У серпні 1949 року Радянський Союз успішно протестував свою першу атомну бомбу РДС-1 і офіційно став другою ядерною державою світу.
Це дуже здивувало Захід, адже агенти ЦРУ запевняли, що до 1953 року радянські вчені не зможуть створити атомну бомбу.
Однак, ще більше вражало те, що саме американський вчений Теодор Холл допоміг Москві реалізувати свої ядерні амбіції, “зливаючи” їм наукові секрети США.
Холл не єдиний американець, який працював на радянську розвідку, однак, його історія – унікальна.
Вченому вдалося уникнути покарання за шпигунство – його лише звільнили з роботи.
Отже, як нью-йоркський фізик, який закінчив Гарвард, став радянським шпигуном?
Радянська РДС-1 дуже нагадувала американську плутонієву бомбу “Товстун”, яку скинули 9 серпня 1945 року на японське місто Нагасакі. І це не було випадковим збігом.
Принцип роботи бомби “совєти” отримали просто з серця “Мангеттенського проєкту” – програми з розробки ядерної зброї, яку Сполучені Штати запустили у співпраці з Великою Британією і Канадою.
Цілком таємно
Вчені працювали в умовах абсолютної секретності.
Як 1945 року писало видання Life, “напевно, лише кілька десятків людей розуміли значення Мангеттенського проєкту”.
І одним з ним був Теодор Холл – син домогосподарки і бізнесмена.
Вчений народився 20 жовтня 1925 року в Нью-Йорку. Його дитинство припало на часи Великої депресії, однак це не завадило йому стати генієм фізики і математики.
В 16 років хлопець вступив до Гарвардського університету, а в 18 вже отримав вчений ступінь.
На унікальні здібності фізика-вундеркінда звернули увагу вербувальники, які шукали людей для участі в програмі з розробки ядерної зброї.
Так, 1943 року Теодор Холл отримав роботу в секретній лабораторії в Лос-Аламосі в рамках “Мангеттенського проєкту”.
Студент-комуніст
Однак, було дещо, чого американські посадовці не знали, – молодий фізик був членом марксистської студентської спілки у Гарварді, а його сусідом по кімнаті – затятий комуніст і радянський агент Севілл Сакс.
Син російських емігрантів, Сакс, також народився і виріс у Нью-Йорку.
Саме він завербував Холла, став його зв’язковим і передавав СРСР ядерні таємниці.
У грудні 1944 року молодий вчений Холл за допомогою колишнього сусіда “злив” перший атомний секрет – останні дані про створення плутонієвої бомби.
“1944 року мене хвилювала загроза того, що в умовах післявоєнної депресії Америка отримає монополію на атомну зброю”, – розповів пан Холл у 1997 році New York Times.
Агент “Млад”
Вчений стверджував, що атомна зброя допоможе СРСР зрівняти рахунок у “ядерних перегонах” і стане стримувальним фактором.
“У ті часи Радянський Союз був не ворогом, а союзником Сполучених Штатів, – пояснив Холл, – радянські люди героїчно боролися з нацистами, заплативши за це високу ціну. Це, можливо, й врятувало західних союзників від поразки”.
Агент “Млад” – таке кодове ім’я отримав Теодор Холл – передавав СРСР технічні дані нової бомби з плутонію, для детонації якої використали метод імплозії (з вибухом всередину).
Саме таку бомбу США скинули на японське місто Нагасакі.
Шифри
Під час Другої світової війни США і СРСР об’єднали зусилля проти спільного ворога, проте це не заважало Москві та Вашингтону шпигувати один за одним.
У лютому 1943 року контррозвідка США запустила проєкт “Венона” – секретну програму для розшифровки повідомлень радянської розвідки. Це допомогло оцінити масштаб радянського шпигунства в США і виявити багатьох агентів.
У грудні 1946 року криптографи “Венони” змогли розшифрувати повідомлення від НКВС (міністерства внутрішніх справ Радянського Союзу).
Перехоплені дані доводили, що в Мангеттенському проєкті “завівся” радянський “кріт”.
Теодор Холл працював над докторською дисертацією в університеті Чикаго в 1950 році, коли до нього в двері постукало ФБР.
Роком раніше заарештували ще одного “крота” – німецького фізика Клауса Фукса. Він зізнався у співпраці з радянською розвідкою.
Однак, ФБР так і не змогли отримати зізнання ні від Теодора Холла, ні від Севілла Сакса, якого також допитали.
Переїзд до Британії
Розсекречені агенти не назвали жодного імені. Стеження також нічого не дало – після Мангеттенського проєкту СРСР практично не звертався до Холла.
Були, звичайно, московські телеграми, які можна було використати як доказ. Але влада США не хотіла на них посилатися, інакше довелося б публічно визнати, що їм вдалося розшифрувати радянські повідомлення.
Тому Теодора Холла просто відпустили, тоді як інші агенти отримали серйозні тюремні терміни або навіть були страчені за звинуваченням у шпигунстві.
Побоюючись за свою безпеку, Хол змінив академічну посаду в Чикаго на тиху дослідницьку роботу в нью-йоркській лікарні. У 1962 році він з дружиною переїхав до Англії, де працював у лабораторії Кембридзького університету.
У 1984 році фізик вийшов на пенсію і жив тихим непримітним життям.
Однак, 1996 року його минуле все-таки наздогнало його. Були розсекречені й оприлюднені телеграми, що розкривали його контакти з російською розвідкою.
Однак, на той час всі відомі свідки його діяльності були вже мертві.
“Казали навіть, що я змінив хід історії, – розповів пан Хол журналістам New York Times. – Може й так. Але те, що тоді відбувалося, могло призвести до атомної війни, а 1949-го США могли скинути бомбу на Китай”.
“Якщо я допоміг запобігти цьому, тоді я приймаю звинувачення”, – заявив він.
