Він тривав лише один день, і то неповний – сім годин. Але це були дуже теплі сім годин, котрі залишили приємний післясмак.
Не можна сказати, що 25 травня у музеї «Київська фортеця», де і проходив фестиваль, яблуку не було де впасти: знайшлось би достатньо місця і для яблука, і для цілого кавуна. Однак загальна розслаблена і доброзичлива атмосфера була вирішальним чинником. Так, потенційних роботодавців було досить мало (як і можливостей попити-поїсти), заявлене дитяче містечко складалося фактично з трьох столиків, за якими проводили майстер-класи, а робот-трансформер, який гуляв територією, тішачи і дітей, і дорослих, трансформувався назад в аніматора задовго до кінця світлового дня. Але дивовижне відчуття «всіх своїх» компенсувало все, що можна було би поставити на карб аніматорам. Точніше, і бажання ставити щось на карб не виникало – загальна доброзичливість дуже міняла сприйняття.
Звичайно, далеко не всі відвідувачі фестивалю дочекалися виступу хедлайнера – гурту «С.К.А.Й.». Усе-таки йшлося про сімейний захід, а дітям у такий час пора в люлю. Але оскільки йшли сюди не так знайти роботу, як подивитися, які існують можливості, отримати інформацію для роздумів, та й просто відпочити і зустрітися з друзями, то очікування відвідувачів цілком справдилися. Андрій Григор’єв, котрий спочатку по мобілізації потрапив до лав ЗСУ, потім служив у Нацгвардії, а зараз – військовий пенсіонер по інвалідності, говорить: «Я віддав свій борг Вітчизні, а треба буде – ще віддам. А поки що прийшов сюди подивитись, дізнатися щось цікаве про можливу роботу – я її не сильно, але шукаю».
Що ж стосується учасників фестивалю, то для них це було радше можливістю отримати плюс до карми. Анна Заклецька, співачка, ведуча та громадська активістка, говорить, що узяти участь у цьому фестивалі її спонукала громадянська позиція: «З 2014 року з іншими артистами (зокрема тими, що виступали сьогодні) ми їздимо з концертами підтримки військових та цивільних українців Сходу до зони АТО та прифронтових регіонів. Щиро переконана, що кожен із нас може щоденно робити щось корисне та хороше для того, щоб Україна ставала кращою з кожним днем. Якщо в даному випадку це пісні та талант розраджувати, створювати атмосферу – ми раді долучитись. Ми безмежно вдячні нашим мужнім захисникам. А організаторам – за те, що у цій єдності ми можемо просуватися вперед разом, краще, швидше, якісніше».
Такий підхід був властивий не лише виконавцям. Діана Гордиця, котра проводила на фестивалі майстер-клас «Одягни лося» від компанії «Moosteria», так пояснила свою мотивацію проводити безкоштовний майстер-клас для дітей АТОвців: «Будь-якій дитині потрібні і мама, і тато. А оскільки війна у цих дітей забирає батька (дай Бог, щоб не назавжди, навіть думати такого не можна – ми всі молимося за цих людей, підтримуємо їх, низький їм уклін), ми хочемо подарувати таким дітям бодай на один день щастя, радість і захват». Діана наголошує, що творчість розвиває і моторику, і мозок, тому так важливо донести людям – особливо батькам – що саме творчість надихає дітей та закладає фундамент і для гарної успішності у школі, і для можливості знаходити вихід із різних життєвих ситуацій.
Далеко не всі організації, котрі мали свої стенди, ставили перед собою мету знайти працівників або клієнтів. Світлана Літвінчук, військовий психолог, викладач кафедри військової підготовки Національної академії внутрішніх справ, говорить: «Ми представляємо тут нашу кафедру як можливість підвищувати кваліфікацію для діючих військовослужбовців та для тих, хто хоче служити за контрактом: можна прийти, 2 роки провчитися, отримати звання та кваліфікацію. У нас 4 кваліфікації: психологія, соціальна психологія, охорона важливих державних об’єктів та бойове забезпечення охорони громадського порядку».
Інна М’якота, начальник відділу профорієнтації та профнавчання Київського міського центру зайнятості, розповідає про те, з чим їхня установа прийшла на фестиваль: «Біля нашого стенду є можливість ознайомитися з вакансіями служби зайнятості. Також ми пропонуємо тестування, до якої сфери діяльності у людини є схильність. За потреби можемо допомогти скласти резюме або надати поради про те, як пройти співбесіду. Часто роботи нема не через брак вакансій – буває, що люди не вміють правильно шукати роботу, правильно проходити співбесіду, складати резюме. Багато хто навіть не знає, ким може працювати. Він хоче гарну роботу, а роботодавець хоче гарного фахівця. Тому потрібно для початку визначитися з професією – нехай це навіть буде декілька варіантів. Ми прийшли сюди лише для того, щоб надати інформацію, допомогти своїми послугами, можливостями. Для нас важливо, щоб людина була працевлаштована, “при роботі”. Ми завжди ходимо по таких заходах – для нас це постійна, системна робота».
Однак були й такі, які справді хотіли не лише допомогти, а й утамувати кадровий голод. Олена Пономаренко з компанії «АВЕРС» розповідає, що компанія зацікавлена в робітниках, тому що їх зараз, на жаль, теж важко шукати – роботодавці це знають, і ситуація на ринку праці дуже складна. З боку роботодавців подовжується термін закриття вакансій. «Ми беремо участь у ярмарках вакансій, які проводять центри зайнятості чи навчальні заклади, там є своя специфіка, – говорить Олена. – Про цей фестиваль дізналися з фейсбуку, вирішили брати участь і сконтактувалися з організаторами. У нас є декілька вакансій, і ми розглядаємо різні канали пошуку, а це була гарна можливість зустріти потенційних кандидатів. Думаю, що кандидати-АТОвці вимагатимуть більшої уваги, їм потрібна ще психологічна адаптація, але ми розуміємо, що знайти себе у мирному житті – це для них дуже важливо. Гадаю, що коли людина повертається звідти, їй дуже хочеться відчути себе знову частиною цього життя, і їй треба допомогти. Звичайно, ми усвідомлено проаналізуємо всі наявні ризики – у нас у штаті є психолог, і якщо ми будемо прописувати програму адаптації, то врахуємо всі нюанси».
А що думають про результати своєї діяльності самі організатори? Олександр Хаджинов, котрий спочатку був волонтером, потім служив у Нацгвардії, а тепер просто активіст, готовий відповісти на наші запитання.
– Складається враження, що сьогоднішній фестиваль вакансій – пілотний проект, лише вступ до того, що має відбутися. Чи так це?
– Так. Ми відразу побачили, що треба робити не фестиваль, а ярмарок вакансій. Але для першого разу це успіх. Тим більше ніякої реклами не було – є маленьке коло небайдужих, і ми своїм цим колом розганяли інформацію. Деякі канали освітлювали, але це все одно не дає такого резонансу… Звісно, ми нервували, що людей буде дуже мало, але наразі ми задоволені. Ми бачимо, що це потрібно, що в цьому є сенс. І щоб там хто не казав, треба підтримувати наших бійців, треба показувати, що вони потрібні, що вони можуть знайти себе у цивільному житті, можуть мати роботу, яка їм подобається, і за це отримувати достойну зарплатню. Це головне.
– А ви вважаєте, що цим питанням повинні займатися волонтери?
– Знаєте, ще з 2014 року ми зрозуміли, що багато чого мають робити волонтери, а інакше країни просто не буде.
– Чому саме «Київська фортеця»?
– Оскільки ідея фестивалю з’явилася спонтанно, і все було організовано за місяць, ми шукали місце, де буде можливість провести цей захід. І нам дуже допомогла директорка музею «Київська фортеця» Оксана Новікова-Вигран – вона взагалі багато допомагає: тут часто проводяться різні заходи… І вона з задоволенням погодилася, щоб ми провели цей фестиваль.
– Ідея виникла спонтанно – у кого?
– У нас є наш ідейний рушій – Вікторія Воронович. Вона запросила на допомогу небайдужих людей, і ми разом це все організували.
– Наступні ярмарки будете організовувати в іншому місці і в іншому форматі?
– Так, усе буде масштабніше і плануватиметься заздалегідь. Ми гадаємо, що територія має бути більшою, щоб було більше місця.
– Виставковий центр?
– Можливо. Ну, все будемо ще обговорювати і думати, це в плані розробки. Але це буде, це точно буде. Бо зараз, наприклад, до 50 роботодавців, а ми плануємо, щоб їх було від 200. Тому що є робота і є люди, яким потрібна робота – їх треба просто з’єднати між собою. І тоді все вийде.
Фото Павла Тація.
