського (як називає їх сам Зеленський) і його команди. Уже зараз в очах глядачів “1 + 1” Порошенко виглядає не інакше як уособлення старої системи, яка вставляє палиці в колеса новому президенту.
Але й інші канали з числа найбільших мають на парламентських виборах власних фаворитів. І у них є спільний інтерес в тому, щоб зробити з Порошенко хлопчика для биття.
Зокрема , у медіа-холдингу Віктора Пінчука (СТБ, ICTV, “Новий канал”, оце, М1, М2) явним улюбленцем буде Святослав Вакарчук – і в якості лідера партії “Голос”, і в якості фронтмена групи “Океан Ельзи” (що має допомагати одне одному ). Вакарчук буде конкурувати з Порошенком за патріотичний електорат, і канали Пінчука цілком можуть постаратися зробити цю конкуренцію максимально жорсткою.
Сам Порошенко наразі зайнятий організаційними справами своєї партії. 24 травня відбувся з’їзд, на якому було змінено назву партії – з БПП “Солідарність” на “Європейська солідарність”. Скорочено – ЄС, тобто абревіатура та сама, що у Європейського Союзу. Зрозуміло, що партія має намір йти на вибори під гаслом “Голосуй за ЄС” і буде намагатися ототожнювати себе з євроінтеграцією.
30 травня Порошенко офіційно вступив в партію ЄС, а вже 31 травня відбувся з’їзд ЄС, який обрав Порошенко лідером партії, який затвердив новий склад Центральної Ради партії та її президії. До складу президії увійшли: Юрій Бірюков, Віталій Гайдукевич, Ірина Геращенко, Марія Іонова, Петро Порошенко, Максим Саврасов, Олег Синютка, Сергій Таран. Також на обговорення винесено проект програми партії.
Крім ребрендингу, партія зайнята радикальним оновленням свого списку. Ще до з’їзду стало відомо, що в список ЄС не потраплять фігури, які сприймаються найбільш неоднозначно, такі як Ігор Кононенко та Олександр Грановський. Звичайно, вони можуть спробувати пройти в парламент за мажоритарними округами, але не під партійними прапорами ЄС.
На з’їзді “Європейської солідарності” виступив і голова Верховної Ради Андрій Парубій, який заявив про своє бажання йти на парламентські вибори в складі ЄС.
Екс- президент анонсував, що в списку ЄС будуть “лідери громадських організацій, волонтери, добровольці, молоді професіонали”. Сьогодні, 4 червня громадська організація “Справа громад” проведе на своєму сайті громадський праймеріз кандидатів. Потім буде ще один з’їзд, який затвердить список.
Однак у Порошенка і його партії залишається головна проблема, в якій вони зараз виглядають не як суб’єкт політики, здатний задавати порядок денний цілй країні, а лише як об’єкт ударів (інформаційних і не тільки) інших політичних гравців. Партія поки що не організувала жодної помітної акції протесту, хоча приводів вистачало; не оголосила про актуальні законодавчі ініціативи, хоча у неї є своя фракція в парламенті. Але щоб позбутися від ролі хлопчика для биття, необхідно самим бити – боляче і ефективно.Наскільки це вдасться Порошенку і його соратникам покажуть вже найближчі тижні.
Політологи вважають, що шанси увірірватися в парламент зберігає шанси і новонароджена партія «Голос» лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука. Недавні опитування громадської думки щодо можливої підтримки потенційного блоку «Святослава Вакарчука» на майбутніх парламентських виборах в Україні, як правило, відображали негативну тенденцію щодо особистих політичних рейтингів Вакарчука за останні півроку.
Так, згідно з останнім опитуванням КМІС (за квітень 2019 року), не більше 1,5% виборців (визначених у виборі) висловили свою підтримку вищезгаданій гіпотетичній політичній партії, а ще рік тому (у квітні 2018 р.) близько 8,6% українців були готові до голосування за «Блок Святослава Вакарчука», якби тоді відбулися вибори до Ради.
Зрозуміло, що відомий український музикант і громадський діяч помітно підірвав надії і викликав розчарування громадськості внаслідок свого запізнілого рішення утриматися від кандидатури на пост президента. Однак деякі українські соціологи вважають, що після його оголошення про намір балотуватися на парламентські вибори), він може наблизитися до рейтингу, який мав півроку тому.
Згадане ролінгове опитування вказують, що деяою мірою Вакарчук дійсно може повернути своїх колишніх прихильників і набрати нових виборців. І варто відзначити, що потенціал відновлення колись втраченого електорату все ще існує. Обґрунтованим фактом для цього може бути те, що приблизно 19 відсотків опитаних українців у березні 2019 р. все ще висловлювали свою підтримку участі Вакарчука в президентських виборах в Україні, в той час як він тоді вже оголосив протилежне.
Очікується, що ядро виборчої бази для політичної партії Святослава Вакарчука буде переважно серед молодших , проєвропейських і помірно патріотичних виборців, в основному з західних областей України і особливо з Галичини, Львова і частково також столиці України – Києва. Вакарчук намагатиметься, перш за все, відібрати тих колишніх прихильників, які нещодавно змушені були розділити свою підтримку між альтернативним «новим обличчям» Володимира Зеленського і перевіреним «старим обличчям» тодішнього президента Петра Порошенка.
Політична програма, яку Вакарчук незабаром оприлюднить, ймовірно, буде не останнім фактором, що вплине на політичне майбутнє його політичної партії. Раніше музикант публічно заявив про свою готовність « привести до влади якомога більше молодих фахівців, людей майбутнього ».
Та хоча експерти очікують швидкого відновлення виборчої ваги Вакарчука після того, як він публічно заявив про свої плани на участь у достроковій парламентській кампанії в Україні, цілком можливо, що на цьому шляху можуть виникнути деякі проблеми.
Основними викликами для партії Вакрчука є низький початковий рейтинг сьогодні, близькість парламентських виборів, що ускладнює створення добре функціонуючої політичної партії з місцевими партійними осередками. Нарешті, очікується високий рівень конкуренції на так званому пост-майданському електоральному полі, де Вакарчук і його партія будуть шукати голоси. Відсутність власного або лояльного медіа-ресурсу (ів) також можна розглядати як фактор ослаблення.
У зв’язку з цим, можливо, що для того, щоб потрапити в майбутню Раду, майбутня партія Вакарчука може зіткнутися з необхідністю шукати спільну мову з ідеологічно-однодумними партіями, які поділяють ті ж цінності, що походять від демократичного табору – «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка і партія Самопоміч на чолі з нинішнім львівським мером Андрієм Садовим, або ж із новими прогресивними ліберальними політичними рухами типу “Дій з нами” чи “ Люди важливі ”, які могли б також узгодити свої дії з Вакарчуком .
Таким чином, якщо рейтинги партії Вакарчука не відновляться, як очікувалося, найбільш раціональною стратегією було б об’єднати зусилля ідеологічно близьких проєвропейських демократичних сил у єдину політичну платформу до парламентських виборів. Інакше існує ризик, що жодна з вищезгаданих партій, включаючи ту, яку очолює Вакарчук, не зможе увійти до новообраного парламенту України.
Та все ж боротьба за парламент лише розгортається і головні події ще попереду. Тому на думку політолога та керівника Українського Інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника після дострокових виборів-2019 до Верховної Ради можуть пройти навіть 9-10 партій.
«У Раду потрапляють« Слуга народу »,« Опозиційна платформа »,« Європейська Солідарність »,« Батьківщина ». Вони практично не мають ризиків не пройти в парламент. Має хороші шанси туди потрапити «Опозиційний блок», «Радикальна партія» Ляшко. Також партія Вакарчука, «Самопоміч», партія Гриценка і партія Смешко », – сказав Бортник в коментарі для Голосу –Інфо.
За його словами, в парламенті варто очікувати двопартійну коаліцію. Наприклад, « Слуги народу» і «Батьківщини ». При певних розкладах можлива однопартійна коаліція за рахунок «Слуги народу», – підсумував політолог.
