Ми вже коротко писали про прес-тур, влаштований активістами ГО «Київський еколого-культурний центр». Настав час заглибитись у ліс та в цю тему більш серйозно.
Якщо виїхати з Києва за Биківню, можна зупинитись на узбіччі і зайти у справжній ліс. Лише біля дороги залишилися його острівки – якщо ви забули, як же виглядає справжній ліс, то це якраз гарна нагода: він прохолодний, повітря чисте і приємне, дерева різні – можна зустріти і 200-річну сосну, і 400-річний дуб, трава, мурашники, спів птахів, метелики та інша комашня… Тут можна дуже швидко відновити сили після міського шуму та ритму життя (сміття під ногами свідчить про те, що це вже робив багато хто, але це вже інша тема, до якої ми свого часу також повернемося). Однак якщо заглибитися в ліс, можна побачити, що цієї ідилії вистачає дуже ненадовго. І цілком можливо, що вже нашим дітям не дістанеться нічого. Причому киянам здається, що запаси київського лісу зникають самі собою – адже особисто ми нічого не нищимо, просто бачимо, як сьогодні дерево було, а завтра його вже нема, куди ділося – неясно…
Спочатку варто сказати про те, що ж таке ліс. Це питання аж ніяк не риторичне: Ігор Загороднюк, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки 2015 року за розробки у галузі екології та охорони природи, в інтерв’ю «РБК Україна» пояснював, що в цивілізованих країнах давно розрізняють поняття plantation та forest. Плантація – це коли певний вид дерева садять рядочками і вирощують «на заріз», задля деревини. Там не йдеться про екосистему, вона не встигає сформуватися. Але це й не називається лісом.
Дарницький ліс має другу категорію – рекреаційно-оздоровчу. Загалом йому років сто – з погляду лісника стиглі насадження. Під час «санітарних вирубок» знищуються цілком здорові, живі дерева, через що страждає 122 види червонокнижної флори і фауни. Тому екологи не лише б’ють на сполох, а й час від часу влаштовують облави, залучивши журналістів. Ось відео з одного такого рейду від 18 липня. Це 5 квартал.
Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру, заслужений природоохоронець України, розповідає: «Двоє лісників, які рубали дерева, сказали, що вони сухі. Я показав їм на зелену хвою. Вони відповіли: тут, мабуть, короїди. Як зоолог скажу, що короїди – це нормально для лісу. Він такий же “громадянин” лісу, як зозуля, мурашка, метелик, іволга – він живе з лісом мільйони років. Справа лише в тому, скільки короїдів – три чи триста тридцять три. Тоді це є спалах короїда, і там ліс може сохнути. А три короїди – це норма для таких дерев, тому що короїд теж чимось повинен живитися».
Володимир Борейко «на пальцях» змалював, як відбувається контакт сосни та короїда: «Залітає короїд – він літає дуже погано, стомився, йому хочеться жерти, він починає робити дірку. Але сосна класна: вона заливає його смолою, і він гине, тому що смола не дає йому дихати. Залітає 20, 30, 40, 50 короїдів, і всіх ця сосна убиває. Якби вона була суха, то вона би так сік не гнала. Але якщо прилетіло 10000, вони її можуть завалити. Проте від десяти тисяч короїдів вона буде вся дірява, як із кулемета прошита, і вся жовта. Та головне, що це вже не буде деревина, придатна на продаж, і вона їм не потрібна».
Ігор Кирикевич, еколог, котрий також брав участь у рейді 18 липня, згадує: «Лісоруби стоять, як йолопи, і відповідають запитанням на запитання. ” Що ви робите, нащо палите оці купи гілля просто у лісі? Це ж дикість!” – “А що ви пропонуєте з цим робити?” – “Може, можна якось інакше, сучасніше, екологічніше?” – “А як ви це пропонуєте робити?” Короїда особисто мені вони показали (навіть трьох), але не показали акту лісу патологічного обстеження. А це дуже важливо. Чомусь його не було. Можливо, акт лісопатологічного обстеження десь у нетрях їхніх офісів і є, але вони його не змогли показати».
Володимир Борейко додає: «Ми запитуємо: “Чому ви рубаєте здоровий ліс?” Вони відійшли і взагалі втекли від нас, а потім викликали поліцію, нібито ми побили лісоводів і відібрали у них бензопилку».
Довести, що рубка була не санітарною, а суцільною, що дерева були здоровими, можна лише спіймавши на гарячому (життя зрубаним деревам це не поверне, але бодай примарна можливість покарати винних і запобігти подальшим злочинам залишиться). Інакше ви приїдете і побачите самі пеньки. І то ще якщо не проведуть «зачистку». Ось у цьому випадку сліди замели варварським, зате дієвим способом: підсічно-вогневим. «Тепер провести якусь експертизу, довести, що це була жива деревина, неможливо, – говорить Ігор Кирикевич. – Це згарище – дуже грубе порушення правил санітарного утримання лісів в Україні. Таким чином спалюється не лише порубочний залишок, а й підлісок, мурашники, ґрунт. Ця вирубка – одна з багатьох. На кілометр квадратний тут приблизно сім таких локацій. Ця найменша. Якщо пройти далі, тут буде кілька десятків таких згарищ. Михайло Явний, директор Дарницького лісопаркового господарства, казав: “Ні-ні-ні, я ж на всю голову зелений, цього не буде!” Але ми бачимо, що воно є. Причому тут були і дубові гілки, і соснові. І ми бачимо, що все воно зелене. Якщо подивитися на знімки з космосу, то виглядає воно як каверни туберкульозного хворого».
Екологи показали журналістам дві товарно-транспортні накладні, котрі мають однаковий номер, дату, прізвище водія, підпис бухгалтера – точніше, це два примірники однієї накладної, один з яких залишається у бухгалтерії, а другий – у покупця. Однак в одній накладній цей об’єм фігурує як дрова, сухостій за 1000 грн куб, а на іншій – як ділова деревина, пиловочник, уже 8000 грн. Тобто 7000 грн на кожному кубометрі осідає в кишенях керівництва. Схема проста. «Пан Гройсман приблизно тиждень тому гримав кулаком і казав, що ми ці схеми розвінчаємо, всіх покараємо, задіємо всіх – Національну поліцію, Національну гвардію, СБУ, НАБУ, – посміхається Володимир Борейко. – Але минуло вже десять днів із його заяви, і я поки що не бачу ніяких дій».
Ще один суттєвий момент: лісники показували екологам документ, за яким площа санітарної вирубки становить 0,8 га, але навскидь площа набагато більша. Тобто різниця між 0,8 га та 1 га стає «наваром» лісників. І нічого нікому не доведеш.
Продовження – тут.