Вияви протестних настроів українців стали вже буденними в сьогоденні, засвідчуючи про значні негаразди в житті суспільства. Спорадична реакція влади не в змозі загасити численні вогнища напруги, не подолавши причин громадського невдоволення. А за відсутності системного підходу до вирішення гострих проблем ситуація стане кризовою
В зв’язкуз цим, аналітики ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» провели дослідження конфліктів в об’єднаних територіальних громадах України, результати якого представили 23 листопада у Києві під час прес-конференції на тему « Чому бунтують українські громади: реальні історії конфліктів».
За словами аналітика Асоціації Олексія Колесникова, це дослідження охопило більше 50 матеріалів із відкритих джерел та результати 41 глибинного інтерв’ю із представниками конфліктуючих сторін.
Отримані дані дозволили виявити 7 найпоширеніших типів конфліктів в українських громадах:
Категорії
По – перше, – це фундаментальні конфлікти щодо самого об’єднання. У тих громадах, де процес об’єднання супроводжувався конфліктами, існуючі протиріччя із часом можуть згладитись, або навпаки – ще більше загостритися. Крім того, конфлікти, що існували відкрито під час об’єднання, можуть перейти в приховану фазу в ОТГ, однак під впливом певних обставин розгорнутися із новою силою. Таким чином, успадковані з часу об’єднання суперечності стають одним із джерел конфліктності вже в об’єднаних територіальних громадах.
Однією з найгостріших категорій є конфлікти щодо розподілу ресурсів між внутрішніми громадами зумовлені протиріччями з приводу розподілу коштів та інфраструктури між населеними пунктами ОТГ. Переважно вони пов’язані з тим, що жителі якихось із них вважають цей розподіл несправедливим.
Конфлікти навколо оптимізації соціальної інфраструктури нині є чи не найбільш поширеними в ОТГ. Оптимізація мережі навчальних, медичних, культурних закладів для більшості об’єднаних громад є неминучою та продиктована необхідністю ощадливо використовувати кошти та підвищувати якість відповідних послуг. Однак рішення щодо оптимізації є вкрай непопулярними, тому часто провокують вельми серйозні конфлікти у громадах.
Земельні ж конфлікти почастішали після того, як у цьому році розпочався процес передачі ОТГ земель сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів. Наразі ці конфлікти є не стільки внутрішніми, скільки розгортаються між громадами з одного боку та районною владою й органами Держгеокадастру з іншого. Водночас земельні протиріччя цілком можуть виникати між сусідніми ОТГ або ж усередині них, а також між громадами та іншими зацікавленими сторонами, приміром, суб’єктами господарювання.
На думку Колесникова, головна проблема у цій категорії є те, що процес здійснюється в ручному режимі , тобто не були створені законодавчі рамки або загальні правила гри. Було запропоновано декілька законопроектів для врегулювання цього питання, але жоден з них так і не був прийнятий. Велика кількість неунормованих прогалин дає можливість для збільшення зловживань і корупції, які стимулюють протестні настрої серед населення .
Конфлікти щодо ефективності місцевої влади в ОТГ. Йдеться про ситуації, коли будучи невдоволеними рішеннями і/або діями місцевої влади, ефективністю вирішення проблем, якістю надання послуг тощо, жителі (або їх частина) вдаються до яких-небудь активних дій, протестів, спрямованих проти самої влади, її окремих представників або ж на захист власних прав та інтересів.
«Ми звернули, в першу чергу, увагу на так звані системні конфлікти населення з владою, де йдеться про повну конфронтацію влади і населення. Наприклад, як у Зеленопільській громаді в Херсонській області, влада якої повністю не справилася з виконанням своїх задач. За відсутності регламентованих процедур громадської участі конструктивного діалогу між владою і людьми не склалося і конфлікт у цій громаді так і не вирішений, що може вилитися у гостру кризову ситуацію, яку залагодити буде важко», – зауважив аналітик.
Конфлікти в середовищі місцевої еліти. Це можуть бути конфлікти між головою громади і депутатським корпусом місцевої ради; між головою і старостою; гострі конфлікти між депутатами, які відображаються на всій громаді та ін. У конфліктну взаємодію можуть також бути втягнуті представники політичної еліти регіонального і центрального рівня та впливові бізнес-структури.
Конфлікти між владою ОТГ та району . Процес об’єднання громад поступово призводить до того, що районна ланка управління в її нинішньому вигляді стає зайвою. При чому це стосується як районних рад, так і значною мірою районних державних адміністрацій. Тому в районах, де всі або більшість громад об’єдналися, зникає сенс в існуванні районної ради як такої, а повноваження РДА суттєво звужуються. До того ж, районним органам доводиться передавати на місцевий рівень власність та звільняти працівників, тож конфлікти між двома рівнями стають неминучими.
На думку Колесникова, цей конфлікт підживлює те, що поки немає уявлення, який буде районний поділ в Україні, немає законодавчого поля , держава немає чіткої візії у цьому питанні, а в результаті районні керівники з надією , що все повернеться назад, намагаються усіляко зберегти свій вплив, створюючи досить серйозні конфлікти з громадами.
Було також підкреслено, що це далеко не повний перелік конфліктів, але дослідження найбільш поширених їх категорій.
«При цьому треба зауважити , що найбільш ризикованою є ситуація , коли ці категорії накладаються. Як наприклад у Калитянській громаді Київсбкої області, яка перебуває в конфліктному стані з часу заснування, що призвело до маже повної зупинки її діяльночті», – додав експерт.
Висновки
Коментуючи висновки дослідження, соціолог Асоціації Вікторії Балатонян відзначила в об’єднаних територіальних громадах наявність чималої кількості типових конфліктів, що цілком природно з огляду на масштаб та характер реформи із децентралізації влади. У цих умовах важливо, аби держава та самі громади були спроможні ефективно трансформувати конфлікти, що виникають, а також попереджати виникнення гострих суперечностей.
За її словами, позитивною ознакою є відсутність в ОТГ серйозних конфліктів на етнічному ґрунті. Водночас зростає ризик розгортання міжконфесійних конфліктів, зокрема між прихильниками різних православних церков в контексті надання автокефалії Українській православній церкві, після чого у громадах може розгорнутися боротьба за релігійні споруди. Перші сигнали визрівання таких конфліктів у громадах вже з’являються
Також важливо, що більшість виявлених у громадах конфліктів протікають без застосування насильства, а їх сторони переважно прагнуть діяти в рамках правового поля.
Негативна реакція населення на реформи нерідко заснована на завищених очікуваннях від них. Мешканці ОТГ очікують на стрімкі зміни, оскільки агітуючи за реформу, ініціатори обіцяли покращення, яке одразу не наступає. Наприклад, закриття шкіл сприймається як показник занепаду, в той час як аргументи про низьку якість освіти та високу витратність розгалуженої освітньої мережі не сприймаються.
У деяких ОТГ конфлікти конструктивно впливають на трансформацію відносин між владою та громадянами, оскільки у сторін конфлікту починає формуватися усвідомлення необхідності діалогу. А зростання громадської активності та самоорганізації вимагає від місцевої влади змінювати підходи до відкритості і прозорості своєї діяльності.
Аналіз моделей поведінки сторін у конфлікті показує, що найпоширенішими є моделі змагання та ухилення. Такі підходи, як правило, призводять до конфронтації (у першому випадку) та накопиченню проблем (у другому).
Значна частина конфліктів виникає через брак комунікації влади з громадою. Приймаючи рішення із чутливих питань, керівництво громад нерідко намагається зробити все “по тихому”, поставивши жителів перед фактом. Однак у підсумку отримує протилежний ефект.
У багатьох громадах влада в принципі не вміє системно комунікувати з громадою, не звикла цього робити, не розуміє цілей, засобів та цінності такої комунікації. Керівництво громад часто представляє мешканцям готові рішення і не залучає їх до їх розробки. Це провокує спротив та сприймається як спроба нав’язування.
У конфліктних ОТГ не розвинені процедури демократії участі. В більшості досліджуваних ОТГ практично не використовуються інструменти місцевої демократії. У результаті підтримка рішень, які розроблялися без належного залучення населення, достатньо низька.
Було також зазначено,що у громадах поки ще зберігається високий рівень патерналізму та завищені очікування від держави. Чимало жителів і навіть деякі представники місцевої влади вважають, що держава повинна утримувати соціальну інфраструктуру громад, навіть якщо вона не є ефективною.
Рекомендації
Аналітики Асоціації розробили також і деякі рекомендації, які на їхню думку допоможуть зняти суспільну напругу в територіальних громадах.
Зокрема, вони вважають, що органам державної влади центрального рівня потрібно:
На законодавчому рівні визначити майбутні моделі районного поділу та відповідної управлінської структури для того, аби зменшити рівень конфліктності по лінії «район – громада». Надалі ці законодавчі зміни мають втілитися у заходах державної політики, спрямованих на трансформацію адміністративно-територіального устрою України.
Створити необхідні законодавчі рамки для повноцінної передачі громадам земель поза межами населених пунктів із чітким визначенням повноважень органів місцевого самоврядування та порядку здійснення передачі.
Налагодити постійний моніторинг конфліктних ситуацій в ОТГ з метою оперативного реагування на проблеми, що виникають. Особливу увагу при цьому звернути на сфери земельних та релігійно-конфесійних відносин, в яких найближчим часом імовірне зростання конфліктогенного потенціалу.
Переглянути модель державної політики у сфері місцевої демократії в бік посилення законодавчого регулювання її інструментів та запровадження обов’язкового ухвалення статутів територіальних громад.
Оперативно реагувати та вживати заходів щодо будь-яких спроб блокувати реформу з боку місцевих органів виконавчої влади.
Підсумовуючи презентацію дослідження Олексій Колесников зазначив, що ризики посилення протестних вибухів у передвиборчий період безумовно збільшаться. Враховуючи чутливість теми закриття шкіл або сільських амбулаторій, очевидно, що знайдеться багато політиків, які захочуть на цьому звиграти, прикриваючись популістичними гаслами. Також є велика небезпека гри на релігйно конфесійній темі. Тому державним органам в цій ситуації треба бути гранично уважними і допускати лише делікатне і мудре втручання.
