Мільярд гривень надрукували в Німеччині для підтримки фінансової системи УНР. Банкноти мали доставити німецькі літаки-гіганти. DW про деталі цієї операції.
17 червня 1919 року з невеликого аеродрому під Бреслау (нині Вроцлав, Польща, – Ред.) вилетів німецький важкий бомбардувальник R69. На його борту перебував “спецвантаж”, а саме три величезні скрині з українськими гривнями. Літак мав дістатись українського міста Кам’янець-Подільський, де у той час дислокувалось військове керівництво Української Народної Республіки (УНР) на чолі з Симоном Петлюрою.
Загалом в “українській операції” мали взяти участь три літаки, щоб доставити в УНР надруковані в Німеччині українські банкноти. Йшлося про мільярд гривень. Гроші були надруковані в Берлініна підставі укладеного 24квітня 1918 року договору між Центральною радою та урядом Німеччини. Згідно з ухваленим ще 1 березня 1918 року законом, гривня мала стати новою грошовою одиницею, замінивши першу українську валюту – карбованці. Оскільки в Україні не було належного обладнання та матеріалів для виготовлення якісних банкнот, для друку гривень була обрана Німеччина, яка на той час, після підписання Берестейського миру 9 лютого 1918 року, була союзником УНР.
Банкнота, надрукована в Німеччині (1918 рік)
Новітні бомбардувальники з гривнями на борту
Однак доставка банкнот в Україну виявилась надзвичайно складною справою. У Європі все ще точились бойові дії та спалахували революції. Тож доставка банкнот наземним шляхом наражалась на величезні ризики. Спроба доставити українські гроші залізницею провалилась – вагон з українськими гривнями повернувся до Берліна, оскільки не зміг безперешкодно перетнути території бойових дій.
Переговори про оренду німецьких літаків для доставки гривень до України відбувались вже за Директорії УНР, влада якої була встановлена у грудні 1918-го, і завершились успіхом. Для участі у цій операції вирішили задіяти нові великі літаки, справжні шедеври тодішнього авіабудування, каже в ексклюзивному інтерв’ю DW дослідник історії німецької авіації Мартон Сігеті (Marton Szigetі).
Літаки нового класу “Staaken R. XIVa” з п’ятьма двигунами “Майбах” мали серійні номери R.69, R.70, R.71 – кодова літера R означала “гігантський” (Riesen-). Ці важкі стратегічні бомбардувальники призначались для бомбардувань Лондона і вироблялись на заводі Zeppelin у Штаакені неподалік від Берліна. Утім виробництво саме цих літаків завершили вже після Першої світової війни, тож їх перепідпорядкували компанії Deutsche Luft-Reederei (попередниці авіакомпанії Lufthansa) і почали використовуватися для цивільних цілей.
Банкнота номіналом 100 гривень (дизайн Георгія Нарбута)
Під грифом “таємно”
“Зрозуміло, що операція з гривнею була цілком таємною, адже йшлося про велику кількість банкнот. Тому мали бути вжиті всі заходи безпеки, аби літаки не були збиті, а гроші захоплені”, – розповідає Сігеті. З іншого боку, зауважує співрозмовник DW, захоплення літаків не мало б ніякого сенсу. “Гривні були надруковані, утім не мали цінності. Вони транспортувалися в Україну, і лише там могли набути якоїсь цінності після їх впровадження урядом УНР”, – каже Сігеті. Всього в Берліні, відповідно до договору, було надруковано 56 мільйонів банкнот номіналом від 2 до 1000 гривень. Над їх розробкою працювали українські художники-графіки. Зокрема, 100-гривнєва купюра Георгія Нарбута, зроблена в національному колориті, на думку фахівців, була однією з кращих національних банкнот.
В українських ЗМІ є окремі згадки про ці події, утім стверджується, що жоден німецький літак з грошима так і не зміг долетіти до Кам’янця-Подільського.
“Насправді, частина грошей в Україну таки потрапила”, – каже Сігеті. Однак, скільки саме вдалось доставити грошей, достеменних даних немає. Відомо тільки, що на борту кожного літака – а долетіли два з трьох – було по три великих ящики з банкнотами. Відстань від Бреслау до Кам’янця-Подільського складає 730 кілометрів. Потужності задіяних для операції літаків дозволяли здійснювати безпосадковий переліт до 900 кілометрів. Утім, за словами дослідника, найбільшою технічною проблемою для авіаперевезень був брак палива в Україні, що згодом стало, зокрема, і однією з причин трагічної участі самих аеропланів.
Під тиском поляків та Червоної армії
Про це та загалом про ситуацію в УНР пише у щоденнику й один з учасників тих подій Карл Клікерман (Сarl Klickermann) – тодішній представник компанії Deutsche Luft-Reederei. “Хмари на політичному небосхилі над Україною згущаються. Становище ускладнюється. З одного боку, тисне Червона армія, з іншого, – поляки, які вже готуються увійти в Кам’янець”, – йдеться у щоденнику. За словами свідка, українська армія, відступивши, втратила артилерію та найцінніше для повернення літаків – паливо. “Нам не вистачає палива. І невідомо, коли воно прибуде. Це очікування – важке випробування для усіх”, – йдеться в щоденнику, який досліджував Сігеті.
Карл Клікерман, представник компанії Deutsche Luft-Reederei
Технічна помилка, каже Сігеті, призвела до того, що літак R.70, який стартував 4 серпня 1919 року, при другому рейсі в Україну в вереcні 1919-го, зробив вимушену посадку в Румунії. Він простояв на узбіччі льотного поля два роки, оскільки жоден аеропорт Румунії не міг прийняти такий величезний літак, і врешті був розібраний. Гвинт, що від нього залишився, виставлений в одному з румунських музеїв.
Сумна доля спіткала і два інші літаки.
R. 69, який стартував першим 17 червня 1919 року, повертаючись з України, в липні 1919-го зробив посадку в Відні для висадки кількох пасажирів, які були на борту. І там літак заарештували представники Антанти. А восени того року він був вщент розбитий під час сильної негоди, розповідає Сігеті. Дослідник з музею краєзнавства Верхньої Сілезії, розташованому в місті Ратінген, що в землі Північний Рейн-Вестфалія, написав понад сотню наукових робіт з історії авіаційної галузі Німеччини. Працювати над історією про доставку німецькими літаками українських гривень він почав ще наприкінці 1990-х років, збираючи фотоматеріали та шукаючи спогади членів екіпажів.
Катастрофа літака за нез’ясованих обставин
Ця робота триває і досі. “Є ще багато відкритих питань, зокрема трагічна історія, що сталася на борту R.71, який взагалі не долетів до України”, – розповідає співрозмовник. Приблизно за годину після злету літака 4 серпня 1919 року на ньому стався вибух. Аероплан запалав. На борту перебували шестеро членів екіпажу та двоє українських офіцерів: відомий український політик, перший державний секретар військових справ ЗУНР полковник Дмитро Вітовський та його ад’ютант Юліян Чучман. Усіх загиблих поховали в Німеччині (у 2002 році в Україні повідомили про перепоховання праху Вітовського та Чучмана на Личаківському цвинтарі Львова). Співрозмовник DW вважає, що причиною авіакатастрофи був зовсім не технічний дефект літака. На його думку, цілком доречно розглядати версію терористичного акту, спрямованого саме проти Вітовського.
Рештки борту R.71
Після цього відбулось ще кілька спроб доставити надруковані в Берліні банкноти невеликими літаками, однак йшлося про невеликі суми. “Якби усі надруковані в Німеччині гривні були доставлені до України, звичайно, вони мали б якийсь вплив на фінансову ситуацію. Утім, на жаль, України дісталась лише крапля від надрукованих в Німеччині грошей”, – зауважує співрозмовник. Після бойових дій кінця 1919-1920 років, польсько-радянської війни, внаслідок яких УНР припинила існування, доставка гривні з Німеччини вже не мала жодного сенсу. Банкноти, що залишились у Німеччині, були знищені, каже Сігеті.
